ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О.Р. Кібенко, І.Д. Кондратова
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020р.
у складі колегії суддів: А. Є. Чередко - головуючий, Л. А. Коваль, В. О. Кузнецов
та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р.
суддя: О. І. Красота
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про стягнення 141 090 295, 12 грн.
за участю представників:
від позивача: В.В. Болдін, В.В. Дудченко,
від відповідача: С.В. Богдан
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення 131 510 575,56 грн. - заборгованості, 8 822 242,18 грн. - пені, 757 477,38 грн. - 3% річних та судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором транспортування природного газу №1512000702 від 17.12.2015р. в частині оплати рахунків за добові небаланси.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. у справі №904/5807/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020р., в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що укладений між сторонами договір не регулює відносини щодо врегулювання щодобових небалансів та не встановлює зобов`язання відповідача щодо їх оплати, відтак в позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з їх оплати в примусовому порядку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову та рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтовується положеннями п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі зазначається про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, в частині висновків суду стосовно оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Крім того, АТ "Укртрансгаз" стверджує, що у зв`язку з порушенням норм процесуального права суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до ухвалення незаконного судового рішення, при тому, що висновок Верховного Суду щодо питання саме такого застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 203, 204, 526, 638, 642 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 181 ГК України, глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, п. 1 глави 1, п. п. 2, 6, 18, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, главу 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС, ст. ст. 7, 73, 75, 76, 79, 86, 91, 209, 210, 236, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України.
Також у скарзі вказується на застосування судами ст. 75 ГПК України без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема від 01.10.2019 у справі №910/12604/18, від 16.01.2020 у справі №910/11470/18, від 18.02.2020 у справі №915/420/19, від 28.01.2020 у справі №917/1335/18.
АТ "Укртрансгаз" у поясненнях просить взяти до уваги висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №922/3987/19.
4. Позиції інших учасників справи
АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтовано тим, що Верховний Суд вже виклав свій висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому касаційне провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України. Відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 01.10.2020 у справі №918/776/19 та від 10.09.2020 у справі №916/3201/19.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" також зазначає про необхідність закрити касаційне провадження, та вказує на те, що позивач, звертаючись з даним позовом про оплату за добові небаланси, посилається на договір, який не регулює щодобові небаланси. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №916/2090/16 та вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Позивачем подано до Суду заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження, в якому останній просить відмовити в його задоволенні, та зазначає, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, на які в свою чергу послався Верховний Суд у справі №918/776/19, не можуть бути взяті до уваги у цій справі, оскільки судові рішення у справі, на яку посилається відповідач, хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, що були встановлені судами під час розгляду вказаної справи, у залежності від яких і були прийняті судові рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки наявність ухвал про закриття касаційного провадження у справах №918/776/19 та №916/3201/19 не є належною підставою для закриття касаційного провадження у справі №904/5807/19, а правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, зроблені Судом за інших фактичних обставин. Таким чином, відсутні підстави для закриття касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у додаткових поясненнях зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції була встановлена правова природа правовідносин у даній справі, а судом апеляційної інстанції зауважено, що матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат, пов`язаних з таким балансуванням.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
17 грудня 2015 року АТ "Укртрансгаз" як Оператор та АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" як Замовник, керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, уклали договір транспортування природного газу № 1512000702.
Відповідно до п. 2.1 договору Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Згідно з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
В п. 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором, зокрема: послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
За п. 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 2.6 договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Відповідно до п. 2.7 договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є Оператор газорозподільної системи, прямий Споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.8 Договору).
Згідно з п. 5.4 договору окремим додатком 3 до цього договору між Оператором та Замовником, який є Оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника.
Відповідно до п. 5.5 договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі-ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі-ЗВТ).
У відповідності до п. 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Зі змісту п. 9.1 договору вбачається, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.
Відповідно до п. 9.2 договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою:
В балансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу Замовника; К коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природні газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Пунктом 9.4 договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 за № 1, умови якої застосовуються до відносин сторін з 29.12.2016, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005р. за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Позивач стверджує, що відповідачем протягом чотирьох місяців (березень, квітень, травень, червень 2019 року) були допущені щодобові небаланси, вартість яких склала 131 510 575,56 грн.
На підтвердження обсягів щодобових небалансів позивачем надано акти № 03-2019-1512000702-05 за березень 2019 року, № 04-2019-1512000702 за квітень 2019 року, № 05-2019-1512000702 за травень 2019 року, №06-2019-1512000702 за червень 2019 року та відповідні довідки про добові небаланси.
Вказані добові небаланси відповідача, за твердженням позивача, виникали внаслідок: безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи; несанкціонованих відборів з газорозподільної системи Відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до абз. 2 п. 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного операторагазорозподільної системи, а по прямому Споживачу - Оператора газотранспортної системи).
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки за добові небаланси:
- рахунок № 03-2019-1512000702 від 31.03.2019 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну вартість 74 425 256,29 грн;
- рахунок № 04-2019-1512000702 від 30.04.2019 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну вартість 30 723 437,23 грн.;
- рахунок № 05-2019-1512000702 від 31.05.2019 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну вартість 7 852 663,04 грн.;
- рахунок № 06-2019-1512000702 від 30.06.2019 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну вартість 18 509 219,00 грн.
Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вказаних рахунків за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 131 510 575, 56грн. заборгованості за добові небаланси, а також нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 8 822 242,18 грн. та 3% річних у розмірі 757 477,38 грн.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до п. п. 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Сторонами укладено договір транспортування природного газу №1512000702 17 грудня 2015 року, який згідно з 17.1 договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З 01 березня 2019 року за постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років" відбулося запровадження добового балансування на ринку природного газу України. Перехід на добове балансування передбачає, що взаємодія між оператором газотранспортної системи, постачальниками, операторами газорозподільних систем і споживачами здійснюється виключно через інформаційну платформу оператора ГТС.
Відповідно до п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством / оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
За пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже, як вірно вказано судами попередніх інстанцій, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Пунктом 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 передбачено обов`язок оператора газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою.
В затвердженій вищевказаною постановою редакції типового договору передбачений, в тому числі, порядок оплати добових небалансів. Між тим, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідні зміни до договору транспортування природного газу №1512000702 від 17.12.2015 сторонами не вносились. Укладений між сторонами договір не містить положень щодо врегулювання щодобових небалансів та не встановлює зобов`язання відповідача щодо їх оплати.
Також апеляційним судом встановлено, що між сторонами відсутній інший договір, який би передбачав врегулювання щодобових небалансів, і який з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства і може бути підставою виникнення у Замовника відповідного обов`язку, та відсутня його згода на придбання природного газу в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати добових небалансів в примусовому порядку.
Скаржник вважає, що відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору саме в режимі добового балансування, а тому відповідач втратив право стверджувати, що укладений між сторонами договір не передбачає врегулювання щодобових небалансів.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до п. 17.2 договору транспортування природного газу від 17.12.2015 усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. За п. 17.3 договору у разі внесення та затвердження Регулятором зміни до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести зміни до цього договору.
Позивачем не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами існував договір в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів, або ними були внесені відповідні зміни до вже існуючого договору в порядку, встановленому договором, а саме письмово з підписами уповноважених осіб.
При цьому в позовній заяві позивач посилається на порушення п. 2.6 договору від 17.12.2015, відповідно до якого замовник має оплачувати послуги на умовах, зазначених в договорі, тоді як вказаний договір не передбачає вчинення дій щодо врегулювання щодобових небалансів та оплату такого балансування, а регулює лише визначення вартості місячного небалансу та порядок його оплати.
Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат пов`язаних з таким балансуванням, а додані до матеріалів справи односторонні акти врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць не містять відомостей про джерела внесення в них інформації. Також коригуючі акти врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць не містять пояснень, чому відбулися коригування, тим самим ставлять під сумнів достовірність інформації, зазначеної в основних актах.
Апеляційний суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджується направлення позивачем відповідачу розрахунків вартості послуг балансування та рахунків-фактур на оплату щодобових небалансів у відповідності до 9.4 договору, а останнім одержання цих документів заперечується.
З огляду на наведене, відхиляються доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже і підстава, визначена в п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилась.
Таким чином, з огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У касаційній скарзі, посилаючись на підставу касаційного оскарження, встановлену в п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Верховний Суд зазначає, що у даному випадку, оскільки судами встановлено, що договір, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містить положень щодо врегулювання щодобових небалансів та щодо обов`язку відповідача з оплати такого врегулювання, та враховуючи, що зі зміною законодавства позивач мав надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437, а також беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини про недоведеність вчинення балансування та понесення пов`язаних з таким балансуванням витрат, відсутні підстави покладати на відповідача обов`язок з оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3987/19 і бере до уваги те, що постановою Об`єднаної палати від 19.03.2021 справу №922/3987/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв`язку з неповним встановленням обставин справи та відсутністю викладеного висновку по суті спору. Між тим, у справі №904/5807/19 судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020р. у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г).
У скарзі вказується на застосування судами ст. 75 ГПК України без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема від 01.10.2019 у справі №910/12604/18, від 16.01.2020 у справі №910/11470/18, від 18.02.2020 у справі №915/420/19, від 28.01.2020 у справі №917/1335/18.
Також скаржник посилається на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17.
Верховний Суд встановив, що підстави та предмети позовів у зазначених справах і у справі №904/5807/19 та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/12604/18, предметом позову у вказаній справі є вимоги про стягнення заборгованості з інфляційних втрат та 3% річних з підстав прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості робіт з розбирання, мийки та дефектовки автомобільної техніки за договором.
Предметом позову у справі №910/11470/18 є визнання за позивачем права вимоги за кредитними договорами та права за всіма договорами забезпечення; підставою позову є нікчемність договорів про відступлення права вимоги.
З постанови Верховного Суду від 18.02.2020 вбачається, що спір у справі №915/420/19 стосується визнання недійсним інвестиційного договору, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 04.02.2014 №37/43, визнання недійсним договору про встановлення суперфіцію та договору про внесення змін до нього, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, усунення перешкод шляхом знесення муніципального торгового комплексу. А відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №917/1335/18 предметом позову є визнання недійсним одностороннього правочину - зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі листа (заяви).
У справі №917/1739/17 предметом позову є стягнення збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчук внаслідок порушення земельного законодавства, а у справі №338/180/17 - стягнення безпідставно одержаних коштів.
Натомість у справі, що переглядається, позивач як оператор газотранспортної системи звернувся до суду з позовом до замовника згідно з договором транспортування природного газу, та просить стягнути з останнього вартість послуг балансування на підставі вказаного договору та Кодексу ГТС.
Вказане виключає подібність правовідносин у справі, що переглядається з правовідносинами у справах, на які посилається скаржник.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.