ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3513/16
адміністративне провадження № К/9901/31000/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у складі судді Стрельнікової Н. В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, у складі колегії суддів: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. у справі №808/3513/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - позивач, ПАТ "Мотор Січ") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року №0001044102, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 687 245,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2 343 622,50 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС податкове повідомлення-рішення №0001044102 від 03 листопада 2016 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС на користь Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" судовий збір у розмірі 105 463 грн 01 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ПАТ "Мотор Січ" зареєстроване 25.05.1994 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку в СДПІ та було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100225420 від 16.05.2009. Основний вид діяльності - виробництво летальних апаратів, включаючи космічні.
СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на підставі направлень №130, 131 від 21.09.2016 та на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ №237 від 21.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Мотор Січ" з питання правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами та за періоди наведеними у додатку №1 до акту перевірки, результати якої оформлені актом перевірки №100/28-04-41-02/14307794 від 18.10.2016 (а.с. 95-195 том 1).
Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 192.1.1 п. 192.1 ст.192, абз. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п.5 розділу ІІІ, пп. 1, пп.3 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, у результаті чого АТ "Мотор Січ" завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 4 687 245 грн, у тому числі: квітень 2016 - 2114062 грн, травень 2016 - 2120435 грн, червень 2016 - 354890 грн, липень 2016 - 97858 грн.
На акт перевірки позивач подав письмові заперечення, які відповідачем залишено без задоволення (а.с.82-94 том 1).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001044102 від 03.11.2016, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 687 245 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 343 622 грн 50 коп (а.с.80 том 1).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
З матеріалів позовної заяви та пояснень представників вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ "НВП "Спецсервіс", ТОВ "Авіатехпром", ПП "Гарант-плюс", ТОВ "Бізнес простір груп".
Судом встановлено, що ПАТ "Мотор Січ" у квітні - травні 2016 року мало взаємовідносини з ТОВ "Авиатехпром" відповідно до:
- договору поставки №4987/15Д(УЗ) від 26.02.2015 на придбання авіа-комплектуючих згідно специфікацій;
- конракту №1323/658-І65-045-УА804 (ВТД) від 09.03.2016 на поставку авіадвигуна АИ-20М №Н2846169;
- контракту №1323/658-І16-046-УА804 (ВТД) від 09.03.2016 на поставку головних вертольотних редукторів згідно специфікацій.
Згідно з наданою ПАТ "Мотор Січ" до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ "Авиатехпром", сума ПДВ за операціями з товару складає 1 674 443 грн 33 коп.
До матеріалів справи підприємством ПАТ "Мотор Січ" надані документи, складені на виконання договору поставки №4987/15Д(УЗ) від 26.02.2015, контракту №1323/658-І65-045-УА804 (ВТД) від 09.03.2016, контракту №1323/658-І16-046-УА804 (ВТД) від 09.03.2016: додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти на вироби. (а.с. 110-233 т.2).
Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери. Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ "Мотор Січ" у періоді квітень-травень 2016 року.
Товари, що поставлялися ТОВ "Авиатехпром" на адресу "Мотор Січ" придбано у інших підприємств, по ланцюгу придбання, у яких не підтверджується імпорт чи виготовлення таких товарів, що на думку перевіряючих підтверджується проведеним аналізом податкового кредиту цього підприємства та його контрагентів за допомогою АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" та АІС "Податковий блок". Крім того, представник відповідача зазначив про встановлення відсутності володіння чи оренди приміщень, у яких ТОВ "Авиатехпром" здійснює свою господарську діяльність.
Перевіркою було встановлено, що ПАТ "Мотор Січ" у квітні - травні 2016 року мало взаємовідносини з ПП "Гарант - Плюс" відповідно до:
-договору поставки №4183/15-Д (УЗ) від 12.02.2015 на придбання авіа-комплектуючих (а.с.76-78 т.4 );
- договору на поставку поковки №7929/11-Д(УЗ) від 07.07.2011 (а.с.107-110 т.4).
Згідно з наданою ПАТ "Мотор Січ" до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ПП "Гарант - Плюс", сума ПДВ за операціями з придбання товару складає 1 301 541 грн 93 коп.
До матеріалів справи підприємством ПАТ "Мотор Січ" надані документи, складені на виконання договорів поставки №4183/15-Д (УЗ) від 12.02.2015 та №7929/11-Д(УЗ) від 07.07.2011: додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, рахунки, сертифікати якості, паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с. 76-252 т.4, 1-175 т.6).
Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ "Мотор Січ" у періоді квітень-травень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, у підтвердження чого надані приходні ордери.
Висновок перевіряючих щодо не підтвердження відповідними первинними документами та невідповідності задекларованих даних учасників вказаних господарських операцій на суму ПДВ 1 216 887 грн ґрунтується на інформації отриманої від Запорізької ОДПІ, а саме довідки зустрічної звірки №11/08-29-14-01/31176553 від 27.09.2016 по ПП "Гарант - Плюс" щодо взаємовідносин з платником податків АТ "Мотор Січ" за березень - червень 2016 в якій зазначено, що реалізовані АТ "Мотор Січ" авіа-комплектуючі були придбані ПП "Гарант - плюс" ТОВ "Сонкей" (код 39282681), ТОВ "Укрексімтрейд" (код 35633313), ТОВ "Хорнет М" (код 40062429), ТОВ "Нотат Плюс" (код 40062481).
Із пояснень представника відповідача судами з`ясовано, що за наслідками проведеного аналізу податковий орган не зміг дійти висновку про походження придбаного позивачем товару, оскільки не було встановлено виробника чи імпортера такого товару. По ланцюгу постачальників ПП "Гарант - Плюс" встановлено придбання товарів відмінних від тих, що було поставлено позивачу, а також не встановлено фактів володіння чи оренди приміщень у контрагентів ПП "Гарант - Плюс", що дозволяли б їм здійснювати господарську діяльність.
Перевіркою було встановлено, що ПАТ "Мотор Січ" у квітні 2016 року мало взаємовідносини з ТОВ "НВП Спецсервіс" відповідно до Договору поставки №26/10(УЗ) від 07.10.2015 на придбання комплектуючих згідно специфікацій (а.с. 177-180 т.5).
Згідно з наданою ПАТ "Мотор Січ" до податкового органу податковою звітністю з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ "НВП Спецсервіс", сума ПДВ за операціями з придбання товару складає 1 298 166 грн 66 коп.
Позивачем надані до матеріалів справи документи в підтвердження господарських операцій з ТОВ "НВП Спецсервіс" на виконання Договору поставки №26/10(УЗ) від 07.10.2015: Договір, видаткові накладні, платіжні доручення, паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні (а.с. 176 - 233 т. 5).
Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ "Мотор Січ" у періоді квітень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери.
Із пояснень представника відповідача з`ясовано, що в результаті аналізу податкової звітності ТОВ "НВП Спецсервіс" та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" (Архів податкової звітності) встановлено, що ТОВ "НВП Спецсервіс" в лютому, квітні 2016 року відображало придбання товарів, що в подальшому були реалізовані АТ "Мотор Січ" у ТОВ "АРТ терія" та ТОВ "Люкс консоріс".
Проведеним аналізом податкового кредиту підприємства ТОВ "Арт терія", за допомогою АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" та АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Арт терія" у лютому 2016 відображало придбання черевиків жіночих, тканини, іграшок, фруктів та овочів, електропобутових приладів, продуктів харчування, плівки. Вважає, що авіа-комплектуючі, які були реалізовані на адресу позивача, ТОВ "Арт терія" у своїх постачальників не придбавало.
Також, представник відповідача пояснив, що проведеним аналізом податкового кредиту підприємства ТОВ "Люкс консоріс", за допомогою АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" та АІС "Податковий Блок" установлено, що ТОВ "Люкс консоріс" у квітні 2016 року відображало придбання тканини, продуктів харчування, напоїв, комп`ютерів, овочів та фруктів, дитячих виробів, сантехніки, стальних бочок, стальних ручок, піддонів душових кабін, послуг навантаження та розвантаження, будівельних матеріалів, меблів, взуття, побутових електроприладів, бензину. Зазначає, що авіа-комплектуючі, які були реалізовані на адресу позивача, ТОВ "Люкс консоріс" у своїх постачальників не придбавало.
Перевіркою було встановлено, що ПАТ "Мотор Січ" у червні, липні 2016 року мало взаємовідносини з ТОВ "Бізнес простір груп" відповідно до Договору поставки №1-15 (УЗ) від 28.10.2015 на поставку продукції (а.с. 5-10 т.3).
Згідно з наданою ПАТ "Мотор Січ" до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень 2016 встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ "Бізнес простір груп", сума ПДВ за операціями з придбання товару (електротехнічної продукції та емалей) складає 610417 грн 24 коп.
Позивачем надані до матеріалів справи документи в підтвердження господарських операцій з ТОВ "Бізнес простір груп" на виконання Договору поставки №1-15 (УЗ) від 28.10.2015: Договір, специфікації, сертифікати якості, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату, технічні паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні, тощо (а.с. 5-250 т. 3).
Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ "Мотор Січ" у періоді червень, липень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери.
Судом досліджено всі первині документи, які були надані позивачем до матеріалів справи, якими підтверджені господарські операції між позивачем та його контрагентами.
Із пояснень представника позивача з`ясовано, що одним із видів діяльності позивача є виготовлення, модернізація та ремонт вертольотів (у тому числі для потреб Міністерства оборони України), для комплектації яких у ТОВ "Авіатехпром", ТОВ "НВП "Спецсервіс", ПП "Гарант-плюс" постачаються балочні держателі та приціли (якими вкомплектовані лише вертольоти, що закуповуються Міністерством оборони України), автомати перекосу, датчики рівня палива, висоти, тиску, авіагоризонти, автомати перекосу, пристосування для виготовлення та зборки вертольоту та інше. На всі зазначені вироби підприємством надані документи: паспорти, етикетки, комплектні відомості, сертифікати якості відповідності, тощо.
Як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами. Посилається на те, що господарські операції з ТОВ "НВП "Спецсервіс", ТОВ "Авіатехпром", ПП "Гарант-плюс", ТОВ "Бізнес простір груп" носили фіктивний характер. Також, відповідач акцентував увагу на тому, що вказані операції також не підтверджуються стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та реального часу здійснення операцій.
Позивачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Висновок перевіряючих щодо не підтвердження відповідними первинними документами та невідповідності задекларованих даних учасниками вказаних господарських операцій на суму ПДВ 610 417 грн 24 коп ґрунтується на тому, що перевіркою не встановлено постачальників товарів з зазначеною номенклатурою, у зв`язку з відсутністю операцій з придбання ТОВ "Бізнес простір груп" товару (електротехнічної продукції та емалей) у своїх постачальників, їх реалізація по ланцюгу постачання на адресу позивача не можлива.
Таким чином, висновки Акту перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача (ТОВ "Авіатехпром", ТОВ "НВП "Спецсервіс", ПП "Гарант-плюс", ТОВ "Бізнес простір груп"), податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" (Архів податкової звітності), у ході якого, як зазначає відповідач, встановлено, що наведені вище постачальники АТ "Мотор Січ" не є виробниками або імпортерами продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому АТ "Мотор Січ", у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялась, не придбавалась та не імпортувалась по всьому ланцюгу постачання.
В акті перевірки зазначено, що всі надані в ході перевірки податкові накладні, містять дату виписки, порядковий номер, найменування продавця та покупця, дату виникнення податкового зобов`язання, номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну з ПДВ та без ПДВ, суму ПДВ, прізвище особи, яка склала податкові накладні. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та містять електронний підпис уповноваженої особи.
При цьому, Суд вказує, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).
При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.
Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.
З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).
Суд указує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.
У свою чергу, програмне забезпечення (інформаційні бази контролюючого органу) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.
З огляду на вищевикладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.
З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,