У х в а л а
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 214/5505/16
Провадження № 14-74цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - заявниця, а разом - відповідачі) про стягнення орендної плати, пені, вартості комунальних послуг
за касаційною скаргою заявниці на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року і
в с т а н о в и л а :
29 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням змін (том 1, а. с. 60-62) просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором оренди від 5 березня 2016 року (далі - договір оренди): 100,00 грн - за пунктом 3.1 (платіж за перший та останній місяці оренди), 16 000,00 грн - за пунктом 3.2 (орендна плата з квітня до грудня 2016 року включно), 16 656,00 грн - за пунктом 4.3 (пеня за період з 25 березня 2016 року до 21 грудня 2016 року включно), 8 842,00 грн - за пунктом 3.4 (вартість комунальних послуг за період з 5 березня 2016 року до 1 березня 2017 року), 5 000,00 грн - витрати на правову допомогу.
Мотивував позов тим, що відповідачі (орендарі) порушили умови договору оренди, заборгувавши орендну плату та вартість наданих комунальних послуг. Унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував їм пеню згідно з пунктом 4.3 цього договору.
25 травня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову (далі - заочне рішення): стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором оренди: 100, 00 грн - за пунктом 3.1 (платіж за перший та останній місяці оренди); 14 400,00 грн - за пунктом 3.2 (орендна плата з квітня до грудня 2016 року включно); 15 072,00 грн - за пунктом 4.3 (пеня за період з 25 березня 2016 року до 31 січня 2017 року включно); 8 842,00 грн - за пунктом 3.4 (вартість комунальних послуг за період з 5 березня 2016 року до 1 березня 2017 року); стягнув 5 000,00 грн витрат за "складання позовної заяви та послуги адвоката".
25 червня 2020 року заявниця звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. У заяві просила поновити строк на її подання.
30 червня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишив цю заяву без розгляду. Мотивував ухвалу тим, що заявниця пропустила встановлений статтею 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а підстави для поновлення цього строку відсутні.
20 жовтня 2020 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року. Мотивував постанову так:
- копію заочного рішення Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направив заявниці за адресою, яку вказав позивач в "уточнюючому позові" від 6 березня 2017 року (т. 1, а. с. 60); ця адреса є ідентичною зареєстрованому місцю проживання заявниці згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України, вказаними у листі від 30 березня 2017 року (т. 1, а. с. 72);
- відправлену на ім`я заявниці копію заочного рішення отримала 1 липня 2017 року особа з прізвищем ОСОБА_4 ;
- правильним є висновок суду першої інстанції про те, що заявниця, отримавши заочне рішення 1 липня 2017 року, подала заяву про його перегляд поза межами встановленого статтею 284 ЦПК України строку.
26 листопада 2020 року заявниця подала касаційну скаргу, у якій скаржиться на порушення судами норм процесуального права та просить: скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року; ухвалити нове рішення про "задоволення її вимог повністю". Мотивувала касаційну скаргу так:
- суди не застосували висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 (провадження № 14-506цс19) та від 1 липня 2020 року у справі № 9901/79/19 (провадження № 11-1237заі19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- у матеріалах справи відсутні докази отримання заочного рішення. Повідомлення про вручення поштового відправлення з цим рішенням підписала особа з прізвищем ОСОБА_4 (т 1, а. с. 86а). Тому заявниця не була належно повідомленою про розгляд справи та позбавлена можливості надати заперечення чи докази у судах обох інстанцій;
- на поштовому штемпелі зазначена дата 6 липня 2017 року, коли поштове відправлення надійшло у поштове відділення за місцем проживання заявниці. Тому особа з прізвищем ОСОБА_4 не могла 1 липня 2017 року отримати зазначене поштове відправлення, яке на той час ще перебувало у дорозі;
- суди першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи помилково застосували норми процесуального права, а саме статті 74 - 76, 128 - 130, 224, 284, 372 ЦПК України.
11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження. Мотивував ухвалу так:
- відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
- підставою касаційного оскарження заявниця зазначила порушення норм процесуального права, а саме: статей 74 - 76, 128 - 130, 224, 284, 372 ЦПК України;
- заявниця вказала на те, що суди не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 і від 1 липня 2020 року у справі № 9901/79/19.
26 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
7 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу так:
- необхідно відступити від викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) висновку щодо застосування приписів статей 353 і 389 ЦПК України. Згідно з цим висновком ухвала про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішенняне підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення по суті, а тому таку ухвалу суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України не можна оскаржити і в касаційному порядку. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вирішила закрити касаційне провадження. Такий їївисновок унеможливлює гарантоване статтею 129 Конституції України право на апеляційне оскарження судового рішення для особи, заява про перегляд заочного рішення якої залишена без розгляду на підставі статті 284 ЦПК України:
можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду. Не з`явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання;
ЦПК України встановлює особливий порядок оскарження заочного рішення відповідачем: відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;
стаття 126 ЦПК України передбачає наслідки пропуску процесуальних строків: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
стаття 287 ЦПК України встановлює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Частини третя та четверта цієї статті передбачають, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може за ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Саме у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не без розгляду відповідач може оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України. Отже, без скасування ухвали суду про залишення без розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення відповідач позбавлений можливості оскаржити заочне рішення у загальному порядку;
- висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) не узгоджується з пунктом 16 частини першої статті 353 та пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України:
пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду можна оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду;
пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлює, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
отже, всі ухвали про залишення заяви без розгляду підлягають касаційному оскарженню (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 7 травня 2018 року у справі № 1905/927/2012 (провадження № 61-4844св18), від 1 листопада 2018 року у справі № 761/41616/16-ц (провадження № 61-1019св18) і від 18 березня 2019 року у справі № 523/16743/15-ц (провадження № 61-22005св18)).
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходи, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24 квітня 2008 року у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07,§ 39), від та від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32) та від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування процесуальних норм, які визначають порядок оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду