ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/121/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Виробничого кооперативу "Таврія"
на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020 (суддя Сулімовська М. Б.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (Разюк Г.П. - головуючий, судді Колоколов С.І., Головей В.М.)
за позовом Щасливцевської сільської ради
до Виробничого кооперативу "Таврія"
про визнання додаткової угоди укладеною,
(У судовому засідання взяв участь керівник скаржника Долженко В. Б.)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
1.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі № 923/121/20 відмовлено у задоволенні позову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області до Виробничого кооперативу "Таврія" про визнання додаткової угоди укладеною.
1.2. У відзиві на позовну заяву відповідач (Виробничий кооператив "Таврія") заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.
1.3. У судовому засіданні 10.06.2020 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу для надання можливості подати до суду додаткові докази у встановлений Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) строк та в якості доказів понесення витрат на оплату послуг на правничу допомогу представником відповідача подано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020;
- копію додаткової угоди від 12.03.2020 № 1 до договору від 12.03.2020 б/н про надання правничої допомоги;
- копію платіжного доручення від 09.06.2020 № 12 про сплату 7 000,00 грн за надання правничих послуг.
1.4. Ухвалою суду від 16.06.2020 для розгляду клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено судове засідання на 25.06.2020, запропоновано позивачу надати письмово викладену позицію щодо заяви відповідача.
1.5. 17.06.2020 від відповідача надійшли додаткові докази щодо понесених судових витрат:
- копія додаткової угоди від 11.06.2020 № 2 до договору від 12.03.2020 б/н про надання правничої допомоги;
- копія акта від 12.06.2020 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020;
- дублікат квитанції від 12.06.2020 № 0.0.1733416590.1 про сплату 4 000,00 грн за надання правничої допомоги.
1.6. 18.06.2020 від відповідача надійшли докази вручення позивачу документів, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020 заяву Виробничого кооперативу "Таврія" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково: покладено судові витрати заявника на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн на Щасливцевську сільську раду, в решті заяви відмовлено.
2.2. Позивач у цій справі, Щасливцевська сільська рада, не звернувся до суду із заявою про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відтак, підстав для зменшення суми судових витрат у суду немає.
2.3. Суд дійшов висновку про часткове задоволення відповідної заяви з огляду на встановлення того факту, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є частково співмірним з наданими послугами адвоката, пов`язаними із розглядом даної справи.
2.4. Суд першої інстанції, визначаючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахував правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, виходив з того, що:
- наданих відповідачем доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням "Єрмолаєв, Крижановський та партнери" професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі у наступному обсязі:
надання усної консультації, витрачений час 1 год., вартість 1000,00 грн,
аналіз позовної заяви з додатками, витрачений час 1 год. 30 хв., вартість 1500,00 грн,
аналіз судової практики, витрачений час 1 год. 30 хв., вартість 1500,00 грн,
аналіз законодавства, витрачений час 1 год., вартість 1000,00 грн,
написання відзиву на позовну заяву та формування копій, витрачений час 3 год., вартість 3000,00 грн,
консультування перед судовими засіданнями, витрачений час 2 години, вартість 2000,00 грн,
підготовка виступу у судових дебатах, витрачений час 1 год., вартість 1000,00 грн.
Загальна вартість виконаних робіт становить 11 000,00 грн, яку відповідачем було сплачено відповідно до платіжного доручення від 09.06.2020 № 12 та дубліката квитанції від 12.06.2020 № 0.0.1733416590.1.
- надання правничої допомоги відповідачу при підготовці цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а судова практика щодо вирішення спірних правовідносин є сталою та передбачуваною;
- з матеріалів справи не вбачається, що поданий до суду відзив на позовну заяву та додані до нього документи дійсно були підготовлені адвокатом;
- викладені у відзиві обставини не стосуються безпосередньо предмету спору, містять лише посилання на правовідносини сторін, що мали місце впродовж тривалого часу;
- відзив не містить посилань на судову практику з аналогічних спорів та приписів законодавства, що безпосередньо стосуються предмету спору, та не містить посилань на обставини, що стали підставою для відмови у задоволенні позову;
- з наведеного не вбачається, в чому саме полягала участь адвокатського об`єднання у написанні відзиву на позовну заяву,
- решта послуг адвокатського об`єднання, відповідно до акта № 1, полягає у аналізі позовної заяви, судової практики та законодавства, надання консультацій,
- в акті виконаних робіт є дублюючі положення щодо надання консультацій, не наведено, в чому саме полягає послуга адвоката при наданні усних консультацій, консультуванні перед судовими засіданнями та підготовкою виступу у судових дебатах;
- представництво інтересів відповідача безпосередньо в суді адвокатом не здійснювалось;
- у зв`язку з розглядом цієї справи відповідачу був наданий певний обсяг адвокатських послуг, втім він не є співмірним із складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг;
- аналіз визначених сторонами в акті виконаних робіт, з врахуванням поданих відповідачем до матеріалів справи заяв по суті справи (відзиву та доданих до нього документів), свідчить про штучне завищення обсягу виконаних адвокатським об`єднанням послуг та витраченого на їх надання часу;
- даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява та додані до неї документи мають невеликий обсяг. При цьому, відзив відповідача, фактично, містить аналіз інших обставин, аніж тих, на які посилається позивач у позові;
- вказаний адвокатським об`єднанням затрачений час невиправдано завищеним.
2.4. Додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, яка мотивована наступним:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;
- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи;
- наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат;
- з наявного в матеріалах справи акта виконаних робіт вбачається, що до виконаних адвокатом робіт, включено, зокрема, таки види діяльності, як аналіз позовної заяви вартістю 1 500 грн, аналіз судової практики вартістю 1 500 грн та аналіз законодавства вартістю 1 000 грн, які є дублюючими, і при цьому з матеріалів справи не вбачається, яке саме законодавство та практику адвокат аналізував та в чому саме полягав аналіз позовної заяви, тоді як дана справа є нескладною і обсяг доданих до позовної заяви документів є незначним;
- до акта виконаних робіт включено написання відзиву та формування копій вартістю 3 000 грн, а також підготовку виступу у судових дебатах вартістю 1 000 грн, разом з тим представництво інтересів відповідача безпосередньо в суді адвокатом не здійснювалось і відповідний виступ в матеріалах справи відсутній;
- враховуючи, принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг у даній справі; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) місцевий господарський суд з дотриманням норм процесуального права, навівши в судовому рішенні у даній справі необхідне мотивування дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
3. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Виробничий кооператив "Таврія" звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 923/121/20, у якій просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у першій та апеляційній інстанціях, у розмірі 17 500, 00 грн.
3.2. До касаційної скарги додані ксерокопії документів, які були подані заявником до судів попередніх інстанцій в підтвердження понесених ним судових витрат, у тому числі надіслане 27.10.2020 Виробничим кооперативом "Таврія" клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір судових витрат заявника на правничу допомогу, пов`язану з розглядом апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі, що надійшло до Південно-західного апеляційного господарського суду 30.10.2020.
3.2. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень є порушення норм процесуального права, зокрема частин шостої та дев`ятої статті 129 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 908/2404/17, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 20.12.2018 у справах № 316/1923/16-а.
Суди не врахувавши зазначені позиції не взяли до уваги, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.
3.3. До ухвалення постанови судом касаційної інстанції Виробничий кооператив "Таврія" заявив про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з підготовкою цієї касаційної скарги у розмірі 2 000,00 грн, виклавши відповідне клопотання у касаційній скарзі та надіславши до суду докази отримання та сплати вартості отриманої правової допомоги адвоката.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у справі № 923/121/20 на професійну правничу допомогу, та ухвалена за результатами його перегляду в апеляційному порядку постанова.
4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої-шостої статті 126 ГПК України);
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося іншою стороною відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, тому колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав неспівмірності із складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
За результатами розгляду справи № 902/347/18 22.11.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, у якій зазначила, що при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах має враховуватись правова позиція щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Сам скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на зазначені постанови Верховного Суду, проте свідомо використовує з неї виключно висновки, що вигідні його позиції, і повністю ігнорує частину, яка стосується питання розподілу.
У контексті наведеного відсутні підстави стверджувати, що висновки суду не відповідають/суперечать висновкам, викладеним у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування норм статей 126, 129 ГПК України.
У цій справі суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункти 1-2 частини п`ятої статті 129 ГПК України), а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Однак, для визначення суми відшкодування за рахунок позивача відповідно до статті 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Із встановлених судом у даній справі обставин вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення відповідачем, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, є, за певним виключенням обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами.
При цьому, суд виходив з того, що відповідач не заявляв клопотання про покладення на позивача судових витрат в сумі 11 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Положеннями пунктів 1, 3-4 частини четвертої статті 238 ГПК України визначено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Таким чином, процесуальним законодавством встановлено чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України імперативно зобов`язує суд господарської юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Крім цього, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, що законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, колегія суддів вважає, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте ЄСПЛ оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Більша частина оскаржуваного додаткового рішення складається з оцінки співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг у даній справі; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) без викладення судом мотивів, згідно з якими, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновків про співмірність понесених витрат на правничу допомогу саме у розмірі 2 000, 00 грн.
За змістом частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Зокрема з доводів, викладених у апеляційній скарзі убачається, що скаржник вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було подано до суду клопотання про збільшення витрат на професійну правничу допомогу з попередньо заявлених у відзиві 7 000,00 грн до 11 000,00 грн, оскільки наявність такого клопотання є необов`язковою враховуючи подання відповідачем доказів додатково понесених ним витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.
Водночас суд апеляційної інстанції ці доводи не спростував. Крім того, апеляційним судом наведені аргументи щодо неспівмірності заявлених судових витрат на оплату правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн, однак не наведено чіткі та конкретні мотиви наявності підстав для часткового задоволення заяви і стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 2 000,00 грн та не зазначено які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 923/121/20 з передачею цієї справи із клопотанням Виробничого кооперативу "Таврія" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 923/121/20 на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду, оскільки судом апеляційної інстанцій також було проігноровано надіслане Виробничим кооперативом "Таврія" 27.10.2020 в порядку статті 129 ГПК України клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір судових витрат заявника на правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції.