ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 260/619/20
адміністративне провадження № К/9901/27154/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №260/619/20
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки в розрахунку, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Плеханова З.Б., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 виплати Порядку щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року (далі - Порядок №44).
2. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що в день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини 2142 відповідач не виплатив їм грошову компенсацію за неотримане речове майно, що є підставою для стягнення з нього середнього грошового забезпечення за весь час прострочення.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду.
4. Залишаючи без розгляду позовну заяву з вказаних підстав, суд першої інстанції керувався тим, що спір виник з правовідносин проходження публічної служби, а тому до суду позивачі могли звернутися в місячний строк з дня, коли їм стало (мало бути) відомо про порушення їхніх прав.
5. Суд першої інстанції встановив, що за неотримане речове майно відповідач з ОСОБА_1 розрахувався 22 грудня 2017 року, а з іншими позивачами - 29 січня 2019 року.
6. За висновками суду першої інстанції саме з моменту фактичного розрахунку почав перебіг місячний строк звернення до суду, який позивачі пропустили, адже до суду звернулися 11 березня 2020 року.
7. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2020 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року залишив без змін.
8. Посилаючись на те, що спір виник з відносин публічної служби, суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржників щодо необхідності застосування до спірних правовідносин в частині визначення строку звернення до суду положень трудового законодавства.
9. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні з військової служби позивачам мало бути відомо в день зарахування на їхні рахунки в банку відповідних сум.
10. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позов було подано за межами встановлених у частині п`ятій статті 123 КАС України строків.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на частину другу статті 353 КАС України, доводять, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, адже істотні для справи обставини суди попередніх інстанцій встановили на підставі недопустимих доказів.
12. Скаржники зазначають, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що з дня зарахування на їхні банківські рахунки платежів з призначенням "Заробітна плата" їм мало бути відомо про порушення їхніх прав є безпідставним, адже довідки АТ КБ "Приватбанк", на які посилалися суди попередніх інстанцій, не містили інформації про склад виплат, що були зараховані на їхні рахунки 22 грудня 2017 року та 29 січня 2019 року з призначенням "Заробітна плата".
13. Скаржники доводять, що відповідач у день звільнення зобов`язаний був повідомити їх про суму остаточного розрахунку та її склад. Ураховуючи, що вказаний обов`язок відповідачем був проігнорований, скаржники уважають, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що в день отримання платежу з призначенням "Заробітна плата" їм мало бути відомо про порушення їхніх прав несвоєчасною виплатою грошової компенсації за неотримане речове майно є безпідставним.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
15. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 21 жовтня 2020 року.
16. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
17. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
21. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
22. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
23. Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція №232), основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України <...> в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
24. Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
25. Відповідно до пунктів 292, 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
26. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
27. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
28. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їхній розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
29. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
30. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
32. Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.