ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/668/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Неволін Ю.О. (ордер №ВІ1043849 від 26.05.2021),
відповідача - Янковська Г.В. (ордер №АЕ107610 від 13.05.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2021
за позовом фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича
до фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича
про стягнення заборгованості у сумі 668 379,26 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Фізична особа-підприємець Горлань Євген Володимирович (далі - ФОП Горлань Є.В., позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича (далі - ФОП Потєхін В.Д., відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 668 379,26 грн, з яких: вартість майна на суму 316 000,00 грн, плата за користування грошовими коштами у розмірі 3% річних - 28 154,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 58 124,14 грн; компенсація витрат сторони договору у розмірі 209 029,00 грн, плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних - 18 623,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 448,20 грн.
1.2. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 (суддя - Мельниченко І.Ф.) у справі №904/668/21 позовну заяву ФОП Горланя Є.В. повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України). оскільки
1.3. Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачем у позовній заяві об`єднано декілька позовних вимог, які ґрунтуються на трьох окремих договорах та не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами. Вказані обставини перешкоджатимуть з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнять вирішення спору в межах строку, визначеного ГПК України.
1.4. Ухвала суду також містить висновки, що позивач звертаючись до суду з даною позовною заявою об`єднав позовні вимоги за трьома різними договорами (№КП-1, №КП-2 та №СД-2 від 01.06.2017), включивши в прохальну частину позову суми заборгованості за Договорами №КП-1, №КП-2, відповідно до яких подано позовні заяви до суду та відкриті провадження у справах №904/7107/2, №203/3057/20 з аналогічними майновими вимогами. З огляду на вказане, суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що статтею 175 ГПК України передбачено відмову у відкритті провадження у випадку, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же підстав.
1.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2021 (колегія суддів: Вечірко І.О., Верхогляд Т.А., Коваль Л.А. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 у справі №904/668/21 залишено без змін.
2. Стислий виклад вимог касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2021, ФОП Горлань Є.В. подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу №904/668/21 передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
3. Аргументи учасників справи
3.1. Аргументи касаційної скарги
3.1.1. ФОП Горлань Є.В. зазначає, що судами попередніх інстанцій було допущено процесуальні порушення, зокрема, у формі помилкового застосування норм статті 173, 175 ГПК України. Предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів за договором про спільну діяльність від 01.06.2017 №СД-2. Сума визначених позивачем позовних вимог складається із суми вартості обладнання, яке позивачем мало бути передано на виконання умов договору про спільну діяльність №СД-2 та суми фактичних додаткових витрат, понесених позивачем задля забезпечення здійснення спільної діяльності в порядку частини четвертої статті 1135 Цивільного кодексу України. Вимоги визначені ФОП Горлань Є.В. в позові випливають виключно з договору про спільну діяльність №СД-2 від 01.06.2017. Посилання позивача у тексті позовної заяви на інші судові процеси між тими ж сторонами наведені позивачем лише у якості роз`яснення, виключно для надання суду більш повної загальної картини відносин сторін, тобто - задля повного та всебічного вивчення обставин справи. Отже, висновки судів попередніх інстанцій, в частині того, що в інших судових справах розглядаються спори між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав є помилковим. Такі вимоги не є предметом розгляду у справах №904/7107/2, №203/3057/20, а відмова судів у розгляді вказаних вимог фактично позбавляє права позивача на судовий захист.
3.1.2. Позивач зазначає, що дійсно, правовідносини сторін за договорами №КП-1, №КП-2 та №СД-2 від 01.06.2017 пов`язані між собою, водночас така пов`язаність не означає тотожності як відносин між договорами, так і позовних вимог внаслідок невиконання цих договорів. На думку позивача, судові справи за вказаними договорами є також пов`язаними, однак, не є тотожними. За твердженням ФОП Горланя Є.В. прийняття належного обґрунтованого рішення за договором №СД-2 є об`єктивно неможливим до вирішення інших справ за договорами №КП-1 та №КП-2 та відповідно, застосування судами частини п`ятої статті 227 ГПК України, а не відмова позивачу у судовому захисті його порушених прав, з поверненням позовних матеріалів позивачу без розгляду.
3.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
3.2.1. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду 19.05.2021, відповідач просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу як пропущений з поважних причин. Клопотання мотивоване тим, що відповідач отримав ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі лише 12.05.2021, тобто після спливу строку, встановленого судом для подання відзиву. Водночас у відзиві відповідач зазначає, що ухвалу та постанову у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, а тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.2.2. Верховний Суд вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.
4. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
4.1. Судами встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою об`єднав позовні вимоги за трьома різними договорами (№КП-1, №КП-2 та №СД-2 від 01.06.2017), включивши в прохальну частину позову суми заборгованості за договорами №КП-1, №КП-2, відповідно до яких подано позовні заяви до суду та відкриті провадження у справах №904/7107/20 та №203/3057/20 з аналогічними майновими вимогами.
4.2. Судами також зазначено, що під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, отже необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, наявність підстав для стягнення заборгованості за кожним з договорів окремо. З огляду на вищенаведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні правові підстави для повернення позовної заяви в зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог.
4.3. Крім того, суд першої інстанції вказував, що згідно з частиною четвертою статті 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
4.4. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції вказував на те, що "статтею 175 ГПК України виключається можливість відкриття провадження у справі у випадку, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же підстав".
4.5. За висновками судів попередніх інстанцій сумісний розгляд позовних вимог, що ґрунтуються на трьох окремих договорах, які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами перешкоджатиме з`ясуванню правовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах строку, визначеного ГПК України, а тому наявні достатні правові підстави для повернення без розгляду позовної заяви.
4.6. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
5.1. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.
5.2. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
5.3. Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
5.4. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
5.5. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
5.6. За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
5.7. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
5.8. Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
5.9. З аналізу частини першої статті 173 ГПК України вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
5.10. Колегія суддів зазначає, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
5.11. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
5.12. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
5.13. Отже, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.
5.14. Зі змісту частини першої статті 173 ГПК України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
5.15. Окрім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.
5.16. Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.
5.17. У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
5.18. Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20 та від 31.03.2021 у справі №910/16780/20.
5.19. Як свідчить зміст позовної заяви, наявної у матеріалах справи, ФОП Горлань Є.В. звертаючись до суду з позовом вказував, про те, що має місце неналежне виконання відповідачем умов договору про спільну діяльність від 01.06.2017 №СД-2 (відповідач не виконав умови договору щодо внесення майнового внеску та не сплачував позивачу прибутків отриманих в результаті спільної діяльності). Натомість позивач на виконання умов договору про спільну діяльність №СД-2, задля забезпечення функціонування спільної справи (діяльності пекарні за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 11Л), уклав договір оренди приміщення за вказаною адресою та сплачував самостійно орендні платежі. За час дії договору про спільну діяльність від 01.06.2017 №СД-2 відповідач жодного разу не звітував перед позивачем про хід спільної діяльності та про її результати. Також відповідач не виплатив позивачу його частку прибутку. Вказані дії призвели до прийняття позивачем рішення про вихід із спільної діяльності з відповідачем, про, що позивач, у порядку визначеному пунктом 10.1 цього договору, повідомив останнього листом від 07.12.2017. У листі від 07.12.2017 позивачем зазначено, що останнім днем дії договору вважається 08.02.2018. У листі від 07.12.2017 позивачем також заявлено вимогу відповідачу про проведення взаємних розрахунків за даним договором. Оскільки відповідач взаєморозрахунків із позивачем не провів, позивач вважає, що у останнього з 09.02.2018 існує грошове зобов`язання.
5.20. У зв`язку із чим позивач просить суд "стягнути з ФОП Потєхіна В.Д. заборгованість у сумі 668 379,26 грн, з яких:
- вартість майна в сумі 316 000,00 грн;
- плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних, по дату фактичного виконання, сума яких станом на дату подання позову, становить 28 154,30 грн;
- інфляційні втрати по дату фактичного виконання, сума яких станом на дату подання позову, становить 58 124,14 грн;
- компенсація в сумі 209 029,00 грн;
- плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних, по дату фактичного виконання, сума яких станом на дату подання позову, становить 18 623,62 грн;
- інфляційні втрати по дату фактичного виконання, сума яких станом на дату подання позову, становить 38 448,20 грн.".
5.21. Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
5.22. Колегія суддів зазначає, що аналіз положень частини першої статті 14 ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.23. З урахуванням зазначеної правової норми, колегія суддів зазначає, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес і спосіб його захисту.
5.24. Водночас, за умовами частини п`ятої статті 13 ГПК України обов`язком суду є, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
5.25. Зміст позовної заяви свідчить, що в обґрунтування позовних вимог щодо порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність №СД2 позивач також вказує на такі обставини. Зокрема, що домовленості сторін про ведення спільної діяльності "із функціонування міні-пекарні та її реалізації" сторони закріпили укладанням низки договорів, зокрема: №КП-1, №КП-2 та №СД-2 від 01.06.2017. Згідно з умовами яких: за договором №КП-1 позивач, як фізична особа-підприємець викупив у відповідача, як у фізичної особи-підприємця та за договором №КП-2 позивач, як фізична особа викупив у відповідача, як у фізичної особи більшу частину обладнання міні-пекарні та обладнання для торгівельного залу. Вказане обладнання повинно було передано на виконання умов договору про спільну діяльність №СД-2. У позові ФОП Горлань Є.В. також зазначає про наявність судових проваджень у справах №904/7107/20 та №203/3057/20, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договорів №КП-1, №КП-2 від 01.06.2017.
5.26. Як вже було зазначено вище, підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
5.27. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 668 379,26 грн, з яких: вартість майна на суму 316 000,00 грн, плата за користування грошовими коштами у розмірі 3% річних - 28 154,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 58 124,14 грн; компенсація витрат сторони договору у розмірі 209 029,00 грн, плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних - 18 623,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 448,20 грн.
5.28. Зазначення позивачем в позовній заяві обставин якими позивач обґрунтовує обов`язок відповідача повернути вказані кошти, зокрема, невиконання умов договору про спільну діяльність №СД-2 та, відповідно обов`язку відповідача з повернення коштів витрачених позивачем на виконання умов цього договору (стаття 1130 та частина четверта статті 1135 ЦК України) і нарахування на вказану суму інфляційних втрат і 3%річних (частина друга статті 625 ЦК України) складають підставу позову.
5.29. Водночас, посилання позивача у тексті позовної заяви на правовідносини сторін, що виникли за договорами №КП-1 та №КП-2 від 01.06.2017 та відповідно судові провадження у справах №904/7107/20 та №203/3057/20, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов даних договорів, наведені позивачем не є ні підставою ні предметом спору у даній справі.
5.30. Отже, висновки судів про об`єднання позивачем у позовній заяві декілька вимог, які ґрунтуються на трьох окремих договорах та не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами є передчасними.
5.31. У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
5.32. Згідно з частиною другою 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
5.33. Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху .
5.34. Зазначення позивачем у позовній заяві вказаних обставин без посилання на норму матеріального права, що регулює спірні правовідносини та неподання позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог (щодо внесення грошових коштів та/або передачі майна на спірну суму, яка складає предмет спору) свідчить про очевидність порушення позивачем вимог частини другої статті 164 ГПК України. Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі та можуть мати наслідком залишення позовної заяви без руху.
5.35. Водночас, зміст оскаржуваних судових рішень, свідчить про те, що по-перше, судом встановлено обставини щодо пред`явлення позивачем вимог, які ґрунтуються на трьох окремих договорах, що не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами і вказані обставини перешкоджатимуть з`ясуванню правовідносин сторін та суттєво ускладнять вирішення спору в межах строку, визначеного ГПК України.
5.36. По-друге, оскаржувані судові рішення також містять висновки щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі статті 175 ГПК України.
5.37. По-третє, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про встановлення судами обставин щодо порушення позивачем частини четвертої статті 173 ГПК України (об`єднано в одне провадження кілька вимог, які належать розгляду в порядку різного судочинства).
5.38. Водночас, зміст прохальної частини позову не містить будь-яких посилань на об`єднання позивачем вимог, що підлягають розгляду в порядку різного судочинства, а саме лише зазначення позивачем у позові обставин щодо існування договору №КП-2 від 01.06.2017 укладеного між сторонами, як фізичними особами не є підставою для таких висновків суду на стадії відкриття провадження у справі.
5.39. Колегія суддів наголошує, що саме лише посилання позивача у тексті позовної заяви на обставини щодо ймовірної передачі суми грошових коштів у розмірі 316 000,00 грн на виконання умов договорів №КП-1 та №КП-2 від 01.06.2017 та зазначення обставин, що вказані кошти підлягають стягненню у даному спорі (щодо невиконання умов договору №СД-2) не є підставою для висновку, що позивачем порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. Вказані обставини підлягають дослідженню та встановленню судом вже на стадії розгляду справи.
5.40. Відповідно до частин першої, другої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
5.41. Частиною другою статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
5.42. Відповідно до частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
5.43. Тобто суд, вчинивши необхідні для цілей підготовчого провадження дії, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.
5.44. Колегія суддів у даній справі також звертається до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19, відповідно до яких "на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору".
5.45. Узагальнюючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що ні суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ФОП Горланя Є.В., ні апеляційний господарський суд, перевіряючи висновки місцевого господарського суду про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, не врахували правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, передбачених частинами першою, шостою статті 173 ГПК України, а тому дійшли помилкового висновку й щодо наслідків, передбачених приписами пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.