П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/124/19
Провадження № 11-265заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача -Удовиченка О. С.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року
(судді Стародуб О. П., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М.),
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним склад колегії ВККС, яка 06 лютого 2019 року проводила співбесіду з ним як кандидатом на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з включенням до складу колегії Устименко В. Є. ;
- повністю визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 06 лютого 2019 року, яким позивача визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;
- визнати протиправними дії ВККС щодо врахування висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) 26 січня
2019 року під час прийняття рішення ВККС від 06 лютого 2019 року, яким позивача визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;
- зобов`язати відповідача призначити відносно позивача у законному складі ВККС співбесіду в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду за результатами дослідження досьє кандидатів.
2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВККС щодо непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не відповідає вимогам пункту 1 частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки ухвалене неповноважним складом колегії ВККС внаслідок приховування головуючою колегії Устименко В. Є. реального конфлікту інтересів і незаявлення нею самовідводу, у зв`язку із чим таке рішення та дії відповідача підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
3. Відповідно до матеріалів засідання, яке відбулось 06 лютого 2019 року, зокрема стенограми, колегією ВККС у початковій доповіді вказано, що відомості, зазначені позивачем у поданих документах, є достовірними, наявність небезпечних зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя та/або недотримання законодавства, що регулює професійну діяльність, не встановлено; компрометуючої інформації відносно позивача, яка б свідчила про порушення ним критеріїв доброчесності, з відкритих джерел встановлено не було; під час співбесіди та дослідження досьє ним було надано вичерпні пояснення з усіх питань, викладених у надісланій відповіді за результатами спеціальної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції, а також у висновку ГРД, та надано відповіді на всі запитання, які стосувались особисто ОСОБА_1 та членів його сім`ї.
4. Разом з тим, на думку позивача, ВККС не взяла до уваги подані ним документи, які повністю спростовували висновок ГРД від 26 січня 2019 року, який, за твердженням позивача, і став підставою для прийняття спірного рішення.
5. Позивач уважав, що, дійшовши висновку про непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді за критерієм доброчесності, яка є необхідною умовою для будь-якого судді незалежно від інстанційності, колегія ВККС у складі трьох осіб фактично звинуватила його у недоброчесності та поставила під сумнів подальшу кар`єру.
6. ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішенння про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. А тому, ухваливши спірне рішення, відповідач фактично порушив право позивача на справедливий розгляд питання щодо подальшої участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду незалежним та безстороннім органом, встановленим законом.
7. Крім того, позивач уважав, що рішення ВККС щодо нього прийняте неповноважним складом, оскільки позивач свого часу брав участь в ухваленні колегією суддів Вищого господарського суду України постанови від 26 жовтня 2017 року у справі № 922/6658/15, у якій, зокрема, заявлені вимоги про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені за участю невістки члена Комісії Устименко В. Є . Відтак ОСОБА_1 вважає, що Устименко В. Є. мала бути обізнана про наявний конфлікт інтересів та заявити самовідвід від участі у проведенні співбесіди та ухвалення спірного рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 16 липня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
9. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у складі відповідної колегії за результатами проведеної з позивачем співбесіди, дослідження матеріалів досьє, у тому числі висновку ГРД.
10. Здійснення ВККС оцінки та аналізу повноти декларування кандидатом на посаду судді Верховного Суду речових прав на майно запроваджено виключно з метою визначення компетентним органом доброчесності кандидатів у межах встановленої законом спеціальної процедури призначення на посаду судді Верховного Суду та конкурсу особи, яка підтвердила здатність здійснювати правосуддя у цьому суді за результатами кваліфікаційного оцінювання.
11. З огляду на це в межах оцінки відповідності кандидата на посаду судді Верховного Суду на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності перевірці підлягають, у тому числі, відомості, наведені кандидатом у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
12. Суд констатував, що оскаржуване рішення містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, висновків ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді та дослідженні зібраних матеріалів.
13. Також суд відхилив посилання позивача на те, що під час проведення співбесіди та дослідження суддівського досьє ним було надано вичерпні пояснення з усіх питань щодо законності джерел походження належного йому та членам його сім`ї майна, які, на думку позивача, повністю спростовували висновок ГРД.
14. Суд зауважив, що обставини, якими ВККС обгрунтовувала своє рішення, мали місце і позивачем існування таких обставин не заперечувалося, а їх оцінка є виключною компетенцією ВККС, яка здійснюється її членами в рамках конкурсу за їх внутрішнім переконанням і не може зазнавати втручання шляхом перевірки такої оцінки в результаті судового оскарження прийнятого рішення за умови дотримання передбачених законом процедур та гарантій.
15. Також суд оцінив посилання позивача на той факт, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2019 року у справі № 640/3138/19 визнано протиправним та скасовано висновок ГРД про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, зазначивши, що законодавчо встановлений обов`язок ВККС використовувати та зберігати у суддівському досьє та досьє кандидата на посаду судді висновок ГРД та можливість вилучення висновку ГРД із суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді законом не передбачена.
16. Суд указав, що станом на час проведення конкурсу висновок ГРД був чинним, підлягав включенню до суддівського досьє та дослідженню під час конкурсних процедур, а його подальше скасування в судовому порядку не може характеризувати прийняте відповідачем за наслідками конкурсу рішення як протиправне.
17. Щодо посилань позивача на наявний під час співбесіди та прийняття рішення ВККС конфлікт інтересів, який ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він як головуючий суддя брав участь в ухваленні колегією суддів Вищого господарського суду України постанови від 26 жовтня 2017 року у справі № 922/6658/15, у якій, зокрема, заявлені вимоги про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені за участю невістки члена Комісії Устименко В. Є., то суд зазначив, що ані член Комісії Устименко В. Є., ані її невістка не брали участі в розгляді справи № 922/6658/15, ОСОБА_1 не постановляв рішення безпосередньо щодо майнових прав невістки члена Комісії Устименко В. Є .
18. Суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів обізнаності члена ВККС Устименко В. Є. про наявність підстав для самовідводу, а з пояснень позивача вбачається, що він дізнався про свою участь у розгляді зазначеної справи вже після проходження співбесіди в рамках конкурсу до Верховного Суду. Так само суд за наслідками дослідження відео співбесіди не встановив будь-яких обставин, які б свідчили про упередженість чи необ?єктивність з боку члена Комісії Устименко В. Є . Відтак суд констатував, що участь позивача у розгляді справи № 922/6658/15 не створювала конфлікту інтересів під час виконання Устименко В. Є. обов?язків члена ВККС у рамках конкурсу до Верховного Суду, а отже, відсутність підстав для самовідводу Устименко В. Є .
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї
19. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково:
- визнати протиправним склад колегії ВККС Устименко В. Є., Шилової Т. С., Луцюка П. С., яка 06 лютого 2019 року проводила співбесіду з кандидатом на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, у зв`язку з включенням до складу колегії Устименко В. Є. ;
- повністю визнати протиправним та скасувати прийняте на засіданні колегії ВККС у складі Устименко В. Є., Шилової Т. С., Луцюка П. С. рішення відповідача від 06 лютого 2019 року, яким визнано кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;
- визнати протиправними дії ВККС щодо врахування висновку ГРД, затвердженого
26 січня 2019 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики під час прийняття ВККС рішення від 06 лютого 2019 року.
20. Скаржник наголошує на тому, що спірне рішення ВККС не містить достатніх обґрунтувань його прийняття, оскільки, на думку ОСОБА_1, фактично дублює висновок ГРД, при цьому зауважує, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі не враховано, що зазначений висновок ГРД скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2019 року у справі № 640/3138/19, яке ОСОБА_1 вважає преюдиційним щодо обставин, якими ВККС мотивувала спірне рішення.
21. ОСОБА_1 зауважує, що питання законності походження належного йому та членам його родини майна вже було предметом перевірки в порядку, передбаченому Законом України "Про очищення влади", під час подання ним документів для участі у конкурсі на посаду судді Вищого господарського суду у складі Верховного Суду, при цьому жодних порушень не виявлено.
22. Також позивач уважає, що під час третього етапу конкурсу - співбесіди та дослідження суддівського досьє, він надав вичерпні пояснення з усіх питань, викладених у відповіді за результатами спеціальної перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції, а також у висновку ГРД.
23. ОСОБА_1 наголошує на тому, що дійшовши висновку про непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя, ВККС фактично звинуватила його у недоброчесності та поставила під сумнів його подальшу кар`єру, знівелювавши професійну репутацію.
