ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4166/20
адміністративне провадження № К/9901/35941/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/4166/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та визнання інформації такою, що не відповідає дійсності,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя В. В. Андрухів) від 23 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: К. В. Кравченко, Н. В. Вербицька, О. В. Джабурія) від 30 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просив:
- визнати протиправним надання ГУ ДПС в Одеській області листом № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року інформації щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки;
- визнати інформацію, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки такою, що не відповідає дійсності.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року, щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки, такою, що не відповідає дійсності. Роз`яснено позивачу, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року цю справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2021 року справу № 420/4166/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та визнання інформації такою, що не відповідає дійсності повернула на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржник не обґрунтовував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як передбачено пунктом 2 частини шостої статті 346 КАС України.
7. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з тим, що заявляючи вимогу про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, позивач по суті просить про спростування такої інформації як недостовірної, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
10. На обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій зазначили, що Ізмаїльський міськрайонний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції на підставі листа ГУ ДПС в Одеській області №3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року (м. Одеса) нарахував ОСОБА_1 заборгованість по аліментах.
11. Водночас як визначив сам позивач, наведена у листі ГУ ДПС в Одеській області інформація щодо обсягу його виторгу як ФОП у 2008-2011 роках є неправдивою, не підтверджується його письмовими звітами як підприємця за ці роки. За цей період у відповідача немає звітності у паперовому вигляді, оскільки закінчилися строки її зберігання. Додав, що й у нього немає такої звітності.
12. З цього суди висновували, що якщо позивач просить визнати інформацію, що міститься в згаданому листі ГУ ДПС в Одеській області, такою, що не відповідає дійсності, то у такий спосіб по суті вимагає спростування цієї інформації як недостовірної. А такого змісту вимоги підпадають під визначення спору про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у справі.
14. В доводах касаційної скарги, з посиланням на власне розуміння положень статті 277, 269, 270 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) ОСОБА_1 доводив, що за фактичних обставин цієї справи спір, що виник з приводу заявлених вимог, неможливо вирішити за правилами цивільного судочинства шляхом подання позову про спростування інформації відповідно до положень статті 277 цього Кодексу. Вважає, що стверджуване порушення права не стосується його особистих немайнових прав, оскільки він не звинувачував відповідача в розповсюдженні інформації, яка зачіпає (плямує) його честь, гідність, ділову репутацію, відноситься до особистого і сімейного життя, чи порушує право на приватність тощо, тобто у вчиненні дій, які би наглядно свідчили про порушення саме особистих немайнових прав, захист яких вимагає застосування правил цивільного судочинства.
15. З погляду скаржника, між ним - ФОП ОСОБА_1 та ГУ ДПС в Одеській області склалися й існували адміністративні правовідносини, в яких відповідач наділений владними повноваженнями, відносно яких він (ФОП ОСОБА_1 ) перебував в адміністративному підпорядкуванні.
16. ОСОБА_1 доводив також, що він вимагав від відповідача податкової інформації, тобто певних спеціальних відомостей, яка за визначенням статті 72 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надійшла від платників податків та податкових агентів, міститься в податкових декларація, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації <…>, інших звітних документах і за цими ознаками відноситься власне до податкової інформації.
17. Підсумовуючи ОСОБА_2 зазначив, що суди припустилися помилки і застосували до спірних правовідносин положення статті 277 ЦК України, тоді як насправді мали керуватися положеннями статті 19-1, пункту 20.1 статті 20, статтями 72, 73, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17, пункту 70.15 статті 70, підпункту 21.1.6. пункту 21.1 статті 21 ПК України, вирішення спору на підставі яких, на переконання скаржника, здійснюється за правилами адміністративного судочинства.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених в статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із наступного.
19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
22. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
24. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
28. Як свідчать матеріали справи, позивач заперечує достовірність інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року щодо обсягу його виручки за 2008-2011 роки, та вважає її такою, що не відповідає дійсності, оскільки вказана інформація, на підставі якої Ізмаїльським міськрайонним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) йому була нарахована заборгованість по аліментах, є недостовірною.
29. З огляду на зазначене ОСОБА_2 просить суд визнати інформацію, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки такою, що не відповідає дійсності.
Отже, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з інформацію, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року. При цьому предметом розгляду в цій справі (стосовно зазначеної позовної вимоги) є перевірка достовірності вказаної інформації. Обраний позивачем спосіб захисту полягає у спростуванні інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки.
30. При цьому підсудність вказаної вимоги адміністративним судам позивач пов`язує виключно з тим, що ГУ ДПС в Одеській області є суб`єктом владних повноважень, у відносинах з яким він (ФОП ОСОБА_1 ) перебував в адміністративному підпорядкуванні.
31. Водночас критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
32. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
33. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
34. Згідно із частиною другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
35. Частиною першою статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
36. Відповідно до абзаців 1, 2 частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
37. Згідно з частиною п`ятою статті 277 ЦК України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
38. За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства, що полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
39. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
40. Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що заявляючи вимогу про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, позивач по суті просить про спростування такої інформації, а також оскільки дослідженню у межах цієї справи підлягають обставини стосовно достовірності інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про необхідність закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС в Одеській області № 3245/9/15-32-52-10-06 від 17 жовтня 2019 року, щодо обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 за 2008-2011 роки, такою, що не відповідає дійсності.
42. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд