ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 460/9271/20
провадження № К/9901/13811/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Радишевської О. Р.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Воронюк Катерини Юріївни на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Зозулі Д. П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Коваля Р. Й., суддів: Гуляка В. В., Ільчишин Н. В.
І.Обставини справи
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненського районного суду Рівненської області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Рівненського районного суду Рівненської області, яка полягла у непроведенні автоматизованого розподілу для визначення судді для участі у розгляді клопотання від 09 жовтня 2020 року вх. № 14438, адвоката Воронюк К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перевірку законності підстав для тримання в місцях позбавлення волі та неприсвоєнні єдиного унікального номеру справи уповноваженою на це посадовою особою відповідача;
1.2. зобов`язати Рівненський районний суд Рівненської області провести автоматизований розподіл для визначення судді для участі у розгляді клопотання від 09 жовтня 2020 року вх. № 14438, адвоката Воронюк К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перевірку законності підстав для тримання в місцях позбавлення волі та присвоєння єдиного унікального номеру справи.
2. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, відмовив у відкритті провадження у справі.
3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вирішення питання про наявність чи відсутність ознак протиправності в діях (бездіяльності) суду при здійсненні ним правосуддя в іншій справі не належить до компетенції Рівненського окружного адміністративного суду, а повинно оскаржуватися позивачем до суду вищої інстанції в порядку, визначеному процесуальним законодавством.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Представник ОСОБА_1 - адвокат Воронюк К. Ю., вважаючи судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.
5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених частиною другою, абзацу другого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та ухвалена за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
7. Частиною другою статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
8. За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
12. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ІV. Висновки Верховного Суду
14. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
15. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
16. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
17. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09 жовтня 2020 року адвокат Воронюк К. Ю. в інтересах позивача звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України з клопотанням про перевірку законності позбавлення свободи ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, в якому він перебуває як засуджений.
18. Своєю чергою в.о. голови Рівненського районного суду Рівненської області листом від 20 жовтня 2020 року № 01-10/480/2020 надав відповідь на вказане клопотання в порядку Закону України "Про звернення громадян" та повідомив, що автоматизований розподіл стосовно визначення судді для участі у розгляді клопотання не здійснювався, звіт автоматизованого розподілу не формувався, єдиний унікальний номер не присвоювався та, відповідно, ухвали про відкриття провадження у справі за поданням адвоката Воронюк К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перевірку законності підстав для тримання останнього в місцях позбавлення волі суддями Рівненського районного суду Рівненської області не постановлялося.
19. Отже, позивач оскаржує бездіяльність суду, яка полягла у непроведенні автоматизованого розподілу для визначення судді для участі у розгляді клопотання від 09 жовтня 2020 року вх. № 14438, адвоката Воронюк К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перевірку законності підстав для тримання в місцях позбавлення волі та неприсвоєнні єдиного унікального номеру справи уповноваженою на це посадовою особою Рівненського районного суду Рівненської області.
20. Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
21. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
22. Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
23. Верховний Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
24. Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
25. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
26. Разом з цим, Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
27. Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
28. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
29. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви (заяви, клопотання) та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
30. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу відносно суду (судді).
31. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18.
32. Отже, Рівненський районний суд Рівненської області не може бути відповідачем у суді у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ, заяв та клопотань.
33. Оскільки предметом позову в цій справі є бездіяльність суду внаслідок отримання клопотання адвоката Воронюк К. Ю. про перевірку законності позбавлення свободи ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, в якому він перебуває як засуджений, тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, відтак такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
34. Прийняття (неприйняття) процесуальних рішень, а також дії (бездіяльність) суду під час розгляду справи, в тому числі і реєстрація процесуальних документів відповідно до частини другої статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України в межах провадження відповідної справи.
35. Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не допустив порушень процесуального закону, що діяв на час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
36. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
37. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.