ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2021 року
Київ
справа №640/24643/19
адміністративне провадження №К/9901/17286/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року (суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (суддя-доповідач Парінов А.Б., судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови від 07.11.2019 ВП №47038511 про стягнення виконавчого збору.
2. На обґрунтування позову зазначила, що вона як боржник у виконавчому провадженні у встановлений державним виконавцем строк добровільно виконала рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №757/24148/13-ц про звернення стягнення на заставлене майно шляхом перерахування на розрахунковий рахунок органу ДВС грошових коштів у розмірі вартості заставленого майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності. У зв`язку з цим уважала, що оскаржуваною постановою з неї безпідставно стягнуто виконавчий збір, який підлягає стягненню лише у випадку невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, позов задоволено повністю.
4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 виконала рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання, тому постанова про стягнення з неї виконавчого збору є протиправною і підлягає скасуванню..
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі Департамент ДВС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. За доводами відповідача, ОСОБА_1 добровільно не виконала рішення суду у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, у зв`язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про те, що перерахування позивачкою на рахунок органу ДВС певної суми коштів свідчить про належне виконання нею рішення суду, є помилковим. Натомість державний виконавець здійснив заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, а також Законами України "Про виконавче провадження" і "Про іпотеку", після чого був зобов`язаний стягнути з боржника виконавчий збір.
7. Крім того, відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, у тому числі на невжиття судом заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
8. У відзиві на касаційну скаргу представник позивачки Кеба А.В. просить залишити судові рішення у цій справі без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.
9. Спростовуючи доводи відповідача, представник позивачки зазначає, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не конкретизував, яким чином боржник може добровільно виконати рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, тому перерахування боржником коштів у розмірі вартості заставленого майна можна вважати належним виконанням рішення суду, яке спрямоване на захист майнових прав стягувача.
10.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. 03 листопада 2014 року Печерським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист у справі №757/24148/13-ц про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 68,00 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м., яка є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" 25.05.2007 за реєстровим №3377, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., із змінами 27.12.2007 за реєстровим №8060 та 29.02.2008 за реєстровим №659, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., та за договором відступлення прав за договором іпотеки, укладеним між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" 08.07.2009 за реєстровим №2381, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., що належить ОСОБА_1, в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитним договором №1969 від 28.04.2006 в сумі 29 840 994,81 грн, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі 4 335 130,00 грн, але не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".
12. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27.03.2015 відкрито виконавче провадження ВП №47038511 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику ОСОБА_1 строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови для самостійного виконання виконавчого листа.
13. Постанову про відкриття виконавчого провадження представник позивачки отримав 31 березня 2015 року.
14. На виконання цієї постанови ОСОБА_1 отримала висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість зазначеного у виконавчому листі нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки без урахування ПДВ становить 5 086 600,00 грн.
15. Платіжним дорученням від 02.04.2015 №105, одержаним банком 03.04.2015, позивачка перерахувала на рахунок Державної виконавчої служби грошові кошти в сумі 5 086 600,00 грн.
16. Листом від 06.04.2015 №15-0-35-1278/2.486/13 відповідач повідомив стягувача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про отримані від боржника кошти та просив надати реквізити для подальшого перерахування коштів згідно з виконавчим листом від 03.11.2014 №757/24148/13-ц.
17. Реквізити для перерахування коштів були повідомлені ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в листі від 16.06.2015 №176-05/308.
18. Проте вказану суму коштів не було перераховано на рахунок стягувача, а предмет іпотеки в подальшому був переданий на реалізацію ДП "СЕТАМ".
19. 25 жовтня 2019 року відбулися електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1, за стартовою ціною 6 595 900,00 грн, ціна продажу склала 6 662 859,00 грн.
20. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.11.2019 ВП №47038511 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 575 409,79 грн.
21. Постановою відповідача від 15.11.2019 виконавче провадження №47038511 закінчено на підставі пункту 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
V Позиція Верховного Суду
22. З 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
24. За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 17 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження", який був чинним до 04.10.2016 включно (далі - Закон №606-XIV), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, віднесено виконавчі листи, що видаються судами.
25. Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
26. Наведеним положенням кореспондують приписи статті 27 Закону №606-XIV, згідно з якими у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша). У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина третя).
27. Отже, Закон №606-XIV передбачав обов`язок державного виконавця встановити у постанові про відкриття виконавчого провадження строк для самостійного виконання рішення боржником, що надавало останньому можливість запобігти примусовому виконанню рішення та уникнути сплати виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виключенням із цього правила, коли строк для самостійного виконання рішення не надавався, частина четверта статті 25 Закону №606-XIV визначала випадки відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягало негайному виконанню.
28. Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем був прийнятий до виконання виконавчий лист, виданий 03.11.2014 Печерським районним судом міста Києва у справі №757/24148/13-ц, про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру, яка є предметом іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
29. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2015 державний виконавець надав боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення суду (без визначення способу його самостійного виконання), в межах якого ОСОБА_1 перерахувала на рахунок органу ДВС кошти в розмірі вартості предмета іпотеки, визначеної на її замовлення суб`єктом оціночної діяльності.
30. Спірним у цій справі є питання про те, чи свідчать зазначені дії позивачки про повне виконання рішення згідно з виконавчим документом, що впливає на вирішення питання правомірності винесеної державним виконавцем постанови від 07.11.2019 про стягнення виконавчого збору.
31. Для надання відповіді на вказані питання колегія суддів враховує таке.
32. Звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника в силу пункту 1 частини першої статті 32 Закону №606-XIV є заходом примусового виконання рішень.
33. За приписами частин п`ятої і восьмої статті 54 Закону №606-XIV реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
34. Вказані норми Закону №606-XIV збережені у пункті 1 частини першої статті 10, частинах четвертій і сьомій статті 51 Закону №1404-VIII.
35. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 05.06.2003 №898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
36. Частиною другою статті 43 Закону України "Про іпотеку" обумовлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
37. Залучення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності для оцінки нерухомого майна боржника під час проведення виконавчих дій передбачено також частиною першою статті 58 Закону №606-XIV і частиною третьою статті 57 Закону №1404-VIII.
38. Остаточна вартість предмета іпотеки (ціна продажу) визначається за результатами прилюдних торгів, проведених відповідно до статей 43-47 Закону України "Про іпотеку".
39. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає виключно примусовому виконанню шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
40. Отже, встановлення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження строку для самостійного виконання рішення боржником у спірній ситуації не давало останньому фактичної можливості такого виконання, враховуючи зміст виконавчого документа та визначений чинним законодавством України виключно примусовий спосіб його виконання.
41. Виходячи з цього, висновок про самостійне виконання боржником ОСОБА_1 рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №757/24148/13-ц зроблений судами попередніх інстанцій без урахування особливостей процедури звернення стягнення на заставлене майно за рішенням суду, яка не передбачає іншого способу виконання такого рішення, крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
42. Таким чином, суди помилково виходили з того, що самостійне визначення позивачкою остаточної вартості предмета іпотеки та перерахування відповідної суми коштів у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Гарант-СВ юг" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" є повним виконанням рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
43. Крім того, суди залишили поза увагою, що таке виконання позивачкою рішення суду у квітні 2015 року не було прийняте державним виконавцем, який у подальшому повернув ОСОБА_1 перераховану суму коштів та вчинив дії з примусової реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у жовтні 2019 року.
44. Згідно з частиною п`ятою статті 51 і пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1404-VIII за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.
45. З огляду на викладене оскаржувана постанова від 07.11.2019 ВП №47038511 про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем з дотриманням вимог чинного законодавства України, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про її протиправність не ґрунтується на належній правовій оцінці встановлених обставин справи.
46. Водночас аргументи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, враховуючи, що матеріали справи містять належні, достовірні і достатні письмові докази, які дозволяють установити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
47. У зв`язку з цим та виходячи з приписів частини першої статті 351 КАС України, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд