ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/386/16
касаційне провадження № К/9901/27976/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандзембуд" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 80326552213.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: реальність господарських операцій з продажу ним послуг "Організація будівельних робіт підприємству-покупцю ТДВ "ЖЛ" згідно (згідно договору підряду в капітальному будівництві № 15 від 08.02.2013 (в редакції додаткових угод) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, які були надані Товариством на запити податкового органу відповідно до актів приймання-передачі документів в межах перевірки; крім іншого, листом від 05.11.2015 № 29/-2 Товариством безпосередньо до Інспекції були подані належним чином засвідчені копії судових рішень, які набрали законної сили, у справах № 806/3920/14, № 806/4525/14, № 806/970/15, № 806/4966/14 та № 806/5717/14, якими підтверджено правомірність включення ТДВ "ЖЛ" до складу податкового кредиту лютого - травня, вересня - листопада 2014 року податок на додану вартість по господарських операціях з Товариством, здійснених в межах договору підряду в капітальному будівництві № 15 від 08.02.2013; Товариство має відповідні ліцензії на проведення будівельних та монтажних робіт, відомості про які містяться у відкритому загальнодоступному Єдиному ліцензійному реєстрі; ані Товариство, ані ТДВ "ЖЛ" не мало жодних господарських відносин з ФГ "Агро Макс і Ко", ПП "Укріндустрія Плюс", ТОВ "Ньюіст", ТОВ "Ротор-Ф", ТОВ "Внучата", ТОВ "Новий розвиток", ТОВ "Гай-Вінниця", ТОВ "Карамель", а висновок податкового органу про сумнівність реальності господарських операцій між зазначеними суб`єктами господарювання жодним чином не впливає на фактично та реально побудований цех № 3, що є предметом договору підряду в капітальному будівництві № 15 від 08.02.2013.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 № 80326552213.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТДВ "ЖЛ" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що в адміністративних справах № 806/3920/14 та № 806/4525/14 суди встановили правомірність включення ТДВ "ЖЛ" до складу податкового кредиту податку на додану вартість по господарських операціях з Товариством за лютий - травень 2014 року згідно договору підряду в капітальному будівництві № 15 від 08.02.2013, а також зважаючи на те, що правовідносини між Товариством та ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" і ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" не були предметом документальної позапланової перевірки, тоді як в адміністративній справі № 826/12804/14 судами була встановлена реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" за договором комісії від 02.04.2013 № 2277/1 (нова редакція від 10.07.2013 № 2277/1); Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину, укладеного між Товариством із ТДВ "ЖЛ", актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей; акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Товариство під час перевірки не надало первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують отримання ним виконаних будівельно-монтажних робіт за договорами комісії, укладеними з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" та ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест", від ПП "Укріндустрія Плюс", ПП "Нікодім", ТОВ "Ньюіст Україна", а також використання приміщень та основних засобів, кількість працюючих, необхідних для забезпечення процесу виробництва (надання послуг, виконання робіт). Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 18.05.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТДВ "ЖЛ" за період: травень, жовтень, грудень 2013 року, лютий, березень, травень, вересень - груде6нь 2014 року з метою встановлення реальності здійснення господарських операцій по отриманню від постачальників товарів (робіт, послуг)та подальшого продажу їх в адресу ТДВ "ЖЛ", результати якої були оформлені актом від 13.11.2015 № 489/26-55-22-13/36677409, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 185.1 статті 185, пунктів 201.4-201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3796962,15 грн. (у тому числі: за травень 2013 року - 1646307,57 грн., за жовтень 2013 року - 176666,67 грн., за грудень 2013 року - 114000,00 грн., за лютий 2014 року - 3333,33 грн., за березень 2014 року - 3000,00 грн., за травень 2014 року - 1698150,07 грн., за вересень 2014 року - 3333,33 грн., за жовтень 2014 року - 12504,51 грн., за листопад 2014 року - 135000,00 грн., за грудень 2014 року - 4666,67 грн. Також, у висновках до акту перевірки було вказано, що: перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу Товариством послуг "Організація будівельних робіт" підприємству-покупцю - ТДВ "ЖЛ" на загальну суму податку на додану вартість 15514916,20 грн. за період: травень, жовтень, грудень 2013 року, лютий, березень, травень, вересень - грудень 2014 року та операцій з придбання послуг "Організація будівельних робіт" у підприємств-постачальників на загальну суму податку на додану вартість 14395094,00 грн. за аналогічні податкові періоди; перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 22, 135, 185 Податкового кодексу України по операціях з продажу цих послуг підприємству-покупцю - ТДВ "ЖЛ".
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що з урахуванням наданих до перевірки документів та відповідної інформації АІС "Податковий блок" не підтверджено реальності здійснення організації будівельних послуг та відсутність об`єкту оподаткування податком на додану вартість при передачі виконання зобов`язання за укладеними Товариством (комітентом) договорами комісії з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" від 04.02.2013 та ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" № 2277/1 від 02.04.2013 (нова редакція № 2277/1 від 10.07.2013), у зв`язку з чим грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок Товариства в якості оплати за будівельні послуги у загальній сумі 12592872,46 грн (у тому числі податок на додану вартість - 3796962,15 грн.) підлягають включенню до склад податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 80326552213 від 10.12.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 2537798,00 грн. - за основним платежем та на 634449,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з положеннями підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Положеннями підпунктів "а", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не ві