ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/4571/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - арбітражний керуючий Черкасов С.А.
ТОВ "Лозівський автопарк" - керівник Сидора С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А.
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 02.02.2021
у складі колегії суддів: Шутенко І.А.- головуючого, суддів Россолова В.В., Тихого П.В.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 25.11.2020
у складі судді Усатого В.О.
у справі № 922/4571/14
за заявою боржника Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309".
2. Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 визнано ВАТ "Лозівське АТП - 16309" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
3. До суду 12.08.2020 надійшла заява ТОВ "Лозівський автопарк", в якій останнє просило суд: визнати грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до ВАТ "Лозівське АТП 16309", що складаються з суми 2 970 330,00 грн основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги та 4 204 грн судових витрат, загалом - 2 974 534,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 задоволено заяву ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання поважними причин пропущення строку позовної даності. Визнано поважними причини пропуску ТОВ "Лозівський автопарк" строків позовної даності для звернення із вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги. Задоволено заяву ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника. Визнано грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до боржника у розмірі 2 970 330,00 грн як конкурсні без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 4 204 грн судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника.
5. Не погодившись із вказаною ухвалою, ліквідатор ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
7. 08.02.2021 ліквідатор ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов С.А. звернувся через Східний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою № 01-31 від 08.02.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № 922/4571/14, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Східного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
8. 17.02.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А. № 01-31 від 08.02.2021 разом зі справою № 922/4571/14 (2 томи щодо грошових вимог ТОВ "Лозівський автопарк") надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А. у справі № 922/4571/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.02.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 922/4571/14 касаційну скаргу ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А. № 01-31 від 08.02.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № 922/4571/14 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 26.03.2021. Надано ліквідатору ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражному керуючому Черкасову С.А. можливість зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).
11. 25.03.2021 ліквідатор ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов С.А. направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву № 01-31 від 25.03.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, згідно якої зазначив підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А. № 01-31 від 08.02.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 18.05.2021 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ліквідатором ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражним керуючим Черкасовим Станіславом Андрійовичем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу і постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника.
14. Касаційну скаргу, з урахуванням заяви про усунення недоліків, мотивовано наступним.
14.1 Судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з неправильним застосуванням приписів статті 256 Цивільного кодексу України, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом строк виконання всіх зобов`язань вважається таким, що настав.
14.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ТОВ "Лозівський автопарк" зверталося до суду із позовними заявами, які не містили вимог про повернення фінансової допомоги у грошовому вимірі, а містили інші вимоги, які не є тотожними вимогам про повернення позики (фінансової допомоги).
14.3 Судами попередніх інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норми права, викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
15. Ліквідатор ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов С.А. в судовому засіданні 18.05.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
16. ТОВ "Лозівський автопарк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
17. Представник ТОВ "Лозівський автопарк" в судовому засіданні 18.05.2021 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Розгляд клопотань Верховним Судом
18. Як вже було зазначено, у відзиві ТОВ "Лозівський автопарк" викладено клопотання про закриття касаційного провадження.
19. Вказане клопотання мотивоване тим, що посилання ліквідатора в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 є безпідставними, оскільки ухвалена щодо правовідносин які не є тотожними, подібними до правовідносин у справі № 922/4571/14 та не регулюються аналогічними нормами права.
20. Представник ТОВ "Лозівський автопарк" в судовому засіданні 18.05.2021 підтримав вказане клопотання з підстав викладених в ньому.
21. Ліквідатор ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов С.А. в судовому засіданні 18.05.2021 заперечив проти вказаного клопотання.
22. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
23. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
24. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
25. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
26. Суд зазначає про те, що скаржник послався на висновок Верховного Суду викладений в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, виокремивши його із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в постанові правової позиції Верховного Суду стосовно встановлених судами фактичних обставин, спірних правовідносин та предметів спору.
27. Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
28. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
29. З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою відповідача з рішеннями судів попередніх інстанцій та містить лише посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статей 256, 267 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (статті 236 Господарського процесуального кодексу України) без обґрунтованого посилання на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, без обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та без зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначених судових рішень лише з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Позиція Верховного Суду
31. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
32. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
33. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
34. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
35. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
36. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
37. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
38.1 14.02.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та Відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" укладено угоду "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2, відповідно до умов якої сторони зобов`язались спільно діяти для досягнення господарчих цілей у відповідності до уставних завдань та економічної зацікавленості кожної з сторін, які приймають участь у цій угоді.
38.2 В рамках цієї угоди між сторонами було підписано договір №2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003 та, відповідно до додаткової угоди № 10, укладеної до неї сторонами від 10.02.2006, ТОВ "Лозівський автопарк" зобов`язався надати ВАТ "Лозівське АТП-16309" безпроцентну фінансову допомогу, а ТОВ "Лозівське АТП -16309" її повернути.
38.3 Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитор зобов`язаний надати позику протягом трьох років з моменту підписання цього договору нерівними частинами виходячи із виробничої необхідності і відповідності з статутними завданнями підприємств.
38.4 Згідно з Додатковою угодою №23 від 21.02.2014 до договору №2-а поворотної фінансової допомоги (займу) від 14.02.2003 сторони внесли зміни до п. 7 Договору, та погодили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2014.
38.5 За період з 2003-2014 роки, ТОВ "Лозівський автопарк" надав ВАТ "Лозівське АТП-16309" фінансову допомогу в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги на суму 2 970 330 грн.
38.6 В той же час, 30.03.2014 між сторонами (ВАТ "Лозівське АТП-16309" та ТОВ "Лозівський автопарк") укладена угода про припинення зобов`язання передачею відступного №2, відповідно до умов якої, сторони домовилися про припинення всіх зобов`язань відповідача, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2 від 14.02.2003 з доповненнями в додатковій угоді № 10 від 10.02.2006, укладеного між первісним кредитором та боржником, внаслідок надання відповідачем замість виконання цих зобов`язань, відступного відповідно до умов цієї угоди (розділ 2 угоди).
38.7 Сторонами також погоджено, що відступне повністю покриває всі вимоги кредитора щодо боржника, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги, в тому обсязі, в якому вони існують на момент підписання угоди, щодо оплати поставленого товару і сплати неустойки за прострочення оплати (розділ 3 угоди). У розділі 4 угоди сторонами була визначена форма надання відступного, шляхом передання відповідачем позивачу рухомого майна відповідно до додатку до договору. У розділі 7 угоди про припинення зобов`язання передачею відступного сторони погодили обов`язковість її нотаріального посвідчення.
38.8 Крім того, 15.01.2004 між сторонами (позивач - лізингоодержувач, відповідач - лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, за умовами якого, лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у тимчасове володіння та платне користування майно, відповідно до актів приймання - передання (розділ 1 договору). На виконання договору лізингу, сторонами був підписаний акт приймання - передання рухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004. Додатковою угодою № 5 від 03.05.2012 до договору оперативного лізингу №12-а від 15.01.2004, сторони погодили, що лізингодавець передає, а лізингоодержувач бере у тимчасове володіння в платне користування нерухоме майно терміном на 2,5 роки. На виконання цієї додаткової угоди, сторонами був підписаний акт приймання - передання нерухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004. Пунктом 4.8 договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 сторони передбачили можливість викупу лізингоодержувачем майна, переданого в лізинг.
38.9 31.03.2014 між сторонами укладено угоду № 3 про перехід права власності майна по договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, відповідно до якої сторонами було погоджено перехід у власність позивача майна відповідача, як лізингодавця, згідно із актами приймання - передання (п. 1 угоди), та домовились, в підтвердження переходу права власності на майно укласти договір купівлі - продажу. На виконання сторонами вказаної угоди, 31.03.2014 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна № 4, відповідно до умов якого ВАТ "Лозівське АТП -16309" зобов`язався продати, а ТОВ "Лозівський автопарк" купити нерухоме майно з обладнанням та транспортними засобами, що належать ВАТ "Лозівське АТП -16309". Нежитлові будівлі, споруди, комунікації, а також найменування, кількість транспортних засобів, їх технічний стан вказуються окремими угодами до цього договору (розділ 1 договору), які було підписано сторонами 31.03.2014. Пунктом 2.1. цього договору, сторонами визначено, що у зв`язку з повним виконанням умов оплати "майна", відсутністю претензій у сторін одна до одної, право власності на "майно" переходить до покупця після підписання сторонами акту -приймання-передачі, вказаного "майна".
31.03.2014 сторонами підписані акти передачі - приймання рухомого та нерухомого майна.
38.10 Сторони звернулися до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу нерухомого майна №4 від 31.03.2014. Однак, постановою приватного нотаріуса №135/02-31 від 01.04.2014 сторонам відмовлено у посвідченні вказаного договору, у зв`язку з невідповідністю статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства - відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство. Отже, у нотаріальному засвідченні договору купівлі-продажу № 4 від 31.03.2014 було відмовлено приватним нотаріусом.
38.11 Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Лозівське АТП-16309" з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1, а також транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_2, дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_3, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_4, дата реєстрації 07.07.2007), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер НОМЕР_5, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6, дата реєстрації 09.06.2007); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер НОМЕР_7, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_8, дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер НОМЕР_9, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_10, дата реєстрації 21.08.1997), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_11, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_12, дата реєстрації 09.04.1993), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_13, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14, дата реєстрації 12.01.1995).
38.12 Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 у справі № 922/2473/15 (за результатами нового розгляду з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив про невідповідність укладених сторонами угоди про припинення зобов`язань передачею відступного від 30.03.2014 № 2 та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014 вимогам чинного законодавства при їх укладенні. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 №922/2473/15 рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 залишено без змін.
38.13 Враховуючи наведені обставини, ТОВ "Лозівський автопарк" звернулось до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" із заявою (вх.№896 від 14.01.2019), в якій заявник просив суд:
-визнати дійсною угоду про припинення зобов`язання передачею відступного №2 від 30.03.2014, укладену між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309";
-визнати дійсним договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014 укладений між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309".
38.14 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх.№896 від 14.01.2019) повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 залишено без змін.
39. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
39.1 Свої грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" обґрунтовує наявністю заборгованості ВАТ "Лозівське АТП 16309" у розмірі 2 970 330 грн, що отримані останнім за договором поворотної фінансової допомоги (позики), однак не були повернуті. Договір про надання поворотної фінансової допомоги №2-а від 14.02.2003 не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є дійсним та підлягає виконанню. Отримання боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років у розмірі 2 970 330 грн підтверджується актом податкової перевірки від 06.10.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15. При розгляді справи №922/2473/15 Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено розмір отриманої боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років - 2 970 330 грн (постанова від 29.03.2016). Зазначена постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили і при розгляді зазначеної справи брали участь ті самі сторони ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", тому, незважаючи на те, що предмет спору у справі № 922/2473/15 не був тотожним з вимогами заяви ТОВ "Лозівський автопарк" (вх. 18559 від 12.08.2020) у справі про банкрутство, однак, обставини справи були одні і ті самі. Матеріали справи не містять доказів повернення боржником фінансової допомоги, отриманої за договором поворотної фінансової допомоги №2-а від 14.02.2003 у розмірі 2 970 330 грн.
39.2 З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП 16309" визнано банкрутом. Отже, строк виконання всіх зобов`язань боржника вважається таким, що настав. Тобто, з моменту визнання боржника банкрутом настав і строк виконання зобов`язань боржника з повернення фінансової допомоги. Враховуючи зазначене, ТОВ "Лозівський автопарк" мав звернутися з вимогами до боржника про повернення фінансової допомоги до 27.11.2017 (три роки з дати визнання боржника банкрутом - з 27.11.2014). Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, які складаються з суми неповернутої фінансової допомоги у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором боржника, тобто майже через три роки після збігу позовної давності.
39.3 З метою врегулювання питання щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги між боржником та ТОВ "Лозівський автопарк" було укладено договори, за яким ТОВ "Лозівський автопарк" вважав, що набув права власності на майно боржника в рахунок заборгованості боржника щодо повернення фінансової допомоги. На виконання цих договорів боржником за актами приймання передачі були передані ТОВ "Лозівський автопарк" об`єкти рухомого та нерухомого майна. Майно перебувало у реальному користуванні ТОВ "Лозівський автопарк", про що не заперечується сторонами. Підписання зазначених договорів та передача майна відбувалось ще до відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівський автопарк". Зазначені обставини мали наслідком обґрунтовані сподівання ТОВ "Лозівський автопарк" та його висновки про те, що боржником передано майно в рахунок заборгованості за договорами надання поворотної фінансової допомоги. Таким чином, ТОВ "Лозівський автопарк" мав цілком обґрунтовані підстави вважати виконаними зобов`язання боржника перед ним та відповідно відсутність вимог до останнього.
39.4 Однак, як встановлено та зазначено вище, під час реєстрації зазначених договорів ТОВ "Лозівський автопарк" стало відомо про те, що договори не відповідають встановленим до них законом вимогам, що мало наслідком відмову у реєстрації права власності за ТОВ "Лозівський автопарк" на майно, яке, як він вважав, отримано ним в рахунок заборгованості боржника. Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Лозівський автопарк" до суду з позовом про визнання права власності на отримане ним за цими договорами майно. За результатами розгляду вимог про визнання за ТОВ "Лозівський автопарк" права власності на майно ухвалено рішення про відмову у задоволенні таких вимог. Відмовляючи у задоволенні вимог, суд зауважив на тому, що договори, на які посилався позивач (ТОВ "Лозівський автопарк"), як на підставу виникнення права власності, є нікчемними, що унеможливлює задоволення позовних вимог. ТОВ "Лозівський автопарк" з метою захисту свого порушеного права та сподівання отримати задоволення своїх вимог звернувся до суду з іншими вимогами про визнання нікчемних договорів дійсними. Такі вимоги були заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП 16309". Однак, в задоволенні таких вимог судом було відмовлено (ухвала Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020).
39.5 Саме після того, як ТОВ "Лозівський автопарк" використало способи захисту порушеного права у вигляді вимог про визнання права власності на отримане майно та визнання договорів дійсним та пересвідчився у їх неефективності та тому, що вони не призвели до бажаного результату (не зміг отримати задоволення вимог) він звернувся до суду в межах справи про банкрутство із заявою з грошовими вимогами до боржника. Через неефективність попередньо обраних способів захисту порушеного права звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника вважав єдиним можливим способом захистити своє право. Тобто ТОВ "Лозівський автопарк" протягом всього цього строку учинялись активні дії, направлені на намагання захистити своє право, однак такі дії не дали результату. Такі причини обґрунтовані зверненнями до суду з вимогами про визнання права власності на майно та визнання дійсними нікчемних договорів та судовим розглядом таких вимог. На протязі всього цього строку та ухвалення остаточних судових рішень за результатами такого розгляду ТОВ "Лозівський автопарк" вважав можливим задоволення своїх вимог у інший спосіб. Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку щодо поважності причин пропуску позовної давності кредитором.
40. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.
41. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
42. Відповідно до пункту 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.
43. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
44. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
45. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
46. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
47. При цьому за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
48. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
49. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
50. Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
51. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
52. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
53. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
54. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
55. Законодавець у частинах першій та другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
56. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ГПК України).
57. Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
58. Отже, з урахуванням вимог статті 46 ГПК України позивач самостійно визначає предмет й підстави позову, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
59. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
60. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
61. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
62. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
63. Із встановлених судами першої і апеляційної інстанцій фактичних обставин убачається, що з метою погашення заборгованості з фінансової допомоги у розмірі 2 970 330 грн ТОВ "Лозівський автопарк" обрав такі способи захисту своїх прав як:
- укладення 30.03.2014 угоди про припинення зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги шляхом передачі відступного - передання товариством "Лозівське АТП-16309" Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" рухомого майна, передбачивши обов`язковість нотаріального посвідчення угоди про відступне;
- укладення договору оперативного лізингу рухомого майна з правом викупу;
- укладення 31.03.2014 угоди № 3 про перехід права власності на майно за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 про перехід у власність ТОВ "Лозівський автопарк" майна яке належало ВАТ "Лозівське АТП-16309";
- укладення 31.03.2014 договору купівлі - продажу рухомого і нерухомого майна з якого убачається, що оплатою цього майна є заборгованість ВАТ "Лозівське АТП-16309" перед ТОВ "Лозівський автопарк" за договором фінансової допомоги;
- звернення 01.04.2014 до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору купівлі - продажу майна № 4 від 31.03.2014 у посвідченні якого постановою приватного нотаріуса № 135/02-31 від 01.04.2014 було відмовлено;
- звернення ТОВ "Лозівський автопарк" до господарського суду з позовом до ВАТ "Лозівське АТП-16309" про визнання права власності на нерухоме майно, у задоволенні якого рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 у справі № 922/2473/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016, відмовлено;
- звернення 14.01.2019 до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" із заявою про визнання дійсною угоди про припинення зобов`язання передачею відступного № 2 від 30.03.2014, договору купівлі - продажу рухомого та нерухомого майна № 4 від 31.03.2014 у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, відмовлено;
- 12.08.2020 ТОВ "Лозівський автопарк" звернулося із заявою у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" про визнання грошових вимог у розмірі 2 970 330 грн заборгованості з неповернутої фінансової допомоги.
64. Згідно статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
65. Відповідно до статей 43, 162 ГПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи зловживанням процесуальними правами може бути: … подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутністю предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
66. Зміст вказаних норм процесуального закону дає підстави стверджувати, що позивачеві надано право на власний розсуд обирати спосіб захисту охоронюваних законом прав та інтересів, які він вважає порушеними, визначати і обирати ефективність такого способу захисту.
67. Суди першої і апеляційної інстанцій при розгляді заяви ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання грошових вимог у розмірі 2 970 330 грн заборгованості з фінансової допомоги боржнику - ВАТ "Лозівське АТП-16309" мали з`ясувати чи обраний ТОВ "Лозівський автопарк" спосіб захисту своїх прав щодо погашення заборгованості з фінансової допомоги у розмірі 2 970 330 грн шляхом укладення угоди про припинення зобов`язань у спосіб передання відступного, договору купівлі - продажу, звернення з численними позовами до суду про визнання права власності на майно, про визнання дійсними цих договорів, був об`єктивною непереборною перешкодою для ТОВ "Лозівський автопарк" звернутися в межах позовної давності, встановленої законом, до суду з позовом про стягнення 2 970 330 грн заборгованості з фінансової допомоги, з незалежних від кредитора підстав які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання такого позову, чи залежав тільки від права вибору заявника (ТОВ "Лозівський автопарк") його волі і розсуду.
68. Цивільний кодекс України у статті 267 передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності (постанова Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17).
69. Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (постанови Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19).
70. Всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій не встановлено чи звернення ТОВ "Лозівський автопарк" з позовом про визнання права власності на майно (пункт 38.11 постанови) та із заявою про визнання дійсними угоди про припинення зобов`язання передачею відступного та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна (пункт 38.13 постанови) було належним способом захисту порушеного права останнього на повернення фінансової допомоги в сумі 2 970 330 грн, з урахуванням фактичних обставин у цій справі, а відтак чи розгляд судами справ за вказаними позовами може бути підставою для визнання поважними причин пропуску позовної давності. Також, судами не встановлено об`єктивних причин неможливості звернення ТОВ "Лозівський автопарк" із позовом до боржника про стягнення неповернутої фінансової допомоги в сумі 2 970 330 грн, або із заявою з грошовими вимогами до боржника у строк передбачений законом, і зокрема до 27.11.2017.
71. Окрім того, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо передбаченого договорами строку повернення суми фінансової допомоги та відповідно дати, з якої ТОВ "Лозівський автопарк" мало змогу дізнатись про порушення його права у зв`язку із неповерненням такої фінансової допомоги боржником.
72. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" від 19.04.1993 встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
73. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
74. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.
75. Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
76. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані, а тому доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
77. Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
78. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статі 86 ГПК України, невірно застосовано норми матеріального права - статей 261, 267 Цивільного кодексу України неповно досліджено зібрані у справі докази, всі обставини справи в їх сукупності, а тому ухвала суду першої інстанції від 25.11.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.02.2021 слід скасувати, а справу № 922/4571/14, в частині розгляду зазначеної вище заяви ТОВ "Лозівський автопарк" про визнання грошових вимог до боржника слід направити до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.
79. При новому розгляді суду необхідно належним чином дослідити та встановити обставини щодо того чи звернення ТОВ "Лозівський автопарк" з позовом про визнання права власності на майно (пункт 38.11 постанови) та із заявою про визнання дійсними угоди про припинення зобов`язання передачею відступного та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна (пункт 38.13 постанови) було належним способом захисту порушеного права останнього на повернення фінансової допомоги в сумі 2 970 330 грн, з урахуванням фактичних обставин у цій справі, а відтак чи розгляд судами справ за вказаними позовами може бути підставою для визнання поважними причин пропуску позовної давності; дослідити та встановити наявність/відсутність об`єктивних причин неможливості звернення ТОВ "Лозівський автопарк" із позовом до боржника про стягнення неповернутої фінансової допомоги в сумі 2 970 330 грн, або із заявою з грошовими вимогами до боржника у строк передбачений законом; дослідити та встановити обставини щодо передбаченого договорами строку повернення суми фінансової допомоги та відповідну дату, з якої ТОВ "Лозівський автопарк" мало змогу дізнатись про порушення його права у зв`язку із неповерненням такої фінансової допомоги боржником, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
80. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 922/4571/14 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,