Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 755/279/17
провадження № 61-19247св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Сбербанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Стар",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року в складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 320 251, 97 доларів США та 1 002 581, 80 грн.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2013 року між ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", яке змінило свою назву на АТ "Сбербанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Центр" (далі - ТОВ "Торгово-промислова група "Центр"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Стар" (далі - ТОВ "Еліон Стар"), було укладено Договір кредиту № 05- В/13/27/ЮО, виконання зобов`язань за яким було забезпечено шляхом укладення між позивачем та відповідачем договору фінансової поруки від 28 серпня 2013 року.
Оскільки станом на 15 грудня 2016 року заборгованість ТОВ "Торгово-промислова група "Центр", правонаступником якого є ТОВ "Еліон Стар", за вказаним кредитним договором склала 320 251,97 доларів США та 1 002 581, 80 грн, банк просив стягнути суму заборгованості з поручителя ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні позову АТ "Сбербанк" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банк не надав належні та допустимі докази на підтвердження укладення між АТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 договору поруки від 28 серпня 2013 року та договорів про внесення змін до договору поруки, а висновки за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, судової технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не підписував спірні правочини, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року АТ "Сбербанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що договір поруки від 28 серпня 2013 року не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Банк надав суду докази щодо намірів ОСОБА_1 укласти договір поруки.
Відповідач заперечував не факт вчинення чи виконання правочину, а лише оригінальність підпису на договорі поруки.
Суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам у справі, зокрема, показанням свідків, копіям квитанцій про сплату поручителем платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також тій обставині, що договір поруки підписувала також ОСОБА_2, яка на той момент перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
10 січня 2020 року справа № 755/279/17 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 28 серпня 2013 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке змінило свою назву на ПАТ "Сбербанк" та в подальшому на АТ "Сбербанк", та ТОВ "Торгово-промислова група "Центр", правонаступником якого є ТОВ "Еліон Стар" уклали кредитний договір № 05-В/13/27/ЮО, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 400 000 доларів США, а позичальник зобов`язався використовувати кредит на цілі, визначені договором, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий кредит у розмірах та строки/терміни згідно договору. Цього ж дня укладено додатки № 1, № 2 до вказаного кредитного договору.
В подальшому сторони неодноразово укладали договори про внесення змін до кредитного договору.
Відповідно до договору про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року до кредитного договору, останній платіж по кредиту у розмірі 23 637, 55 доларів США сплачується позичальником в строк до 27 серпня 2018 року.
Як зазначав банк у позовній заяві, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком між позивачем та ОСОБА_1 28 серпня 2013 року було укладено договір поруки, згідно з пунктом 2.1. якого відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов`язання, які не були виконані боржником та які передбачені основним договором; зобов`язання сплатити кредитору проценти за користування кредитом за основним договором.
Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується випискою по особовим рахункам ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" та меморіальним валютним ордером № 63098325 від 28 серпня 2013 року.
ТОВ "Торгово-промислова група "Центр", правонаступником якого є ТОВ "Еліон Стар" належним чином не виконувало свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 15 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 320 251, 97 доларів США та 1 002 581,80 грн, яка складається із: заборгованості за кредитною лінією в розмірі 277 529, 15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23 грудня 2016 становить 7 295 134,84 грн; заборгованості по процентах за користування кредитною лінією в розмірі 42 722, 82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23 грудня 2016 року становить 1 123 012,60 грн; пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 835 889, 96 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 166 691, 84 грн.
02 серпня 2016 року банк направив на адресу ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року, а 03 серпня 2016 року - повідомлення-вимогу на адресу поручителя ОСОБА_1 про дострокове повернення повної суми заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до висновку експертів, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2017 року № 15787/15788/17-32, підпис від імені ОСОБА_1, що міститься на бірці зі зворотної сторони четвертого аркушу у договорі про внесення змін № 3 до договору поруки б/н від 28 серпня 2013 року, укладеному 09 грудня 2015 року між ПАТ "Сбербанк", що є правонаступником ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", та ОСОБА_1, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Підписи від імені ОСОБА_1, які містяться у графах "Поручитель" у Договорі поруки від 28 серпня 2013 року, договорах про внесення змін до договору поруки, що укладені 21 серпня 2014 року, 29 грудня 2014 року, 09 грудня 2015 року, виконані не рукописним способом, а являють собою зображення, які нанесені струменеві-крапельним способом друку за допомогою копіювально-множильної техніки.
Із висновку експерта № 3860/3861 від 16 листопада 2018 року, складеного за результатами проведення судових технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в договорі поруки від 28 серпня 2013 року, договорі про внесення змін від 28 серпня 2014 року № 1 до договору поруки від 28 серпня 2013 року, договорі про внесення змін від 29 грудня 2014 року № 2 до договору поруки від 28 серпня 2013 року, договорі про внесення змін від 28 серпня 2013 року № 3 до договору поруки від 09 грудня 2015 року нанесені не від руки приладом для письма, а за допомогою такого технічного засобу як знакосинтезуючий пристрій ПК - кольоровий струминний принтер, споряджений водорозчинним чорнилом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною другою та третьою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору поруки та договорів про внесення змін до договору поруки підтверджується категоричними висновками судово-почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2017 року № 15787/15788/17-32та судової технічної експертизи документів і почеркознавчої експертизи № 3860/3861 від 16 листопада 2018 року, відповідно до яких підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 28 серпня 2013 року, а також договорах про внесення змін до договору поруки виконані не рукописним способом, а являють собою зображення, які нанесені струменеві-крапельним способом друку за допомогою копіювально-множильної техніки. Підпис від імені ОСОБА_1, що міститься на бірці зі зворотної сторони четвертого аркушу у договорі про внесення змін № 3 до договору поруки б/н від 28 серпня 2013 року, укладеному 09 грудня 2015 року між ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_1, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Встановивши, що ОСОБА_1 договір поруки і договори про внесення змін до нього не підписував, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову банку про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що договір поруки від 28 серпня 2013 року не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, тому безпідставними є висновки судів про відмову в задоволенні вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя, оскільки відповідно до частини другої статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто його недійсність встановлена законом (частина друга статті 215 ЦК України).
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення в оскарженій частині відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Сбербанк" залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.