Постанова
Іменем України
25 травня 2021 року
м. Київ
справа №740/3390/15
провадження № 51-134км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
в режимі відеоконференції
захисника Денисенка С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Денисенка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016270180001434 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця та зареєстрованого у
АДРЕСА_1, проживаючого у
АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2012 року за: ч. 3 ст. 15,
ч. 2 ст. 308, ч. ч. 2, 3 ст. 185, 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна; 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з відбуттям строку покарання із встановленням ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року адміністративного нагляду строком на 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ст. 395 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від
26 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання за:
- ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на
4 роки;
- ч. 1 ст. 296 КК України - у виді обмеження волі строком на 3 роки;
- ст. 395 КК України - у виді арешту строком на 4 місяці;
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за ст. 395 КК України у виді арешту строком на 4 місяці у зв`язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строк на 4 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи достовірно обізнаним із приписами ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року про встановлення стосовно нього адміністративного нагляду, з метою ухилення від встановленого адміністративного нагляду, з мотивів явної неповаги до тимчасових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою особи, у період часу з 06 по 28 травня 2015 року самовільно, без одержання необхідного дозволу, залишив місце свого проживання, припинив постійно там проживати та з`являтися на реєстрацію до Ніжинського МРВ УМВС України.
Крім того, ОСОБА_1 у період з 18:45 20 липня 2015 року по 18:50 21 липня
2015 року, повторно, проникнувши до житлового будинку
АДРЕСА_3, таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_2, на загальну суму 12 001, 28 грн.
Крім того, ОСОБА_1 05 вересня 2016 року о 16:50, перебуваючи у спеціально обладнаному укріпленні для тримання обвинувачених залу судових засідань № 2 Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, з мотивів явної неповаги до суспільства, до встановленого у державі порядку здійснення правосуддя, прагнучи продемонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, умисно, діючи з особливою зухвалістю, грубо порушив громадський порядок у залі суду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296, ст. 395 КК України скасовано. Постановлено звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за: ч. 1 ст. 296, ст. 395 КК України, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрити.
Цей же вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч. 3 ст. 185 КК України - змінено.
Постановлено виключити посилання суду як на доказ вини ОСОБА_1 - лист ПТ "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер і компанія" від 13 серпня
2015 року та довідку товариства "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер".
Прийнято рішення вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з
тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вичерпані можливості їх отримання.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник наголошує на однобічності і неповноті судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та на те, що місцевим судом безпосередньо не досліджено доказів для доведеності винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також стверджує, що визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав неналежні та недопустимі докази, зокрема:
- протокол пред`явлення свідку ОСОБА_4 особи для впізнання за фотознімками від 11 травня 2016 року, оскільки дана слідча дія здійснювалась з порушенням правил проведення впізнання встановлених КПК України, впізнання особи відбулося на підставі зроблених чорнобілих ксерокопій фотознімків, за участю лише однієї понятої, а також майже через 10 місяців після злочинних подій;
- показань свідка ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_1, які були непослідовні та недостовірні.
Також захисник вказує на те, що суд належним чином не перевірив той факт, що ОСОБА_1 втратив паспорт, який найймовірніше використав у ломбарді
ОСОБА_5 з метою здачі викраденого майна про, що заявляла суду сторона захисту.
На зазначені вище порушення стороною захисту було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам скарги та постановив рішення, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
При цьому, захисник наполягає на тому, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України, відповідно до яких вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді, не дав належної оцінки окремим доказам про дослідження яких наголошувала сторона захисту, чим порушив принципи змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, що відповідно до статей 94, 412, 438 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не подавались.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу. Прокурор висловив думку про часткове задоволення касаційної скарги захисника та про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду в частині засудження
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.