Постанова
Іменем України
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 447/2150/18
провадження № 61-1516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєва Ганна Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Медвідь Василь Осипович, на постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєва Ганна Миколаївна, про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєва Г. М., про визнання правочинів недійсними.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду в розмірі 261 827,56 грн та судові витрати у розмірі 992,51 грн. ОСОБА_2 з метою уникнення виконання цього рішення суду переписав належний йому житловий будинок та дві земельні ділянки на свою дочку ОСОБА_3, уклавши договори дарування.
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2, передбачаючи негативні наслідки у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, уклав фіктивні договори, що унеможливило виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 4623082000:01:002:0541, реєстраційний номер 1191298446230, розташованих на АДРЕСА_1, укладений 13 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0471 га, кадастровий номер 4623082000:01:001:0482, реєстраційний номер 1551202046230, розташованої в с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, укладений 09 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 травня 2019 року у складі судді Бачуна О. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, скасовано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 вересня 2018 року про накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0500 га, кадастровий номер 4623082000:01:002:0541, з належними до будинку господарськими будівлями, розташовані на АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, площею 0,0471 га, кадастровий номер 4623082000:01:001:0482, розташованої в с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області.
Суд першої інстанції виходив із того, що всупереч вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивачем не доведено відсутності у сторін правочинів наміру створити юридичні наслідки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 4623082000:01:002:0541, реєстраційний номер 1191298446230, розташованих на АДРЕСА_1, укладений 13 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г. М.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0471 га, кадастровий номер 4623082000:01:001:0482, реєстраційний номер 1551202046230, розташованої в с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, укладений 09 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г. М.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, зокрема, тому, що оскаржувані правочини вчинені з метою уникнення виконання відповідачем ОСОБА_2 рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року і стягнення з ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків від його пенсії не забезпечує ефективного виконання цього судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Медвідь В.О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просять скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив у повному обсязі матеріали справи, оскільки вони не містять доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року і те, що оскаржувані договори є фіктивними.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Медвідь В.О., на постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року і витребувано із Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу № 447/2150/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Медвідь В.О.,не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
08 липня 2010 року батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надав генеральне доручення на ім`я ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_2, на право володіння та розпорядження від його імені належним йому автомобілем "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та після його смерті ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої також входив автомобіль "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28 жовтня 2010 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4 на підставі генерального доручення, відчужила ОСОБА_2 автомобіль "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2011 року, в справі № 2-118/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про повернення майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 на підставі довіреності від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2012 року, в справі № 1313/1286/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ реєстраційно-екзаменаційних відділів Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання права власності на автомобіль задоволено.
Визнано ОСОБА_1 власником автомобіля "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 автомобіля відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
Автомобіль "Fiat Scudo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 не було повернуто ОСОБА_1, оскільки 12 грудня 2011 року син ОСОБА_2 . ОСОБА_8 звернувся до Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України із заявою про незаконне заволодіння цим автомобілем, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження № 12013150270000582.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 червня 2016 року в справі № 447/929/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 червня 2016 року в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 261 827,56 грн майнової шкоди та 992,51 грн судових витрат.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Медвідя В. О. - залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року залишено без змін.
Відповідно до договору дарування житлового будинку та договору дарування земельної ділянки від 13 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 247, ОСОБА_2 подарував, а обдарована ОСОБА_3 прийняла у дар належний ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,0500 га, кадастровий номер 4623082000:01:002:0541, на АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 09 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 951, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку, площею 0, 0471 га, кадастровий номер 4623082000:01:001:0482, для особистого селянського господарства, в с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 березня 2017 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0500 га, кадастровий номер 4623082000:01:002:0541, на АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 серпня 2018 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0, 0471 га, кадастровий номер 4623082000:01:001:0482, для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В. І. від 05 лютого 2019 року № 43 вбачається, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 56973722, відкрите 09 серпня 2018 року, з приводу стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 262 820,07 грн. Постановою приватного виконавця Меленчука В. І. від 23 жовтня 2018 року внесено зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію боржника від 22 серпня 2018 року № 56973722, зокрема до пункту 2 постанови, збільшено розмір відрахування із пенсії боржника 30 % до виплати загальної суми боргу. Підставою для збільшення відрахувань із пенсійних виплат до 30 % є звернення ОСОБА_2 до приватного виконавця Меленчука В. І.