ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року
м. Київ
справа №640/25121/19
адміністративне провадження №К/9901/2141/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/25121/19
за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов
за касаційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві ), де просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 05 травня 2016 року у виконавчому провадженні № 50743157;
1.2. визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 28 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60743904;
1.3. визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 28 листопада 2019 року про арешт майна у виконавчому провадженні № 60743904;
1.4. визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 28 листопада 2019 року про арешт корпоративних прав у виконавчому провадженні № 60743904;
1.5. визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 28 листопада 2019 року про арешт грошових коштів у виконавчому провадженні № 60743904;
1.6. визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 03 грудня 2019 року про розшук майна у виконавчому провадженні № 60743904;
1.7. визнати протиправним та скасувати пункт 4 постанови від 28 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № 50743157;
1.8. визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60743904;
1.9. визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2019 року про арешт майна у виконавчому провадженні № 60743904;
1.10. визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2019 року про арешт корпоративних прав у виконавчому провадженні № 60743904;
1.11. визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2019 року про арешт грошових коштів у виконавчому провадженні № 60743904;
1.12. визнати протиправною та скасувати постанову від 03 грудня 2019 року про розшук майна у виконавчому провадженні № 60743904.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві (далі - Управління ЦМУ МЮ у місті Києві), яке є правонаступником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання Управління ЦМУ МЮ у місті Києві про поновлення строку відмовлено. Апеляційну скаргу Управління ЦМУ МЮ у місті Києві залишено без руху. Надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Шостого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення і зазначення обставин неможливості подання апеляційної скарги невідкладно після сплати судового збору.
5. 26 листопада 2020 року Управлінням ЦМУ МЮ у місті Києві подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що Управління є державним органом, який фінансується з державного бюджету та сплата судового збору потребує часу, тому апеляційну скаргу подано одразу після підтвердження сплати судового збору. Крім того, копію повного тексту рішення суду першої інстанції отримано представником відповідача 31 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу було направлено 29 вересня 2020 року, тобто у межах встановленого тридцятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, про що безпосередньо зазначено у даному рішенні.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління ЦМУ МЮ у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2020 року у справі 640/25121/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 18 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління ЦМУ МЮ у місті Києві, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що копію повного тексту рішення суду першої інстанції отримано представником відповідача 31 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу було направлено 29 вересня 2020 року, тобто у межах встановленого тридцятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, про що безпосередньо зазначено у даному рішенні. Вказують, що причина пропуску строку звернення з апеляційною скаргою є поважною, оскільки зумовлена помилковим роз`ясненням судом першої інстанції строку і порядку набрання рішенням суду законної сили і порядку його оскарження, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з судовою помилкою є позбавленням особи права на доступ до правосуддя. Зауважує, що подібна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 761/20343/18, від 10 жовтня 2020 року у справі № 826/14535/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 702/1033/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 216/1761/19, від 21 лютого 2002 року у справі № 640/4915/19, від 11 червня 2020 року у справі № 640/3859/19.
9.1. Також, скаржник зауважує, що Управління ЦМУ МЮ у місті Києві є державним органом, який фінансується з державного бюджету та сплата судового збору потребує часу, тому апеляційну скаргу подано одразу після підтвердження сплати судового збору.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
13. 30 березня 2021 року від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Боярська М.М., надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів касаційної скарги. Вказує що, суд першої інстанції вказав спеціальний строк апеляційного оскарження - 10 днів, шляхом посилання на статтю 287 КАС України. Зазначає про відсутність доказів порушення судом першої інстанції статті 271 КАС України в частині направлення копії судового рішення відповідачу. Наголошує, що скаржник подав апеляційну скаргу з пропуском не лише 10-ти денного, а й 30-ти денного строку на апеляційне оскарження після отримання рішення від 24 червня 2020 року у цій справі (про прийняте судове рішення від 24 червня 2020 року скаржнику стало відомо не пізніше 13 липня 2020 року. Так, скаржником отримано копію рішення суду першої інстанції 21 серпня 2020 року від адвоката позивача про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції на екземплярі заяви адвоката. Проте апеляційна скарга була подана лише 29 вересня 2020 року. Зазначають, що правовідносини у цій справі та у наведених скаржником справах не є подібними, а тому суд апеляційної інстанції правомірно не застосував висновки, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 761/20343/18, № 826/14535/17, № 702/1033/17, № 216/1761/19, № 640/4915/19, № 640/3859/19.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
15. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 299 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.
16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
19. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
20. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
21. Відповідно до частини шостої статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
22. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
23. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято судом першої інстанції 24 червня 2020 року, проте апеляційну скаргу подано 30 вересня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
25. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
26. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року вказані в клопотанні причини поважності пропуску строку судом апеляційної інстанції визнано неповажним, оскільки якщо копію рішення отримано апелянтом 31 серпня 2020 року, то останнім днем подачі апеляційної скарги є 10 вересня 2020 року, а апеляційна скарга подана 30 вересня 2020 року.
27. Вказаною ухвалою у задоволенні клопотання Управління ЦМУ МЮ у місті Києві про поновлення строку відмовлено. Апеляційну скаргу Управління ЦМУ МЮ у місті Києві залишено без руху. Надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Шостого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення і зазначення обставин неможливості подання апеляційної скарги невідкладно після сплати судового збору.
28. 26 листопада 2020 року Управлінням ЦМУ МЮ у місті Києві подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що Управління є державним органом, який фінансується з державного бюджету та сплата судового збору потребує часу, тому апеляційну скаргу подано одразу після підтвердження сплати судового збору. Крім того, копію повного тексту рішення суду першої інстанції отримано представником відповідача 31 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу було направлено 29 вересня 2020 року, тобто у межах встановленого тридцятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, про що безпосередньо зазначено у даному рішенні.
29. Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
30. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а отже невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
31. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
32. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Враховуючи зазначене, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління ЦМУ МЮ у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
34. Щодо доводів касаційної скарги про недотримання судом першої інстанції вимог статті 271 КАС України в частині своєчасного направлення копії судового рішення на адресу відповідача та помилкового роз`яснення судом першої інстанції строку і порядку набрання рішенням суду законної сили і порядку його оскарження, що в свою чергу призвело до пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
35. Як слідує зі змісту ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 19 грудня 2019 року, розгляд справи відбувався з особливостями розгляду справ, передбаченими статтею 287 КАС України.
36. З матеріалів справи слідує, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження та повний текст складено 24 червня 2020 року.
37. В резолютивній частині зазначеного рішення суду вказано, що рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 295- 297 та пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
38. Отже, судом першої інстанції зазначено про порядок оскарження рішення до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 287 КАС України.
39. Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначення судом першої інстанції також загального строку, протягом якого може бути подано апеляційну скаргу, не відміняє обов`язку учасників справи дотримуватися процесуальних строків, встановлених, насамперед, приписами статті 287 КАС України.
40. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
41. Відповідно до Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 основним завданням, зокрема, є забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
42. Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
43. Таким чином, Управління ЦМУ МЮ у місті Києві, як орган державної виконавчої служби, утворений Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, безпосередньо обізнане щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
44. Враховуючи зазначене, отримавши оскаржуване судове рішення 31 серпня 2020 року, як зазначає сам скаржник, останній мав звернутися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, враховуючи приписи статті 287 КАС України, в термін до 10 вересня 2020 року. Натомість апеляційну скаргу подано на пошту лише 30 вересня 2020 року (відповідно до відтиску календарного штемпеля установи поштового зв`язку).
45. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
46. Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
47. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
48. З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку оскарження судового рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
49. Суд вважає за необхідне зазначити, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
50. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
51. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
52. Колегія суддів вважає, що відповідач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
53. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
54. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
55. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
56. Водночас відповідач, зіславшись на той факт, що є державним органом, який фінансується з державного бюджету та сплата судового збору потребує часу, не навів обґрунтовних доводів і не подав належних доказів на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
57. При цьому, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
58. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
59. Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
60. Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 761/20343/18, від 10 жовтня 2020 року у справі № 826/14535/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 702/1033/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 216/1761/19, від 21 лютого 2002 року у справі № 640/4915/19, від 11 червня 2020 року у справі № 640/3859/19 є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справах № 761/20343/18, № 826/14535/17, № 702/1033/17, № 216/1761/19, № 640/4915/19 та № № 640/3859/19, які ухвалені за інших обставин.
61. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, з урахуванням визначених статтею 287 КАС України особливостей, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ.
62. Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.
63. Так, пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. Водночас підставою відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 березня 2021 року є дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 299 КАС України та перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, визначеної частиною третьою статті 328 КАС України.
65. Таким чином, касаційне провадження у справі № 640/25121/19 відкрито не на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а на підставі частини третьої статті 328 КАС України та відповідно відсутні підстави для закриття касаційного провадження за пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України.