24. Також скаржник уважає, що рішення ВККС ухвалене всупереч вимогам статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої у разі наявності негативного висновку ГРД ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
25. ОСОБА_1 вважає, що оскільки щодо нього наявний негативний висновок ГРД, то вищезазначене рішення повинно було прийматися одинадцятьма членами ВККС.
26. Також скаржник не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що висновки ВККС стосовно доброчесності та професійної етики стосуються виключно процедури проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду, тому мають значення лише для цілей проведення конкурсу та не впливають на професійну діяльність позивача, оскільки вважає, що такі висновки фактично знівелювали кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1, що порушує його право на доступ до професії.
27. ОСОБА_1 наголошує на тому, що членом ВККС Устименко В. Є. під час прийняття спірного рішення ВККС порушено, на думку позивача, вимоги статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки не заявлено самовідвід за наявності конфлікту інтересів. Зокрема, позивач зауважує, що за його головуванням розглядалася справа № 922/6658/15, у якій було опосередковано вирішено питання майнового інтересу невістки члена ВККС Устименко В. Є. Скаржник стверджує, що Устименко В. Є. повинна була заявити самовідвід, оскільки, на його переконання, була обізнана про прийняття ним рішення в указаній справі до початку проведення співбесіди. Ця обставина, за твердженням ОСОБА_1, викликає сумнів у неупередженості та безсторонності Устименко В. Є. щодо нього.
Рух апеляційної скарги
28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року, а ухвалою від 17 грудня 2020 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
29. Також Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 03 березня 2021 року та
від 07 квітня 2021 року задовольнила заяви про самовідвід суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й. та Данішевської В. І. та відвела їх від участі у розгляді цієї справи.
Установлені обставини справи
30. Позивач обіймає посаду судді з 2001 року, а з 2011 року є суддею Вищого господарського суду України.
31. Рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, з яких 16 посад до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
32. 14 вересня 2018 року позивач звернувся до ВККС із заявою про проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
33. Рішенням ВККС від 05 жовтня 2018 року № 68/вс-18 позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посади суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
34. Рішенням ВККС від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 121 кандидата, допущеного до участі в конкурсі на зайняття 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у тому числі позивача.
35. Рішенням Комісії від 13 листопада 2018 року № 257/зп-18 затверджено результати анонімних письмових тестувань на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах оголошеного Комісією 02 серпня 2018 року конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та допущено, зокрема, позивача до виконання практичного завдання під час іспиту на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
36. На першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту позивач отримав 163,75 бала (87,75 бала - тестування; 76 балів - практичне завдання) при 127 мінімально допустимих та у зв`язку з успішним проходженням першого етапу рішенням ВККС від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
37. ГРД надано ВККС висновок, затверджений 26 січня 2019 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
38. Рішенням ВККС у складі її членів Устименко В. Є. (головуючої), Луцюка П. С., Шилової Т. С. від 06 лютого 2019 року № 165/вс-19 за результатами проведення співбесіди та дослідження досьє кандидата ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
39. Підставами прийняття цього рішення стало встановлення сумнівності джерел походження задекларованого ОСОБА_1 майна, зокрема, отриманих подарунків, а також джерела походження майна родини позивача, невідображення у деклараціях права користування житловим приміщенням, невідповідність способу життя задекларованим доходам.
40. ВККС дійшла висновку, що позивач як кандидат на посаду судді Верховного Суду не підтвердив свою відповідність високим стандартам професійної етики та доброчесності.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
41. Положеннями статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС. Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
42. Згідно із частиною другою статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
43. Положеннями частини п`ятої цієї статті передбачено, що ВККС, зокрема, проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
44. Відповідно до статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика;
3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
45. Статтею 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
46. Рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджене Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16).
47. Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
48. Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.
49. За приписами пунктів 1, 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
50. Відповідно до пункту 10 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 10.1); відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (пункт 10.2); наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки (підпункт 10.5); інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді (підпункт 10.6). Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.
51. Згідно з пунктом 11 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (підпункт 11.1); достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (підпункт 11.2); наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (підпункт 11.3); наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4); відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 11.5); дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (підпункт 11.6); чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (підпункт 11.7); інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (підпункт 11.9).
52. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку ГРД (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
53. Пунктом 12 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 визначено, що для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
54. Відповідно до пунктів 16 - 17 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Дослідження досьє здійснюється членом ВККС, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи щодо проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно відповідного судді або кандидата на посаду судді (далі - доповідач).
55. Відповідно до пункту 19 розділу III "Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
56. Згідно з пунктом 20 розділу IIIПоложення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання ВККС у складі, визначеному рішенням ВККС про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами ВККС та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
57. За визначенням пункту 32 розділу IIIПоложення № 143/зп-16 за результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з таких рішень, зокрема, у разі визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
58. Відповідно до пункту 36 розділу IIIПоложення № 143/зп-16 рішення ВККС про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом.
59. Відповідно до частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
60. Частиною третьою цієї ж статті установлено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
61. Зі змісту оскарженого рішення ВККС випливає, що підставою для його ухвалення стало непідтвердження ОСОБА_1 відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності, позивача за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність" оцінено у 0 балів за кожним.
62. Це рішення ВККС прийняла за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення № 143/зп-16. Висновки відповідача зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.
63. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення ВККС, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється ВККС за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення № 143/зп-16, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII.
64. Дослідження досьє та проведення співбесіди як один з етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій ВККС.
65. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН
від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
66. З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
67. З огляду на наведене повноваження ВККС стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу в системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
68. Таким чином, жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
69. Доводи позивача про те, що оскаржуване рішення ВККС не містить достатнього обґрунтування, не можна визнати вагомими та переконливими, оскільки зі змісту цього рішення випливає, що воно колегіально й пленарно ухвалювалося членами ВККС, які мали повноваження на проведення кваліфікаційного оцінювання. Застережень чи заперечень щодо порядку та оформлення результатів кваліфікаційного оцінювання немає, обмежень чи порушень щодо судді (кандидата на посаду судді) у частині обізнаності про проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з ухваленням рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді немає.
70. ВККС, ухвалюючи оскаржуване рішення, дослідила інформацію суддівського досьє, заслухала пояснення ОСОБА_1 та дійшла висновку про його невідповідність високим стандартам професійної етики та доброчесності, при цьому з рішення убачається, що відповідач достатньо мотивував свою незгоду з наданими поясненнями кандидата та факт неспростування такими поясненнями об`єктивних обставин, зазначених у суддівському досьє ОСОБА_1 .
71. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що ВККС повинна була врахувати той факт, що законність походження майна та грошових коштів уже була предметом перевірки спеціально уповноважених на це органів під час подання позивачем документів для участі у конкурсі відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади", але жодних порушень не встановлено, Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.
72. ВККС у межах здійснення процедури оцінювання кандидата на посаду судді не здійснює повноважень антикорупційного чи правоохоронного органу, не вдається до перевірки висновків таких органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своєї функції перевірки кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, наявною у суддівському досьє, та з поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.
73. Вчиняючи такі дії, ВККС має на меті виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо походження майна, його добросовісного декларування або публічної поведінки кандидата не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини поведінка та репутація судді були бездоганними.
74. Отже, дослідження суддівського досьє та оцінка наявної у ньому інформації, у тому числі щодо джерел походження майна та способу життя кандидата, у її сукупності є не лише дискреційним повноваженням відповідача, а й основною метою здійснення процедури кваліфікаційного оцінювання.
75. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оцінка таких обставин є виключною компетенцією ВККС, яка здійснюється її членами в рамках конкурсу за їх внутрішнім переконанням і не може зазнавати втручання шляхом перевірки такої оцінки в результаті судового оскарження прийнятого рішення за умови дотримання передбачених законом процедур та гарантій.
76. Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що наявність негативної оцінки його доброчесності та професійної етики ставить під удар його кар`єру, має вплив на доступ до професії, оскільки обмежує доступ до кваліфікаційного оцінювання, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, така оцінка здійснена виключно в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду, а висновки, яких дійшов відповідач, стосуються виключно процедури проведення такого конкурсу і мають значення для прийняття рішення щодо здатності позивача здійснювати правосуддя виключно у Верховному Суді.
77. Проходження позивачем конкурсної процедури для зайняття вакантної посади судді у Верховному Суді не тотожне кваліфікаційному оцінюванню у разі бажання позивача здійснювати правосуддя у будь-якому іншому суді, не впливає на таке кваліфікаційне оцінювання і не виключає його, оскільки хоч і регулюється одними й тими ж законодавчими актами, проте має різні процедури та різні юридичні наслідки.
78. Фактично під час проведення оцінювання доброчесності та професійної етики у рамках конкурсу до Верховного Суду як найвищого судового органу ВККС мала відібрати кандидатів, щодо яких відсутні щонайменші сумніви як у самої комісії, так і у громадянського суспільства.
79. З огляду на суть процедури проведення конкурсу, обмеженість у часі на його проведення, ця процедура не передбачає глибокого розслідування тих чи інших сумнівів, оскільки якщо особа не перемогла у конкурсі, це не має для неї суттєвих наслідків у кар`єрі. Отже, комісія має не визнавати переможцем у конкурсі осіб, щодо яких в рамках конкурсних процедур, зокрема і з огляду на їх певну спрямованість, не вдалося достатньо дослідити і спростувати наявні сумніви.
80. Тому прийняте щодо позивача рішення комісії у жодному разі не означає, що він визнаний недоброчесним суддею, або таким, що допускав неетичну поведінку, і не може бути перешкодою для зайняття ним посади судді у майбутньому.
81. Також ОСОБА_1 стверджує про порушення відповідачем вимог частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки вважає, що за наявності негативного висновку ГРД рішення щодо кандидата ВККС повинна приймати у складі не менше одинадцяти членів.
82. Відповідно до зазначеної норми якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
83. Частинами третьою та четвертою статті 94 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі ВККС - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом ВККС. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
84. Згідно із частиною четвертою статті 101 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.ВККС може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.
85. Оскільки частина перша статті 88 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"установлює імперативний порядок лише для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді в разі наявності негативного висновку ГРД, Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме для ухвалення такого остаточного рішення необхідно проведення пленарного засідання ВККС та прийняття його не менше ніж одинадцятьма її членами.
86. Натомість рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється колегією Комісії у складі, визначеному її рішенням для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку ГРД.
87. Отже, доводи позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВККС не можна визнати обґрунтованими.
88. Щодо посилань позивача на порушення ВККС стосовно нього статті 100 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у зв`язку з незаявленням членом ВККС Устименко В. Є. самовідводу за наявності конфлікту інтересів Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
89. Відповідно до частин першої та другої статті 100 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" член ВККС не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член Комісії повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід члену Комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання.
Відвід має бути вмотивованим і поданим до початку розгляду питання у формі письмової заяви. Головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена Комісії, якому заявлено відвід.
90. За змістом частини другої статті 35 Закону України "Про запобігання корупції" у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.
91. Підставою для самовідводу та обґрунтуванням наявності конфлікту інтересів позивач вважає ту обставину, що у 2017 році за його головуванням розглядалася справа № 922/6658/15, у якій було опосередковано вирішено питання майнового інтересу невістки члена ВККС Устименко В. Є.
92. Водночас із заявою про відвід члена колегії ВККС Устименко В. Є. під час проведення співбесіди позивач не звертався. З наданої позивачем копії стенограми засідання ВККС від 06 лютого 2019 року (т. 1, а. с. 56 - 73) убачається, що під час співбесіди головуюча колегії ВККС Устименко В. Є. з`ясувала, чи відомий позивачу склад колегії ВККС, а також чи заявлятиме ОСОБА_1 відводи комусь із членів колегії ВККС, проте ОСОБА_1 повідомив, що довіряє складу колегії.
93. Будь-яких належних доказів того, що головуюча колегії ВККС Устименко В. Є. була обізнана про факт прийняття позивачем рішення у справі № 922/6658/15, зацікавлена у результатах розгляду вказаної справи або у прийнятті певного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання позивача чи проявила відносно нього упередженість та небезсторонність, ОСОБА_1 не надав.
94. При цьому позивач не скористався гарантованим статтею 100 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" і статтею 35 Закону України "Про запобігання корупції" правом заявити відвід членам ВККС або подати заяву про конфлікт інтересів до початку проведення засідання ВККС, за результатами якого було прийняте оскаржуване рішення. Відтак посилання позивача на наявний конфлікт інтересів видається формальною підставою для обґрунтування необхідності скасування спірного рішення ВККС.
95. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .