ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-7252/11/1370
адміністративне провадження № К/9901/36490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (прийняте у складі головуючого судді- Кузана Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Заверухи О.Б., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.)
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
1. У червні 2011 року ФОП ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступником якої є Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області), в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001051702/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб та № 0001061702/0 про сплату податку на додану вартість та застосування і стягнення штрафних санкцій.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що він перебував на спрощеній системі оподаткування, а отримані ним кошти на розрахунковий рахунок при здійсненні операцій за договорами доручення не були виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Відтак у нього не виникав обов`язок перейти на загальну систему оподаткування та реєстрації платником податку на додану вартість.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001051702/0 та № 0001061702/0.
4. Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова (правонаступником якої є Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року - без змін.
6. Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001051702/0 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001061702/0 та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційної інстанції вказав на те, що детального розрахунку щодо обсягів виручки (без податку на додану вартість), отриманої позивачем у періоді, який перевірявся, акт перевірки та матеріали справи не містять, з огляду на що у суду касаційної інстанції відсутня об`єктивна можливість перевірити правильність нарахування податковим органом підприємцю грошових зобов`язань з податку на додану вартість, нарахування яких відбувається після перевищення встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій, який, в свою чергу, визначається лише після перевищення суб`єктом малого підприємництва граничного обсягу виручки, встановленого статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва".
7. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 09 червня 2011 року № 0001061702/0.
8. Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що наданий відповідачем розрахунок основного платежу та штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0001061702/0 від 09 червня 2011 року, з розбивкою по кожному періоду (кварталу) за 2008, 2009, 2010 роки не підтверджений належними доказами, зокрема, зазначив, що згідно з наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про рух коштів на рахунках позивача, обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 за період з 3-го кварталу 2008 року по 2010 рік включно не відповідає сумі, яка врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також контролюючий орган не надав жодних пояснень щодо розбіжностей в обрахунках розміру донарахованих сум, а відтак прийшов до висновку, що в порушення норм частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 відповідальності саме в розмірі, який визначений спірним податковим повідомленням-рішенням, що унеможливило притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності визначеної спірним податковим повідомленням-рішенням.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ним норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволені позову відмовити.
10. Зокрема скаржник зазначає, що обсяг виручки позивача за перші два квартали 2008 року становив 1323011,09 грн, тобто він перевищив суму 300 тис. грн більше ніж у два рази. Таким чином, позивач з 01 липня 2008 року несе обов`язки з нарахування та сплати податку на додану вартість, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку. Наголосив, що в матеріалах справи наявні копії банківських виписок про надходження коштів на рахунки позивача за 2008-2010 роки. Крім того, зазначає, що з врахуванням наявних розрахунків описаних в акті перевірки, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001051702/0 та розрахунками зробленими за наявних в матеріалах справи банківськими виписками встановлено розбіжність. Апелянт наголошує, що дана розбіжність виникла за рахунок не надання суду зі сторони позивача усіх первинних документів за оспорюваний період, оскільки вважає, що банківські виписки були надані у вибірковому порядку, що унеможливлює зробити правильний розрахунок та встановити реальний обсяг порушень.
11. У заперечені на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін оскаржувані судові рішення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
13. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 9.3, 9.4 статті 9, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на додану вартість за 3-4 квартали 2008 року, 2009 та 2010 років на загальну суму 2394353,25 грн.
14. Результати перевірки оформлено актом від 25 травня 2011 року № 1182/17-3/ НОМЕР_1 . В акті перевірки зазначено, що в періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність відповідно до Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку та надавав транспортно-експедиційні послуги.
15. На підставі наданих до перевірки банківських виписок про рух коштів на розрахункових рахунках та первинних бухгалтерських документів було встановлено, що обсяг виручки за 2008, 2009 та 2010 роки перевищує граничний обсяг виручки (перевищення 500000,00 грн відбулось у 2 кварталі 2008 року). Розбіжність між показниками підприємця та даними перевірки виникла у зв`язку з тим, що підприємець включав до обсягу виручки не всю суму коштів, фактично отриману на розрахунковий рахунок, а лише суми отриманої винагороди за надані експедиційні послуги. Проте, підприємець не перейшов з 3 кварталу 2008 року на загальну систему оподаткування та не зареєструвався з липня 2008 року у встановленому порядку платником податку на додану вартість.
16. 09 червня 2011 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова на підставі висновків акту перевірки прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення: № 0001061702/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 2992941,56 грн., у тому числі: 2394353,25 грн. за основним платежем, 598588,31 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
17. Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.
VI. Висновок Верховного Суду
18. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення.
19. Відповідно до вимог статті 341 КАС України, касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції переглядаються в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,.
20. Переглядаючи рішення судів в даній справі в частині щодо названого податкового повідомлення рішення, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
22. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).
23. Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
24. Частиною першою статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об`єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
25. Оподатковуваним доходом уважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
26. Підпунктами "а", "в" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов`язані, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов`язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
27. Відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
28. Згідно з пунктом 9.3 статті 9 цього ж Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов`язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
29. Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов`язок оподаткувати суму такого перевищення (500000 грн.) за ставкою податком з доходів фізичних осіб і дотримуватись вимог, регламентованих Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, щодо реєстрації платником податку на додану вартість. У разі перебування суб`єкта господарювання на загальній системі оподаткування, такий обов`язок виникає при сукупному перевищенні суми 300000 гривень від здійснення операцій (без урахування податку на додану вартість).
30. З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 в 2008-2010 роках перебував на спрощеній системі оподаткування та надавав послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні у відповідності до укладених договорів доручення. Валовий дохід ФОП ОСОБА_1 у другому кварталі 2008 року перевищив суму 500000,00 грн, у зв`язку з чим оподаткування доходів позивача повинно було здійснюватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
31. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач перевищив установлений підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничний обсяг оподатковуваних операцій, а тому після переходу на загальну систему оподаткування, у ФОП ОСОБА_1 виник обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплачувати цей податок до бюджету.
32. Як зазначено судом першої та апеляційної інстанції, оподаткуванню податком на додану вартість підлягає виручка ФОП ОСОБА_1, що отримана ним починаючи з третього кварталу 2008 року за виключенням 300 тис. грн.
33. Суд звертає увагу на те, що справа розглядалась судами неодноразово та знаходилась на касаційному розгляді у Вищому адміністративному суді України, який у постанові від 13 квітня 2016 року вказує, що акт перевірки та матеріали справи не містять детального розрахунку щодо обсягів виручки (без податку на додану вартість), отриманої позивачем у періоді, який перевірявся, з огляду на що у суду відсутня об`єктивна можливість перевірити правильність нарахування податковим органом підприємцю грошових зобов`язань з податку на додану вартість, нарахування яких відбувається після перевищення встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість граничного обсягу оподатковуваних операцій, який, в свою чергу, визначається лише після перевищення суб`єктом малого підприємництва граничного обсягу виручки, встановленого статтею 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва.
34. Під час нового судового розгляду Залізничною ОДПІ надано розрахунок основного платежу та штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0001061702/0 від 09 червня 2011 року, з розбивкою по кожному періоду (кварталу) за 2008, 2009, 2010 роки. Згідно з указаним розрахунком відповідачем нараховано податок в розмірі 20% від обсягу виручки позивача, в тому числі: за 3-4 квартали 2008 року - основний платіж 924609,80*20%=184921,96, штрафна санкція - 46230,49 грн.; за 2009 рік - основний платіж 4304260,70*20%=860852,14, штрафна санкція становить 215213,04 грн.; за 2010 рік основний платіж 6742895,77*20%=1348579,15 грн., штрафна санкція становить 337144,79 грн. Всього донараховано основного платежу 2394353,25 грн. та штрафних санкцій 598588,31 грн (том 5 а.с.85).
35. Проте, вказаний розрахунок є ідентичний розрахунку обсягу виручки, який містився в акті перевірки (том 1,а.с. 15-29).
36. Водночас суди встановили, що вказаний в розрахунку обсяг виручки є непідтверджений належними доказами.
37. Так, суди першої та апеляційної інстанції зазначають, що зокрема, згідно з наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про рух коштів на рахунках позивача, обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 за період з 3-го кварталу 2008 року по 2010 рік включно становить 11366956 грн., що не відповідає сумі, яка врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
38. Суд звертає увагу податкового органу на те, що на повторний запит суду першої інстанції відповідачем було надано ще один детальний розрахунок (том 5 а.с.136-141). Податковий орган зазначав, що такий розрахунок зроблений на основі наявних в матеріалах справи банківських виписок.
39. Відповідач не заперечував про наявність розбіжностей між розрахунком грошових зобов`язань визначених спірним податковим повідомленням рішенням та сумою грошових зобов`язань, визначених на підставі, наявних в матеріалах справи, банківських виписок, однак зазначав, що такі зумовлені відсутністю у матеріалах справи усіх банківських виписок, які були предметом перевірки.
40. Крім того, судами встановлено та не заперечувалось відповідачем, що під час проведення планової документальної перевірки платника за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року податковому органу були надані всі первинні документи, жодних запитів на витребування документів до платника податків не надсилалось.
41. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
42. Колегія суддів уважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001061702/0 про сплату податку на додану вартість та застосування і стягнення штрафних санкцій, з огляду на наступне.
43. Як убачається з акту перевірки та доводів контролюючого органу, які містяться в запереченні на адміністративний позов, в апеляційній скарзі, висновки про порушення податкового законодавства зроблено на підставі документів, що були надані позивачем під час перевірки, зокрема, банківських виписок та інших документів. Указане не заперечується і позивачем, проте а ні суд першої інстанції, а ні суд апеляційної інстанції фактично вказаним доводам та доказам оцінки не надали, суди взагалі не дослідили та не надали аналіз первинним документам (платіжним документам), які були надані позивачем та містяться в матеріалах справи, з метою встановлення отриманого валового доходу (обсягу виручки).
44. Матеріали справи містять акт перевірки, розрахунки надані податковим органом на підставі яких було винесено податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0001061702/0 та розрахунки зроблені на підставі банківських виписок, які містяться в матеріалах справи. Проте вказані розрахунки не перевірені судами першої та апеляційної інстанції.
45. Висновок про недоведеність відповідачем правомірності свого рішення обгрунтовується загальними висловами без аналізу первинних документів, які містяться у матеріалах справи та які були предметом дослідження податковим органом під час перевірки.
46. Суд першої та апеляційної інстанції у судовому рішенні обмежилися посиланням на те, що відповідач не заперечував щодо існування розбіжності в розрахунку, що стало підставою для висновку про непідтвердження розрахунку та неправомірність податкового-повідомлення-рішення.
47. Таким чином, висновок судів про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був зроблений без аналізу та дослідження платіжних документів. Також судові рішення не містять дослідження доказів на предмет в якій частині розрахунок податкового органу є неправильним.
48. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
49. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
50. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
51. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу (платіжному документу) так і сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення.
52. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
53. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
54. Відповідно до пункту другого частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
55. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
56. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень в частині, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню в такій частині, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
57. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,