Постанова
іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 159/1040/18
провадження №51- 5701км 19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С.С.., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Кузнецова С. М.,
засудженого
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника
(у режимі відеоконференції) Прадищука М. М.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Прадищука М.М. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з освітою 3 класи, такого, що утриманців не має, одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 28 лютого 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі- КК) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року звільненого умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 9 днів,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2019 року, який залишено без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у види позбавлення волі строком на 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі статей 71, 72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні 5 епізодів злочинів проти власності за наступних обставин.
09 листопада 2017 року близько 21:10 год ОСОБА_1, йдучи вул. Фестивальною у м. Ковелі, біля подвір`я будинку № 13, діючи з умислом на відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, завдав ОСОБА_2 удар рукою по тулубу, від якого вона впала на землю. ОСОБА_1 відкрито заволодів сумочкою потерпілої з грошима та особистими речами на загальну суму 33 668 грн.
Він же, 23 листопада 2017 року в період з 01:12 год по 01:18 год, зберігаючи викрадену платіжну картку "ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1, яка належала ОСОБА_2, з метою викрадення чужого майна, намагався повторно викрасти гроші в сумі 2200 грн із карткового рахунку. Проте, злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, на картковому рахунку не було коштів.
Він же, повторно, 23 листопада 2017 року близько 01:30 год, перебуваючи біля торгового центру "Бульвар" на бульварі імені Лесі Українки 18, в м. Ковелі, діючи з умислом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, шляхом ривка намагався заволодіти сумочкою ОСОБА_3 . У відповідь потерпіла потягнула сумочку на себе, а ОСОБА_1 завдав потерпілій не менше 5 ударів кулаком по голові, чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження та повторно, відкрито заволодів чужим майном, зокрема, жіночою сумочкою ОСОБА_3 разом із усіма особистими речами на загальну суму 6 460, 79 грн.
Він же, 14 грудня 2017 року близько 22:40 год, перебуваючи поблизу території Ковельського міжрайонного територіального медичного об`єднання, що в м. Ковелі на вул. О. Пчілки, 4, вчинив розбійний напад на ОСОБА_4 із метою заволодіння її майном. Під час розбою ОСОБА_1 завдав удар рукою по голові потерпілій, внаслідок чого вона впала на землю. Продовжуючи свої дії, засуджений наніс ОСОБА_4 кілька ударів кулаком у голову, чим спричинив їй тілесні ушкодження у виді гематом м`яких тканин волосистої частини голови в тім`яно-скроневій ділянці та лівої щоки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Нападник вихопив із її руки мобільний телефон "NOKIA № 73-1", чим завдав майнової шкоди ОСОБА_4 на суму 1385 грн.
Він же, 18 грудня 2017 року близько 04:45 год, біля під`їзду № 2 будинку 6 "Б" на вул. Сагайдачного в м. Ковелі Волинської області, діючи повторно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, вирвав у ОСОБА_5 сумку разом із особистими речами, чим завдав майнової шкоди на загальну суму 3633,2 грн.
Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілим на загальну суму 45 147,41 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок і ухвалу суду відносно ОСОБА_1 змінити в частині епізоду розбійного нападу від 14 грудня 2017 року з ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК та призначити винному мінімальне покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК. Вважає, що суб`єктивну сторону розбою, зокрема, прямий умисел засудженого на напад із корисливим мотивом в кримінальному провадженні за вказаним епізодом не доведено. Зазначає, що основним об`єктом посягання виступала власність потерпілої, якою мав умисел відкрито заволодіти засуджений. Посилається на те, що докази, якими обґрунтовано у вироку цей епізод злочину, є недопустимими, оскільки їх отримано в наслідок істотного порушення прав і свобод людини. Вказані обставини оскаржувалися до суду апеляційної інстанції, який відмовив у повторному допиті потерпілої для встановлення правильної кваліфікації дій винного. Ухвала апеляційного суду, на думку скаржника, не відповідає вимогам ст. 419 КПК.