ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 817/2120/16
адміністративне провадження № К/9901/1407/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №817/2120/16 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Острозьке відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 (суддя Дорошенко Н.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №29945-13.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій апеляційної, відповідач оскаржив його у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2017 касаційну скаргу податкового органу залишено без руху.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №817/2120/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 02.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №817/2120/16.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 25.05.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права. Як зазначає податковий орган, згідно підпункту 54. 3. 3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб та зобов`язано протягом 60 днів з моменту отримання повідомлення сплатити транспортний податок. Позивач є платником транспортного податку у 2016 році, оскільки його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Податковий орган вказує, що позивач є власником легкового автомобіля 2013 року випуску з об`ємом двигуна 3500 куб. см., відтак зобов`язаний сплачувати податок за ставкою 25000грн., відповідно до рішень Великожитинської сільської ради. У свою чергу, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ, відомості про внесення відповідних змін до рішень Великожитинської сільської ради в частині транспортного податку на 2016 рік відсутні. Разом з тим, контролюючий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення керувався чинним рішенням органу місцевого самоврядування. Відповідач зазначає, що судами надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, об`ємом двигуна 3456 куб см., 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим 16.04.2014 (а.с.12-13).
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №29945-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000,00грн.
Позивач не погодившись з вказаним рішенням та висновками податкового органу щодо необхідності сплати ним транспортного податку, звернувся з позовом до суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, об`ємом двигуна 3456 куб. см., 2013 року випуску. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яким йому визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00грн., оскільки вважає, що його автомобіль не є об`єктом оподаткування даним податком у 2016 році, так як його середньоринкова вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої 01.01.2016.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком. При цьому, середньоринкова вартість автомобіля за наданою позивачем оцінкою є меншою, ніж встановлено законодавством для обчислення податку. У свою чергу, застосування податковим органом як об`єкта оподаткування легкові автомобілі, які мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., не може вважатись законним, оскільки з 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ, відповідно до якого підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: "Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської області прийнято рішення від 27.01.2015 №720 "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", яким затверджено Положення про податок на майно в частині транспортного податку, що є додатком до даного рішення (надалі - Положення) (а.с.48, 55-57).
За приписами вказаного Положення об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. (пункт 2.2).
Також, рішенням Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 801 від 01.07.2015 "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку на 2016 рік" встановлено на території Великожитинської сільської ради транспортний податок на 2016 рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об`єм циліндра двигуна понад 3000 куб.см. (а.с.47).
Слід враховувати, що 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1ʼ033ʼ 500грн.
Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1ʼ 033ʼ500грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року N403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N44, ст.1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна;
тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункту 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Судами з`ясовано, що в матеріалах справи відомості про внесення відповідних змін до рішень Великожитинської сільської ради від 27.01.2015 №720 "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", №801 від 01.07.2015 "Про встановлення транспортного податку на майно в частині транспортного податку на 2016 рік", відсутні.
Разом з тим, з інформації з сайту Мінекономрозвитку, наданої представником позивача, слідує, що середньоринкова вартість легкового автомобіля позивача становить 741537,85грн. (а.с.14).
Суди констатували, що середньоринкова вартість автомобіля позивача не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Також, судами відзначено, що податковим органом не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 01 січня 2016 року мав більшу вартість, ніж вона розрахована, згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосування податковим органом як об`єкта оподаткування легкового автомобіля позивача, який має об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., без урахування приписів Закону України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком, не може вважатись законним.
Згідно з частинами першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що визначення позивачу суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб є протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з огляду на недоведення відповідачем, що автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -