ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/18628/16
адміністративне провадження № К/9901/41274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/18628/16
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: В. А. Кузьменко) від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. Р. Вівдиченко, І. О. Лічевецький І. О., В. А. Твердохліб) від 02 жовтня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач, ДПІ у Печерському районі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1, скаржник), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг із земельного податку у розмірі 72 351,91 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними інтегрованої картки за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) перед бюджетом із земельного податку у розмірі 72 351,91 грн. Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, ДПІ у Печерському районі вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг із земельного податку у розмірі 72 351,91 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 06 листопада 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2017 року задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку та поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати заперечення на касаційну скаргу.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 20 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 826/18628/16 (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2318/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в попередньому судовому засіданні.
13. Станом на час розгляду справи письмового заперечення/відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України або Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві як суб`єкт підприємницької діяльності 27 листопада 2000 року та взята на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків 01 січня 2000 року за № 2451701141.
15. На обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває як платник за неосновним місцем обліку.
16. За відповідачем рахується податковий борг із земельного податку в сумі 72 351,91 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2014 року № 1920-15, від 06 серпня 2015 року № 4936-17 та від 25 квітня 2016 року № 623-1305.
17. Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року № 1920-15, позивачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 6 114,46 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 22 серпня 2014 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
18. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 4936-17, відповідачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 10 341,56 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 22 серпня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
19. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року № 623-1305, відповідачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 55 895,89 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 27 червня 2016 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
20. Також, судами встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу від 25 грудня 2015 року № 24422-23, яка вручена їй 15 січня 2016 року. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не надано, а також доказів сплати суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб або доказів скасування відповідного податкового повідомлення-рішення відповідачем надано не було.
21. У зв`язку з наявністю у відповідача узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого у встановлений законодавством строк, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не надано доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або її оскарження, а тому підлягає стягненню з відповідача.
23. Доводи скаржника з приводу неможливості поєднання в одному позовній заяві вимог про стягнення коштів за податковим боргом, який виник з різних підстав, суди попередніх інстанцій вважають їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки, відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач володіє диспозитивних правом заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.
24. Разом з тим, посилання скаржника на норми статті 183-3 КАС України суди також вважають помилковими, оскільки положення вказаної статті встановлюють особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі відповідного подання. Однак, у межах спору позивач звернувся до суду у порядку скороченого провадження.
25. Щодо посилань відповідача на пропущення строку звернення з цим адміністративним позовом до суду, суди зазначили, що системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку. Позовні вимоги у цій справі, пов`язані зі стягненням податкового боргу з платників податків та можуть бути пред`явлені протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу відповідно до наведених законодавчих норм. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулася до суду із позовом про стягнення із відповідача податкового боргу у межах 1095-денного строку звернення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
27. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення проти адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
28. Зокрема, зазначає, що не розписувалась у податкових-повідомленнях рішеннях, на підставі яких контролюючий орган заявляє вимогу про стягнення податкового боргу, й, відповідно, ці акти індивідуальної дії не отримувала, а тому не повинна сплачувати податковий борг.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
33. Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
34. Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
35. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
36. У силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу.
37. Так, як було вже зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку в розмірі 72 351,91 грн., яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2014 року № 1920-15, від 06 серпня 2015 року № 4936-17 та від 25 квітня 2016 року № 623-1305.
38. Вказані акти індивідуальної дії не оскаржено відповідачем у адміністративному або судовому порядку, при цьому в добровільному порядку суму податкового боргу в розмірі 72 351,91 грн. нею не сплачено.
39. За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
40. Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
41. Згідно з пунктом 58.3 цієї статті податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
42. Як з`ясовано судами, з розглядуваними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 ознайомлена особисто, про що свідчить підпис платника податку на повідомленні про вручення поштового відправлення.
43. Доводи скаржника про підроблення її підпису на зазначених актах індивідуальної дії Суд не може визнати обґрунтованими, позаяк доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення посадовими особами контролюючого органу або іншими кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, відповідачем не подано.
44. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
45. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою стягнення податкового боргу контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 25 грудня 2015 року № 24422-23, яка отримана відповідачем 15 січня 2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
47. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
48. За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
49. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
50. Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
51. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
52. У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.
53. Отже, враховуючи вжиття органом доходів і зборів заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача спірної суми податкової заборгованості.
54. При цьому, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій щодо намірів оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку, то зазначена обставина не спростовує наявність у відповідача податкового боргу. При цьому, доказів адміністративного або судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2014 року № 1920-15, від 06 серпня 2015 року № 4936-17 та від 25 квітня 2016 року № 623-1305 відповідачем не надано.
55. Крім цього, Суд погоджується з судами про те, що безпідставними є також доводи апелянта з приводу ненадання позивачем документів про належність відповідачу земельної ділянки, з якої нараховано податок та розрахунку по кожному податковому повідомленню-рішенню, оскільки правомірність податкових повідомлень-рішень та нарахування земельного податку не є предметом спору в даній справі.
56. Отже, зазначені висновки у їх сукупності не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Фактично, касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у заперечені проти адміністративного позову, апеляційної скарги та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій надавали оцінку встановленим обставинам справи.
57. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права.
58. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
59. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
60. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
63. Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд