ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1020/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання: Бойчук А. П.,
за участю представників:
прокурора - Збариха С. М.,
позивача - не з`явилися,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
відповідача 3 - Сюренка М. О. (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (колегія суддів: Дужич С. П. - головуючий, Коломис В. В., Саврій В. А.) та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02.11.2020 (суддя Кудряшова Ю. В.) у справі
за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Інформаційні технології", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський камінь"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Головинський кар`єр"
про скасування наказу, визнання недійсним результату електронного аукціону, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2019 року заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України (далі - ФДМ України) до Господарського суду Житомирської області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях), Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Інформаційні технології" (далі - ТОВ НВП "Інформаційні технології"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський камінь" (далі - ТОВ "Головинський камінь") про:
- визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМ України по Житомирській області № 132 від 26.02.2019 "Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії для продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Головинський кар`єр" (далі - ДП "Головинський кар`єр"), умов продажу та стартової ціни об`єкта";
- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 22.04.2019 з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр", оформленого протоколом № UA-PS-201903-28-000045-1 від 22.04.2019 та затвердженого наказом РВ ФДМ України по Житомирській області від 24.04.2019 № 256;
- визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр" на аукціоні із зниженням стартової ціни, укладеного 15.05.2019 між РВ ФДМ України по Житомирській області та ТОВ "Головинський камінь";
- зобов`язання ТОВ "Головинський камінь" повернути державі в особі ФДМ України єдиний майновий комплекс ДП "Головинський кар`єр", розташований за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, смт. Головине, вул. Адміністративна, 8.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді було виявлено факти порушення вимог законодавства щодо приватизації державного майна - єдиного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр".
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.11.2020, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 906/1020/19, позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ФДМ України до РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, ТОВ НВП "Інформаційні технології", ТОВ "Головинський камінь" про скасування наказу, визнання недійсним результату електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та повернення майна - залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Залишаючи позов у цій справі без розгляду, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі ФДМ України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.11.2020 у справі № 906/1020/19, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням статей 4, 53, 86, 226 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому є незаконними і необґрунтованими, що відповідно до положень статей 287, 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування цих судових рішень.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях просить залишити касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях зазначає, що господарськими судами правильно встановлено, що відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - ФДМ України з повідомленням про порушення закону, який повинен був розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи прокурор може звернутися із позовом до суду в інтересах держави. Однак розумних строків, які дають можливість відповідним органам відреагувати на зазначене прокурором порушення інтересів держави, прокурором дотримано не було, оскільки повідомлення в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", датоване 23.09.2019 та направлено на адресу позивача 23.09.2019, тоді як позовна заява отримана судом вже 25.09.2019. Таким чином, ФДМ України було позбавлено можливості протягом розумного строку подати до суду позов або вчинити дії для виправлення ситуації, що свідчить про відсутність підстав для звернення Житомирської обласної прокуратури до суду із цим позовом в інтересах держави в особі ФДМ України.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Головинський камінь" просить залишити касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Головинський камінь" зазначає, що господарські суди правильно установили, що прокурор з метою дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направив ФДМ України повідомлення від 23.09.2019 про намір звернутися до суду із позовом. Проте таке повідомлення надіслано на адресу ФДМ України 23.09.2019, тоді як позовна заява прокурора датована 24.09.2019 та отримана судом 25.09.2019 (тобто через два дні після направлення повідомлення). Вказана обставина фактично виключила можливість компетентного органу відреагувати на зазначені прокурором порушення інтересів держави, які викладені у листі від 23.09.2019. На думку ТОВ "Головинський камінь", наданий прокурором дводенний строк для реагування на повідомлення прокурора не відповідає критерію розумності строків для кваліфікації бездіяльності ФДМУ України.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.
Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2021 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02.11.2020 у справі № 906/1020/19.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.05.2021 № 29.3-02/1239 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/1020/19 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.05.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 02.08.2019 заступник прокурора Житомирської області звернувся до ФДМ України із листом № 05/2-332вих-19, в якому, у зв`язку з численними зверненнями щодо можливих порушень законодавства при приватизації цілісного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр", просив ФДМ України надати копію акта перевірки діяльності РВ ФДМ по Житомирській області. 16.08.2019 ФДМ України направив до прокуратури Житомирської області необхідні матеріали.
4.3. 23.09.2019 заступник прокурора Житомирської області направив ФДМ України повідомлення в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", в якому зазначав, що прокуратурою виявлено факти порушення вимог законодавства під час приватизації РВ ФДМ по Житомирській області єдиного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр", та повідомив про намір звернутися до суду із позовом в інтересах держави в особі ФДМ України до РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, ТОВ НВП "Інформаційні технології", ТОВ "Головинський камінь" про скасування наказу, визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та повернення майна.
4.4. Поряд із цим, 25.09.2019 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява (датована 24.09.2019) заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ФДМ України до РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, ТОВ НВП "Інформаційні технології", ТОВ "Головинський камінь".
4.5. При цьому до місцевого господарського суду надійшли клопотання ТОВ "Головинський камінь" та ТОВ НВП "Інформаційні технології" про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором не було дотримано порядку звернення до суду, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача 3, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Прокурор у касаційній скарзі доводить, що він попередньо, до звернення до суду із позовом у цій справі, 23.09.2019 повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави в особі уповноваженого органу, як цього вимагає частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Тому, на думку прокурора, господарські суди попередніх інстанцій застосувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, дійшли помилкового висновку про звернення прокурора до суду із позовом без надання уповноваженому органу розумного строку для відповідного реагування.
5.3. Перевіряючи доводи касаційної скарги прокурора, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.5. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
5.6. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
5.7. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
5.8. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.9. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
5.10. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
5.11. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
5.12. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
5.13. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
5.14. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
5.15. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - ФДМ України з повідомленням про порушення закону. ФДМ України повинен був розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
5.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором 23.09.2020 було складено повідомлення про намір звернення до суду, яке було адресоване ФДМ України. Проте розумних строків, які дають можливості відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, прокурором дотримано не було, оскільки зазначене повідомлення в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", датоване 23.09.2019 та направлено на адресу позивача 23.09.2019, тоді як 25.09.2019 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява (датована 24.09.2019) заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ФДМ України.
5.17. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі ФДМ України через бездіяльність зазначеного органу.
5.18. Викладеним спростовуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.19. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що лист прокурора від 02.08.2020, за своїм змістом не є зверненням у розумінні вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, як правильно зазначили суди, листом від 02.08.2020 прокурором було витребувано від ФДМ України інформацію, копії документів та акт перевірки діяльності РВ ФДМ України по Житомирській області з питань дотримання вимог чинного законодавства під час приватизації цілісного майнового комплексу ДП "Головинський кар`єр".
5.20. Також Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій.