Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 127/29538/19
провадження № 51-6355км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коваль Н.О. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020030000234, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст.89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 299 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 березня 2019 року близько 13:00, перебуваючи на стадіоні школи № 33 за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, 20, підійшов до собаки породи "карликовий баварський шпіц" біло - жовтого окрасу, який знаходився в той час неподалік від свого господаря ОСОБА_2, і діючи умисно, безпричинно, з хуліганський мотивів, публічно демонструючи зневагу до існуючих у суспільстві правил і норм поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, в порушення вимог ст. 4 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та ст. 63 Закону України "Про тваринний світ", з метою знущання та мучення хребетної тварини завдав їй один удар ногою по тулубу, що призвело до загибелі тварини.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 2 жовтня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника Коваль Н.О. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник Коваль Н.О. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Крім того, вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник зазначає, що місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки взяв на себе повноваження експертної установи та встановив вину її підзахисного, зазначивши про те, що собака загинула з причини внутрішньої кровотечі, викликаної розривом паренхіми та судин печінки, які могли виникнути внаслідок нанесення удару ногою в ділянку тулуба. Хоча в протоколі розтину тварини № 8/1196 від 6 березня 2019 року в заключенні вказана тільки причина загибелі собаки та відсутні будь-які відомості про завдання тварині будь-яких ушкоджень, механізм їх утворення та причинно-наслідковий зв`язок між діями та загибеллю тварини. Вказує, що у справі не було проведено судову-ветеринарну експертизу для встановлення за допомогою необхідних питань (наявних або відсутніх) ушкоджень тварини, також для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між ушкодженнями і причиною смерті тварини та наявність можливих захворювань і вік тварини. Сторона захисту вважає, що судом застосовано закон, який за встановлених у справі обставин не підлягав застосуванню. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення та не усунув їх, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, про що вказує захисник у касаційній скарзі. Натомість саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1, із якими погоджується і колегія суддів, суди належним чином умотивували у постановлених судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, а саме у жорстокому поводженні з тваринами, що відносяться до хребетних, що вчинене умисно та призвело до загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів, активним способом,суд обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що ОСОБА_1 безпричинно вдарив ногою в область живота його собаку породи "карликовий баварський шпіц", внаслідок чого вона впала на землю. Потім він разом із ОСОБА_3 завіз собаку у ветеринарну клініку, але врятувати її не вдалось, вона загинула.Дані показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4, яка була очевидцем і бачила, як ОСОБА_1 підійшов до собаки потерпілого та вдарив її ногою, в область живота, та ОСОБА_3, яка бачила на стадіоні потерпілого, який стояв біля лежачої на землі собаки, а ОСОБА_1 відходив в сторону зі своєю собакою. Потім вона разом з потерпілим віднесли собаку у ветеринарну клініку, однак по дорозі собака загинула. Відповідно до встановлених обставин, суди обґрунтовано не знайшли підстав для сумніву в достовірності показань потерпілого та свідків і обґрунтовано поклали їх в основу вироку. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань за результатами судового розгляду, не встановлено й у касаційній скарзі не міститься.
Окрім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується даними, які містяться у: протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_2 від 08 травня 2019 року та свідка ОСОБА_4 від 10 травня 2019 року; протоколі пред`явлення потерпілому ОСОБА_2 особи для впізнання за фотознімками від 08 травня 2019 року та протоколі розтину тварини № 8/1196 від 06 березня 2019 року, проведеного Вінницькою регіональною лабораторією Держпродспоживслужби, згідно якого собака загинула з причини внутрішньої кровотечі, викликаної розривом паренхіми та судин печінки (а.с. 85).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Згідно даного Положення Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику, зокрема, у галузі ветеринарної медицини. До завдань Держпродспоживслужби входить, зокрема, реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини. Держпродспоживслужба організовує, здійснює у межах повноважень, передбачених законодавством, державний нагляд (контроль) щодо репродуктивного та патологічного матеріалу; видає органам страхування висновки щодо причин захворювання вимушено забитих, загиблих або знищених тварин; здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження.
Отже до компетенції Держпродспоживслужби входить надання висновків в сфері ветеринарної медицини щодо причини загибелі тварини.
Як убачається з матеріалів провадження, розтин собаки породи "карликовий баварський шпіц" проведено у Вінницькій регіональній лабораторії Держпродспоживслужби тобто уповноваженим компетентним державним органом, який спеціалізується в області ветеринарної медицини, і якому надано право на надання висновків щодо причин загибелі тварини. Розтин собаки проведено комісією, до складу якої входили лікар-патоморфолог та ветеринарний лікар. Висновок комісії узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо обставин нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень собаці, від яких вона загинула по дорозі в лікарню.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК, які у своїй сукупності беззаперечно "поза розумним сумнівом" доводять винуватість ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 2 ст. 242 КПК передбачено випадки, за яких проведення експертизи є обов`язковою, зокрема, встановлення причин смерті (п. 1) та встановлення тяжкості тілесних ушкоджень (п.2). Процесуальній закон зобов`язує слідчого або прокурора звернутися до експертної установи для проведення судово-медичної експертизи.
Системне, логічне й телеологічне тлумачення норм, що міститься в статях 242- 244 КПК, вказують про обов`язковість проведення експертизи щодо встановлення причини смерті людини. У зазначеній нормі не міститься уточнення про обов`язковість призначення й проведення експертиз щодо тварин.
Верховний суд дійшов висновку про те, що вирішення питання про необхідність призначення судово-ветеринарної експертизи суди повинні вирішувати у кожній конкретній справі, виходячи з конкретних обставин інкримінованого за ст. 299 КК кримінального правопорушення, поведінки власників тварин, які передували події, їх посткримінальну поведінку, вчинення кваліфікованого злочину, умислу особи, наявності чи відсутності сукупності доказів, яка би грунтовно поза розумним сумнівом доводила винуватість особи.
Проте у цьому кримінальному провадженні достатньо доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 жорстокого поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, що вчинене умисно та призвело до загибелі тварини, вчинене з хуліганських мотивів, активним способом, як правильно дійшли висновку суди попередніх інстанцій, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи наведене, у судах попередніх інстанцій підстав для проведення судово - ветеринарної експертизи не було, а сторона захисту не клопотала перед судом про проведення такої експертизи.
Твердження сторони захисту про те, що у своєму вироку суд першої інстанції в частині "встановив" довільно дописав протокол розтину причинно-наслідковим зв`язком, є безпідставним, оскільки суд оцінює всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, що і було зроблено судом першої інстанції у даному випадку.
Отже місцевий суд розглянув кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК у межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, вирок цього суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнано необґрунтованою. Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Інших доводів, в тому числі щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, касаційна скарга захисника не містить.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд