ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2021 року
Київ
справа №640/18626/20
адміністративне провадження №К/9901/9438/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, прийняте у складі судді Огурцова О.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Парінова А.Б. (головуючий), Беспалова О.О., Ганечко О.М.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 13.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62552771.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що виконавцем не вчинено дій з примусового виконання рішення суду та фактично не було стягнуто коштів за виконавчим документом, а тому відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 46131245 перебував виконавчий лист від 12.12.2014, виданий Святошинським районним судом міста Києва по справі №759/16366/13-ц про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цезар", ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором від 27.10.2008 № 102/2008Ю та додатковими договорами до нього в розмірі 10907874,82 грн., судовий збір в розмірі 3441,00 гр., а всього 10911315,82 грн.
5. Постановою від 20.01.2015 відкрито виконавче провадження № 46131245.
6. Постановою від 06.02.2015 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1091131,58 гривень.
7. Постановою від 10.07.2020 у зв`язку з поданням представником стягувача письмової заяви, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання.
8. Постанову від 06.02.2015 про стягнення виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження.
9. Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 62552771 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 1091131,58 гривень.
10. Позивач, вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 62552771 від 13 липня 2020 року такою, що була прийнята за відсутності законних підстав для її прийняття, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця відсутні підстави для виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, оскільки, у зв`язку з відсутністю доказів фактичного виконання рішення, постанова про стягнення про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.02.2015 № 46131245 є такою, що не підлягає виконанню. Також, судом першої інстанції зазначено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди може бути оскаржена лише у разі її фактичного стягнення після закінчення виконавчих дій, передбачених законом. До моменту закінчення виконавчого провадження та звернення її до примусового виконання постанова про стягнення виконавчого збору не порушує права та інтереси позивача, оскільки нею визначається розмір та порядок стягнення основної винагороди, яка підлягає стягненню у разі забезпечення виконавцем повного виконання рішення пропорційно до розміру фактично стягнутої суми. Водночас, у даному випадку виконавцем не було забезпечено виконання рішення та не було стягнуто жодних сум, а отже постанова про стягнення виконавчого збору не підлягає виконанню, а тому позивачем обрано вірний спосіб захисту своїх прав, а саме оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
12.1. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №260/801/19.
13. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 березня 2021 року змінив рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року в частині мотивування. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року залишив без змін.
14. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що відповідачем не було дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження" та правові підстави для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 62552771 були відсутні, а тому погодився з висновками суду першої інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 62552771 є протиправною та підлягає скасуванню.
14.1. При цьому суд зазнчив, що строк пред`явлення виконавчого документа (постанови від 06 лютого 2015 року № 46131245 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1091131,58 гривень) до виконання було визначено в один рік, проте в межах вказаного строку зазначений виконавчий документ не було пред`явлено до виконання. У свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 4 ЗУ № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що відповідачем не було дотримано вказаних норм законодавства.
15. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав про помилковість посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, оскільки дослідивши зміст зазначеної постанови Верховного Суду вбачається, що предметом спору у даній справі (№260/801/19) були дії приватного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а не постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору, що становить предмет спору у цій справі, та не є тотожним предмету спору у справі № 260/801/19.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
17.1. При цьому, позивач посилається на те, що позивач не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка у цій справі не оскаржується. Враховуючи відсутність порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, та факт не оскарження позивачем постанови про стягнення виконавчого збору, у Суду були відсутні підстави для скасування постанови від 16.07.2020 у ВП №62552771 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, відповідач зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18, постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.08.2020 № 360/4369/19, Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19, Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №480/3452/19.
17.2. Крім того, скаржник звертає увагу, що апеляційним судом не враховано висновок наданий Верховним Судом щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, який надано в постанові Верховного Суду від 22.02.2020 у справі №816/823/17.
17.3. Також скаржник зазначає, що розгляд справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та учасника справи, що подає касаційну скаргу.
18. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
19. Крім того, позивачем подано клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
V. Джерела права й акти їх застосування
20. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
23. Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
24. Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
25. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону №606-ХІV).
26. Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
27. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
27.1. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
28. Згідно з частиною третьою статті 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
29. Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону №606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
30. У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (частина шоста статті 28 Закону №606-XIV).
31. Частиною першою статті 23 Закону № 606-XIV передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.
32. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
33. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
35. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
36. Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
37. У Розділі XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
38. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
38.1. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
39. Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
40. Частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
41. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII).
42. Частиною шостою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
44. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
45. Згідно з пунктом 6 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
46. Відповідно до пунктом 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.