Постанова
іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 766/15208/19
провадження № 51-5230км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Подоляка М.С.,
скаржника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
Вищевказаною ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Херсонського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 6 вересня 2019 року щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених службових осіб Херсонської місцевої прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 липня 2020 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що усупереч вимог статей 459-467 КПК апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за його заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали цього суду від 18 вересня 2019 року. На його думку, апеляційний суд проігнорував рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, яким визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, тим самим необґрунтовано обмежив його доступ до правосуддя.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Правовий висновок щодо застосування приписів ч. 1 ст. 459 КПК сформовано у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17 (провадження № 51-1836кмо19).
Згідно з зазначеним висновком положення ч. 1 ст. 459 КПК слід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.
Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.
Оскільки положення ч. 1 ст. 459 КПК є загальними для інститутів перегляду судових рішень за нововиявленими та виключними обставинами, тому посилання на вказаний правовий висновок щодо застосування норм глави 34 КПК, зроблений у кримінальному провадженні щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути застосовано до провадження за виключними обставинами.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлена КСУ неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Рішенням Другого сенату КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, ухваленого за конституційною скаргою ОСОБА_2, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що КСУ може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Однак у тексті рішення КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 відсутні положення, які би дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення ч. 3 ст. 307 КПК втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на день прийняття Херсонським апеляційним судом ухвали від 18 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження норма ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції, яку просив переглянути за виключними обставинами ОСОБА_1, постановлено 18 вересня 2019 року. На момент її прийняття суд апеляційної інстанції застосував чинні норми КПК. Натомість Рішення Другого сенату КСУ № 4-р (ІІ)/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК, яке скаржник вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. Тобто, на момент ухвалення вказаного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у зазначеному провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КСУ не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
Крім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 459 КПК, перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.
Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками, викладеними у постановах об`єднаної палати Касаційного кримінального суду при Верховному Суді від 15 лютого 2021 року у справі № 133/3337/19 (провадження № 51-453кмо20), від 3 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17 (провадження № 51-1836кмо19), а також з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 24 листопада 2020 року у справі № 495/6827/18 (провадження № 51-3426км20), від 30 березня 2021 року у справі № 766/15312/19 (провадження № 51-5171км20), ухвали від 7 грудня 2020 року у справі № 591/912/20 (провадження № 51-5422ск20), від 12 жовтня 2020 року у справі № 753/21285/19 (провадження № 51-6020ск19), від22 грудня 2020 року у справі № 766/15197/19 (провадження № 51-5228ск20), від 22 грудня 2020 року у справі № 766/15310/19 (провадження № 51-5250ск20), від 4 січня 2021 року у справі № 766/15201/19 (провадження № 51-5169ск20).
Посилання скаржника на положення ч. 2 ст. 19, ст. 129 Конституції України як на підставу для необхідності перегляду ухвали апеляційного суду за його заявою про перегляд цього рішення за виключними обставинами є безпідставними, з огляду на нижченаведене.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Поняття "забезпечення права", закріплене у ст. 129 Конституції України, за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується у Главі 31 КПК.
Так, Конституцією України закріплено загальне право особи на перегляд судових рішень, при цьому види судових рішень, порядок та механізм їх перегляду закріплені у спеціальних галузевих законах. Зокрема, перегляд судових рішень у кримінальному судочинстві закріплений у спеціальному галузевому законі - КПК, який не суперечить Основному Закону, та нормами якого не передбачено перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал.
При цьому право ОСОБА_1 на звернення до уповноважених службових осіб Херсонської місцевої прокуратури із заявою про внесення відомостей до ЄРДР не обмежено, і в будь-який момент, за наявності волі, він може звернутися з такою заявою у порядку та з дотриманням процедури, передбачених нормами КПК.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд правильно відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Херсонського апеляційного суду 18 вересня 2019 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 6 вересня 2019 року, а тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд