ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2021 року
Київ
справа №ЗД/380/78/20
адміністративне провадження №К/9901/7194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Гулкевич І.З. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пліша М.А. (доповідач), Большакової О.О., Гінди О.М.,
І. Суть спору
1. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінськоий Олег Володимирович (далі - позивач) звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив заборонити Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, посвідчення № НОМЕР_2 від 02.07.2018) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 11.11.2020, прийнятого за результатами розгляду скарги гр. ОСОБА_2 .
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 11.11.2020, прийнятого за результатами розгляду скарги гр. ОСОБА_2 .
3. Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності заявника, ймовірність якого перебуває у прямому зв`язку із внесенням Міністерством юстиції України запису до Єдиного реєстру приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду скарг, очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Більш того, захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України подав касаційну скаргу, в якій посилається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. про забезпечення позову відмовити.
5 Свої вимоги скаржник мотивує тим, що приймаючи оскаржувані рішення, судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що містяться у постановах від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18, від 28.02.2019 у справі № 826/2259/18 та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме положення статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.
5.1. Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій у порушення вимог статті 242 КАС України не наведено обґрунтування очевидності порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вказує, що відсутня мотивація твердження про те, що захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця.
5.2. Крім того, скаржник зазначає, що у даному випадку, суд заборонив Міністерству вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. Разом з цим, приватним виконавцем подано позовну заяву щодо визнання протиправним та скасування рішення Дисииплінарної комісії. Таким чином, судами, забезпечено позов шляхом заборони вчиняти дії, що не є предметом оскарження. Зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України. Поряд з цим, з аналізу норм КАС України вбачається, що поняття "захист права на майбутнє" чинним законодавством не передбачено. Крім того варто зазначити, що обов`язковою умовою для забезпечення адміністративного позову, є наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", яке може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
6. Заявник своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
7. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
8. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
9. Відповідно до вимог частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
10. Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
11. Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
11.1. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
12. Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
13. Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
14. Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 39 Закону №1403-VIII дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
15. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 41 Закону №1403-VIII