ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 140/3708/19
адміністративне провадження № К/9901/919/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/3708/19
за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Любешівського районного суду Волинської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області (далі - ТУ ДСА у Волинській області), Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), де просив суд:
1.1. визнати протиправними дії Любешівського районного суду Волинської області щодо не зарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року пo 12 вересня 2001 року, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01 вересня 1988 року пo 30 червня 1993 року та період проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року пo 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці з 03 жовтня 2016 року та про зобов`язання відповідача зарахувати зазначені періоди.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування до вислуги років, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року, та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць за три місяці та дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць за три місяці, а також дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Любешівського районного суду Волинської області - задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 140/3708/19 - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
5. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено, що в свою чергу є підставою для застосування частини третьої статті 123 КАС України та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. 11 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19.
7. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що Восьмим апеляційним адміністративним судом при винесенні постанови про залишення позову без розгляду не було враховано, що суд першої інстанції, відкриваючи 08.01.2020 провадження у цій справі зазначив, що позов подано у строк, встановлений статтею 122 КАС України. Вказує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачу не було надано можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку відповідно до статті 123 КАС України, тому передчасно зроблено висновок про залишення позову без розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не дав оцінки тому факту, що з часу письмової відмови відповідача у встановлений законодавством 6-ти місячний строк позивач звернувся в суд з цим позовом.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 травня 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. Від ГУ ПФУ у Волинській області 26 березня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказують, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, оскільки останній дізнався про свої порушені права 03 жовтня 2016 року отримавши відомості про періоди стажу роботи, які йому було зараховано до вислуги років на посаді судді. Натомість до суду позивач звернувся лише 17 грудня 2019 року. При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку позивач до суду не надавав. Отже, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції вірно застосував положення частини третьої статті 123 КАС України.
10. 29 березня 2021 року надійшов відзив від ТУ ДСА у Волинській області, де також просять відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. В обґрунтування зазначають про порушення строку звернення позивача до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Таким чином, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції вірно застосував положення частини третьої статті 123 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
12. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини третьої статті 123 КАС України та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
13. Завданням адміністративного судочинства за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
17. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
18. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
19. Згідно з пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
20. Так, суд першої інстанції, перевіривши позовну заяву на предмет її відповідності встановленим процесуальним законом вимогам, в ухвалі про відкриття провадження від 08 січня 2020 року, установив що позов подано у строк, встановлений статтею 122 КАС України.
21. Натомість суд апеляційної інстанції залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено.
22. Разом з тим звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку.
23. Водночас, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
24. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
25. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
26. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішення питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
27. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
28. Втім, зі змісту судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.
29. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.
30. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
31. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
32. Крім того, межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені частиною першою статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
33. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4)суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
34. Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
35. При цьому, пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
36. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містила таких доводів та підстав оскарження рішення суду першої інстанції. В свою чергу Любешівським районним судом Волинської області апеляційна скарга з підстав незгоди з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, де могли б бути заявлені такі підстави, не подавалася.
37. Не містить таких доводів та мотивів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом наявний в матеріалах справи відзив відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
38. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та помилково скасував рішення суду першої інстанції, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України.
39. Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.
40. Аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 0440/6027/18.
41. Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
42. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мушта проти України" від 18.11.2010 (Заява N 8863/06) підкреслив, що <…> право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби <…>.
43. Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилково висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
44. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
45. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
46. За таких підстав, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.