ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/726/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу комунального підприємства "Теплоенерго"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегія суддів: Білоусова Я.О. (головуючий), Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)
зі справи № 917/726/20
за позовом комунального підприємства "Теплоенерго" (далі - Підприємство)
до акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - Товариство)
про стягнення 24 770 075,69 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Підприємство звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства про стягнення 24 770 075,69 грн. боргу, а також нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання Товариством умов договору від 18.08.2016 № 1738 на транспортування теплової енергії щодо оплати вартості наданих послуг з транспортування теплової енергії за період з січня 2018 року по листопад 2018 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства заборгованість за транспортування теплової енергії у розмірі 21 124 821,56 грн, інфляційні витрати у розмірі 2 230 455,41 грн, 3% річних у розмірі 1 414 798,72 грн, судовий збір у розмірі 371 551,14 грн.
Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд дійшов висновку, що у Товариства наявна заборгованість перед Підприємством за транспортування теплової енергії у розмірі 21 124 821,56 грн. У зв`язку з простроченням оплати наданих послуг суд стягнув з Товариства інфляційні втрати у розмірі 2 230 455,41 грн. за період з квітня 2018 року по квітень 2020 року та 3% річних у сумі 1 414 798,72 грн за період з 01.08.2018 по 22.04.2020.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 у справі до набрання законної сили судовим рішенням у іншій, пов`язаній з нею господарській справі № 917/2058/20.
За висновками суду апеляційної інстанції, предметом розгляду у справі № 917/2058/20 є визнання недійсною додаткової угоди від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії в частині вартості послуг КП "Теплоенерго" на транспортування теплової енергії, а предметом розгляду у справі, яка розглядається, є неналежне виконання умов договору від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії в частині оплати за надані послуги транспортування теплової енергії за період з січня 2018 року по листопад 2018 року. Наведені обставини свідчать, що результат розгляду господарським судом Полтавської області справи № 917/2058/20 безпосередньо вплине на розгляд справи № 917/726/20, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи № 917/726/20 до вирішення пов`язаної з нею іншої справи № 917/2058/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.03.2021 і передати справу до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування судового рішення Підприємство зазначає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а саме пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також посилається на преюдиціальні для цієї справи обставини, встановлені в інших судових рішеннях, що по своєї сутті відповідає приписам частини четвертої статті 75 ГПК України. При цьому Підприємство посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 17.07.2018 у справі № 922/52/18, від 25.05.2018 у справі № 910/31771/15.
Доводи інших учасників справи
Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись, зокрема, на її законність та обґрунтованість.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Причиною касаційного оскарження у справі стало питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норми права - пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у розгляді питання щодо наявності підстав для зупинення апеляційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (схожий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справ № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
Водночас необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Разом з тим, на переконання Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких останній дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.
Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 917/2058/20 про визнання недійсною додаткової угоди від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 в частині вартості послуг КП "Теплоенерго" на транспортування теплової енергії, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи, яка розглядається.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі № 917/2058/20 розглядаються вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії в частині вартості послуг КП "Теплоенерго" на транспортування теплової енергії, у той час як у цій справі вимоги Підприємства до Товариства ґрунтуються саме на підставі оскаржуваного правочину, не свідчать про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Отже, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд послався на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі № 524/9942/17, яким визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 № 1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго" м. Кременчук"; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06.10.2017 № 1066 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань, проведення відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб`єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань, і Положення про комісії"; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.02.2018 № 153 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго" м. Кременчук". Рішення Полтавського окружного адміністративного суду набрало законної сили 22.09.2020.
За висновком Східного апеляційного господарського суду у цій справі, визнання протиправними та нечинними рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 № 1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго" м. Кременчук" та від 12.02.2018 № 153 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго" м. Кременчук" є підставою для визнання недійсним правочину, оскільки скасування рішень №1093 та № 153 свідчить про те, що останні не породили жодних правових наслідків та не можуть бути підставою для укладення договору на підставі цих нормативних актів, що і є предметом судового спору у справі № 917/2058/20, і має преюдиціальне значення для вирішення справи № 917/726/20.
Проте станом на момент прийняття рішення господарським судом Полтавської області від 29.10.2020 у цій справі, договір від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії або його частина недійсним не визнавалися.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу приписів статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням чатини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Близький висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена без урахування вимог пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих обґрунтувань необхідності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/2058/20 про визнання недійсною додаткової угоди від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії в частині вартості послуг КП "Теплоенерго" на транспортування теплової енергії, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) виконання договору від 18.08.2016 № 1738 транспортування теплової енергії, які є предметом судового розгляду у цій справі.
Також у розгляді касаційної скарги зі справи Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.05.2021 зі справи № 917/349/20.
Отже, доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження.