ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 360/1362/20
адміністративне провадження № К/9901/23895/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №360/1362/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року, прийняте в складі: головуючого судді Петросян К.Є., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП в Луганській області), з вимогами: визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2016 роки; зобов`язати нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015- 2016 роки.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що він з 17.08.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 у ГУ НП у Луганській області. Позивач є учасником бойових дій. Наказом ГУ НП в Луганській області від 20.07.2016 №470о/с позивач був звільнений зі служби за власним бажанням. Проте станом на день звільнення відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2015-2016 роки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням учасника бойових дій від 06.11.2015 серії НОМЕР_1, відповідно до якого останній має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7-9).
4. Згідно з довідкою відповідача від 09.04.2020 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 17.08.2007 по 06.11.2015 та в Національній поліції України з 07.11.2015 по 20.07.2016 на посадах атестованого складу (а.с.33).
5. Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 20.07.2016 №470 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-167619), старшого слідчого Сєвєродонецького відділу поліції ГУ НП в Луганській області з 20.07.2016 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 08 років 11 місяців 03 дні, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 17 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки. Указаний витяг з наказу позивач отримав 20.07.2016 (а.с.12,31).
6. З довідки начальника сектору кадрового забезпечення Сєвєродонецького відділу поліції ГУ НП в Луганській області від 06.04.2020 №10752/111/34-2020 убачається, що позивач за період проходження служби у вказаному відділі не використав додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій за 2015 рік у кількості 14 днів та за 2016 рік у кількості 14 днів. З рапортами про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки не звертався (а.с.34).
7. Водночас на звернення позивача від 05.03.2020 щодо виплати йому компенсації за невикористані календарні дні цієї відпустки відповідачем надана відповідь від 30.03.2020 №327/111/22-2020, в якій повідомлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій законодавством не передбачена.
8. Спірним у цій справі є право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 20.07.2016. Зобов`язано ГУ НП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 20.07.2016.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Указане, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить про те, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2016 роках додаткову соціальну відпустку, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. Провадження в суді касаційної інстанції
11. 18 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року.
12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
13. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
14. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, згідно з приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.06.2018 у справі №545/1881/16.
15. Скаржник зазначає, що додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України "Про відпустки"). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
16. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
17. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
20. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
21. Закон України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
22. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
23. Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
24. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
25. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
27. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
28. Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
29. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
30. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
31. Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
32. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
33. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
34. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
35. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
36. Указаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
37. Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.
38. Водночас положеннями абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
39. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.