ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8759/18
адміністративне провадження № К/9901/24461/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Рибачука А. І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Рябчук О. С. від 04.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т. І., суддів: Суховарова А. В., Головко О. В. від 02.05.2019
у справі № 160/8759/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Груп"
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Груп" (далі також - позивач, ТОВ "Будсервіс-Груп") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на позивача № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018 у розмірі 3723,00 грн, №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/673 від 30.10.2018 у розмірі 111 690,00 грн, № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674 від 30.10.2018 у розмірі 11 169,00 грн та № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018 у розмірі 744 600,00 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1658/249/АВ/ТД-ФС/673 від 30.10.2018 про накладення на ТОВ "Будсервіс-Груп" штрафу в розмірі 111 690,00 грн; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог; у цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Груп" № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018 у розмірі 3723,00 грн; № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674 від 30.10.2018 у розмірі 11 169,00 грн; № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018 у розмірі 744 600,00 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Будсервіс-Груп" витрати на оплату судового збору в сумі 28394,30 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019.
4. 27.08.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 в частині, в якій задоволено позов, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 09.12.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 в частині, в якій задоволено позов, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного Управління від 05.10.2018 № 834-І та направлення від 05.10.2018 № 348 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Уріщенко А. В. у період з 05.10.2018 по 08.10.2018 здійснено інспекційне відвідування ТОВ "Будсервіс-Груп" з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.
8. Підставою для проведення інспекційного відвідування стала інформація, викладена у листі Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області № 61356/10/04- 36-13-01-12 від 01.10.2018.
9. За результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 08.10.2018 № ДН1658/249/АВ.
10. Згідно з висновками, викладеними в Акті № ДН1658/249/АВ, встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства.
11. На підставі акта № ДН1658/249/АВ прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 30.10.2018 № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672, № ДНІ658/249/АВ/ІП-ФС/673, № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674, № ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675.
Щодо прийняття постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018 судами встановлено наступне.
12. Судом першої інстанції встановлено, що працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Груп", зокрема інженеру, менеджер з персоналу, бетоняру, маляру встановлені однакові посадові оклади у розмірі 3250,00 грн.
13. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі штатних розписів працівників підприємства за 2017 рік та за 2018 рік, наявних у матеріалах справи, вбачається, що для працівників товариства встановлені різні оклади, при складенні штатного розпису враховано кваліфікацію та складність виконуваної роботи за відповідними посадами.
Щодо прийняття постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/673 від 30.10.2018 судами встановлено наступні обставини.
14. ОСОБА_1 працював директором ТОВ "Будсервіс-Груп" з 12.11.2015 по 25.06.2018.
15. Згідно з наказом від 25.06.2018 № 37-К ОСОБА_1 звільнено 25.06.2018 за власним бажанням (стаття 38 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
16. Згідно з табелем обліку використання робочого часу за червень 2018 року останній робочий день ОСОБА_1 був 25.06.2018.
17. На підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Будсервіс-Груп" № 2506/18-1 від 25.06.2018 ОСОБА_1 видано наказ № 37-К від 25.06.2018 про зняття з себе обов`язків директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 25.06.2018.
18. Наказом № 38-К від 26.06.2018 на підставі рішення установчих зборів засновників ТОВ "Будсервіс-Груп" від 25.06.2018 обов`язки директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 26.06.2018 покладено на ОСОБА_2 .
19. Факт виконання обов`язків директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 26.06.2018 року ОСОБА_2 зафіксовано у акті перевірки інспектором праці.
20. Акти виконаних робіт містять виправлення дати їх складання (з 26.06.2018 на 25.06.2018).
Щодо прийняття постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674 від 30.10.2018 судами встановлено наступне.
21. За час роботи ОСОБА_1 набув право на щорічну відпустку за такі періоди роботи: з 12.11.2015 по 11.11.2016 - 24 календарних дні, з 12.11.2016 по 11.11.2017 - 24 календарних дні, з 12.11.2017 по 25.06.2018 - 15 календарних днів.
22. Згідно з наказом № 62-К від 14.12.2017 ОСОБА_1 вибув у щорічну відпуску тривалістю 24 календарних дні за період роботи з 12.11.2015 по 11.11.2016.
23. За період роботи з 12.11.2017 по 25.06.2018 йому виплачена компенсація при звільненні.
24. Згідно з наказом № 19-К від 15.12.2015 ОСОБА_1 використано (згідно з частиною сьомою статті 10 Закону України "Про відпустки") 24 календарних дні відпустки в період 15.12.2015 по 14.01.2016.
Щодо прийняття постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018 судами встановлено наступне.
25. Посадові оклади працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп" встановлено в січні 2017 року та протягом 2017 року вони не змінювались, що підтверджується штатним розкладом, затвердженим наказом директора № 7-Ш від 31.12.2016, штатним розкладом, затвердженим наказом директора № 14-Ш від 26.07.2017, штатним розкладом, затвердженим наказом директора № 23-Ш від 11.12.2017.
26. Відповідно до даних Державної служби статистики України приріст індексу споживчих цін перевищив поріг 103 відсотки у травні 2017.
27. Відповідно до бухгалтерської довідки за червень 2018 року по рахунку 661 "Заробітна плата" у зв`язку із виявленою помилкою по нарахуванню індексації працюючим робітникам за 2017 рік було перераховано працівникам підприємства суму індексації в загальному розмірі 8224,94 грн.
28. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем проводилась індексація заробітної плати за цей період та суми нарахованої індексації були виплачені всім працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп", що підтверджено бухгалтерськими документами про нарахування та виплату індексації щодо кожного працівника: розрахунково-платіжними відомостями № П-6, розрахунковими листами та на підтвердження оплати відомості розподілу виплат на відповідну дату згідно з переліком працівників.
29. Не погоджуючись з постановами відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
30. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ТОВ "Будсервіс-Груп" допущені порушення, встановлені за результатами інспекційного відвідування. Колишній директор підприємства не виконував 26.06.2018 посадових обов`язків - у акті виконаних робіт допущена помилка, яка у подальшому виправлена. З ОСОБА_1 проведено повний розрахунок при звільненні та компенсовано всі дні невикористаної відпустки. Зауважень з боку працівника не надходило. На підприємстві ведеться облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці відповідно до вимог законодавства. Під час перевірки перевіряючим були надані всі документи на підтвердження нарахування та виплати індексації працівникам підприємства за вказаний в акті період. Оскільки жодне з порушень не було допущене позивачем, застосування штрафних санкцій та притягнення до відповідальності за таких обставин є безпідставним.
31. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. Постанови про накладення штрафу є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1658/249/АВ/ТД-ФС/673 від 30.10.2018 про накладення на ТОВ "Будсервіс-Груп" штрафу в розмірі 111 690,00 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено факт виконання ОСОБА_1 26.06.2018 обов`язків директора ТОВ "Будсервіс-Груп" без укладення трудового договору. У цій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
33. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне. Позивачем всупереч вимогам законодавства допущено встановлення однакових розмірів окладів різним за класифікатором посад працівникам. Суд критично оцінив наказ № 19-К від 15.12.2015, наданий позивачем в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності порушень в частині виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку, оскільки ОСОБА_1 станом на 15.12.2015 (дата вибуття у відпустку згідно з наказом № 19-К від 15.12.2015) не набув права на отримання щорічної основної відпустки повної тривалості та 24 календарні дні відпустки за період роботи з 12.11.2015 по 11.11.2016 ОСОБА_1 використав у 2017-2018 роках відповідно до наказу № 62-К від 14.12.2017. З наданих позивачем розрахунково-платіжних відомостей, розрахункових листів та відомостей розподілу витрат неможливо достовірно встановити ані сум нарахувань індексації заробітної плати, ані періоду, за який вони були нараховані, ані фактичного часу їх виплати працівникам підприємства.
34. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, та ухвалюючи у цій частині нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що зі штатних розписів працівників підприємства за 2017 рік та за 2018 рік, наявних у матеріалах справи, вбачається, що для працівників товариства встановлені різні оклади, при складенні штатного розпису враховано кваліфікацію та складність виконуваної роботи за відповідними посадами. Матеріалами справи спростовано, що позивачем допущено неврахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, тобто незабезпечення керівництвом достовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку. ОСОБА_1 відбув у щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні із посиланням на норму частини 7 статті 10 Закону України "Про відпустки", однак під час проведення перевірки, інспектором праці та судом першої інстанції не враховано норму, якою передбачено можливість отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника. Зазначення у наказі № 62-К від 14.12.2017 періоду роботи за який використано відпустку з 12.11.2015 по 11.11.2016 також не спростовує факту використання ОСОБА_1 24 календарних днів відпустки згідно з наказом № 19-К від 15.12.2015. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем проводилась індексація заробітної плати за спірний період та суми нарахованої індексації були виплачені всім працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп", що підтверджено бухгалтерськими документами про нарахування та виплату індексації щодо кожного працівника: розрахунково-платіжними відомостями № П-6, розрахунковими листами та відомостями розподілу виплат на відповідну дату згідно з переліком працівників.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
35. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, та з рішенням суду апеляційної інстанцій у повному обсязі, посилаючись на те, що судами не враховано, що 26.06.2018 ОСОБА_1 працював без оформлення трудових відносин з огляду на наявність актів прийняття виконаних робіт від 26.06.2018, підписаних з боку сторони замовника директором ОСОБА_1 . З наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити ані сум нарахувань індексації заробітної плати, ані періоду, за який вони були нараховані, ані фактичного часу їх виплати працівникам підприємства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час звільнення ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію за 24 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 12.11.2016 по 11.11.2017. Натомість суд апеляційної інстанції, не дослідивши усі обставини справи, дійшов помилкового висновку про використання ним зазначеної відпустки. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій позивача, які полягають у встановленні ним однакових розмірів окладів різним за класифікатором посад працівникам.
36. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 в частині, в якій задоволено позов, та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотримання норм матеріального та без порушень норм процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
38. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
40. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
41. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
42. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
43. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
44. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
45. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
47. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/673 від 30.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття цієї постанови було наступне порушення, встановлене актом перевірки: 26.06.2018 ОСОБА_1 працював у ТОВ "Будсервіс-Груп" без оформлення трудових відносин.
49. Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
50. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
51. Судами встановлено, що згідно з наказом від 25.06.2018 № 37-К ОСОБА_1 звільнено 25.06.2018 за власним бажанням та відповідно до табелю обліку використання робочого часу за червень 2018 року останнім його робочим днем було 25.06.2018.
52. На підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Будсервіс-Груп" № 2506/18-1 від 25.06.2018 ОСОБА_1 видано наказ № 37-К від 25.06.2018 про зняття з себе обов`язків директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 25.06.2018.
53. Наказом № 38-К від 26.06.2018 на підставі рішення установчих зборів засновників ТОВ "Будсервіс-Груп" від 25.06.2018 обов`язки директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 26.06.2018 покладено на ОСОБА_2, факт виконання якою обов`язків директора ТОВ "Будсервіс-Груп" з 26.06.2018 зафіксовано у акті перевірки інспектором праці.
54. Відповідач дійшов висновку, що 26.06.2018 ОСОБА_1 працював у ТОВ "Будсервіс-Груп" без оформлення трудових відносин з огляду на наявність актів прийняття виконаних робіт від 26.06.2018, підписаних з боку сторони замовника директором ОСОБА_1 .
55. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, акти виконаних робіт містять виправлення дати їх складання (з 26.06.2018 на 25.06.2018), що засвідчено підписами сторін: ОСОБА_1 (замовника), ОСОБА_3 (виконавця) та ОСОБА_4 (виконавця), а тому колегія суддів погоджується із висновками судів, що наявність підпису ОСОБА_1 на актах виконаних робіт, первісно датованих 26.06.2018 (з огляду на встановлені судами обставини про виправлення цієї дати на 25.06.2018), не може свідчити про те, що ОСОБА_1 працював у ТОВ "Будсервіс-Груп" 26.06.2018 без оформлення трудових відносин.
56. Зважаючи на викладене, правильним є висновок судів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/673 від 30.10.2018.
57. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо протиправності постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674 від 30.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
58. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття цієї постанови було наступне порушення, встановлене актом перевірки: при звільненні директора ТОВ "Будсервіс-Груп" ОСОБА_1 йому не виплачено грошову компенсацію за 24 календарних дні щорічної відпустки, право на яку отримано ним за період роботи з 12.11.2016 по 11.11.2017.
59. Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відпустки" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено такий вид відпусток як щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
60. Відповідно до частини першої статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
61. Частиною першою статті 12 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
62. Згідно з приписами частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
63. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
64. Згідно з положеннями частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки" щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: жінкам - перед відпусткою у зв`язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; особам з інвалідністю; особам віком до вісімнадцяти років; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання; сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
65. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ "Будсервіс-Груп" в період з 12.11.2015 по 25.06.2018.
66. Позивач стверджував, що ОСОБА_1 використано 24 календарних дні відпустки в період 15.12.2015 по 14.01.2016 на підставі частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки" відповідно до наказу № 19-К від 15.12.2015.
67. Суд першої інстанції критично оцінив цей наказ, оскільки ОСОБА_1 станом на 15.12.2015 (дата вибуття у відпустку згідно з наказом № 19-К від 15.12.2015) не набув права на отримання щорічної основної відпустки повної тривалості та 24 календарні дні відпустки за період роботи з 12.11.2015 по 11.11.2016 ОСОБА_1 використав у 2017-2018 роках відповідно до наказу № 62-К від 14.12.2017.
68. Суд апеляційної інстанції ці висновки суду першої інстанції оцінив критично, оскільки згідно з наказом № 19-К від 15.12.2015 ОСОБА_1 відбув у щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні із посиланням на норму частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки", однак під час проведення перевірки інспектором праці та судом першої інстанції не враховано норму, якою передбачено можливість отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника. Також суд зауважив, що зазначення у наказі № 62-К від 14.12.2017 періоду роботи, за який використано відпустку з 12.11.2015 по 11.11.2016, не спростовує факту використання ОСОБА_1 24 календарних днів відпустки.
69. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про помилкове неврахування судом першої інстанції положень частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки", яка передбачає можливість надання працівнику щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за його бажанням у визначених цією статтею випадках, а відтак про безпідставне неврахування ним під час ухвалення рішення наказу № 19-К від 15.12.2015.
70. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, в частині незгоди із цими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду апеляційної інстанцій щодо обставин, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими
71. Зважаючи на викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/674 від 30.10.2018.
72. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо протиправності постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
73. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття цієї постанови було наступне порушення, встановлене актом перевірки: працівникам підприємства за наявності підстав протягом червня - грудня 2017 року індексація грошових доходів не нараховувалась та не виплачувалась.
74. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
75. Згідно з положеннями статті 18 цього Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належать до державних соціальних гарантій.
76. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
77. Згідно з приписами статті 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
78. Зважаючи на викладене, індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України.
79. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.10.2020 у справі № 489/5032/16-а, від 30.11.2020 у справі №824/1059/17-а, від 29.01.2021 у справі №814/1944/17, Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.02.2021 у справі №805/430/18-а.
80. Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадові оклади працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп" встановлено в січні 2017 року та протягом 2017 року вони не змінювались. Індексацію працівникам позивач повинен був виплачувати з 01.06.2017
81. Відмовляючи у скасуванні постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем розрахунково-платіжних відомостей, розрахункових листів та відомостей розподілу витрат неможливо достовірно встановити ані сум нарахувань індексації заробітної плати, ані періоду, за який вони були нараховані, ані фактичного часу їх виплати працівникам підприємства.
82. Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідно до бухгалтерської довідки за червень 2018 року по рахунку 661 "Заробітна плата" у зв`язку із виявленою помилкою по нарахуванню індексації працюючим робітникам за 2017 рік було перераховано працівникам підприємства суму індексації в загальному розмірі 8224,94 грн.
83. Суд апеляційної інстанції оцінив вищезазначений висновок суду першої інстанції критично та зауважив, що у випадку неможливості виділити із загального нарахування заробітної плати суми нарахованої та виплаченої індексації, інспектор праці повинен був витребувати під час перевірки відповідну довідку щодо нарахування та виплати індексації щодо кожного працівника.
84. Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем проводилась індексація заробітної плати за спірний період та суми нарахованої індексації були виплачені всім працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп", що підтверджено бухгалтерськими документами про нарахування та виплату індексації щодо кожного працівника: розрахунково-платіжними відомостями № П-6, розрахунковими листами та відомостями щодо розподілу виплат на відповідну дату згідно з переліком працівників.
85. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач добровільно усунув виявлене під час перевірки порушення щодо непроведення індексації заробітної плати працівникам у 2017 році ще до її проведення, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за це порушення, а відтак щодо протиправності постанови №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/675 від 30.10.2018.
86. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №804/6911/17.
87. У цьому контексті колегія суддів також зазначає, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.
88. Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать: охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан); правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної; правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням; попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція); процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння; виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права; каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.
89. Аналогічна правова позиція щодо підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №803/1122/17 та від 20.03.2019 у справі №820/4984/17.
90. Також колегія суддів зауважує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.02.2021 у справі №805/430/18-а дійшла такого правового висновку, що у період до 14.05.2019 (день прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17) пункт 29 Порядку №295 (згідно з яким заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування) підлягав застосуванню, якщо під час інспекційного відвідування встановлено саме триваючі на момент початку такої перевірки факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
91. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо протиправності постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
92. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття цієї постанови були наступні порушення, встановлені актом перевірки: керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Груп" не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, як це визначено статтею 30 Закону України "Про оплату праці". Посадові оклади інженеру, менеджеру з персоналу, бетоняру, маляру встановлені без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, тарифна сітка не розроблена, що не відповідає вимогам статті 96 КЗпП України.
93. Згідно з положеннями статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
94. Частинами 1-4 статті 96 Кодексу законів про працю України та частинами 1-4 статті 6 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
95. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018, виходив з того, що працівникам ТОВ "Будсервіс-Груп", зокрема інженеру менеджеру з персоналу, бетоняру та маляру встановлені однакові посадові оклади у розмірі 3250,00 грн, попри те, що ці професії належать до різних за класифікатором посад.
96. Однак суд першої інстанції не зазначив, на підставі дослідження яких доказів він встановив ці обставини.
97. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі штатними розписами працівників підприємства за 2017 рік та за 2018 рік, наявними у матеріалах справи, для працівників товариства встановлені різні оклади, при складенні штатного розпису враховано кваліфікацію та складність виконуваної роботи за відповідними посадами. Матеріалами справи спростовано, що позивачем допущено неврахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, тобто незабезпечення керівництвом достовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.
98. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, в частині незгоди з зазначеним висновком, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі. Натомість об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
99. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з його висновком щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення штрафу №ДН1658/249/АВ/ІП-ФС/672 від 30.10.2018.
100. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
101. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
102. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
103. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 в частині, в якій задоволено позов, та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, та суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 в оскаржуваній частині та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 відсутні.
104. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд