Ухвала
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 264/4263/18
провадження № 14-75цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Штелик С. П.
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення порушення прав на зареєстрований знак для товарів і послуг
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2020 року у складі судді Литвиненко Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів Принцевської В. П., Баркова В. М., Лопатіної М. Ю.
встановила:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення порушення прав на зареєстрований знак для товарів і послуг.
Позовна заява обґрунтована тим, що 23 листопада 2016 року він звернувся
із заявкою m201626064 про реєстрацію знака для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (далі - ДП "Укрпатент"). 25 вересня 2017 року ДП "Укрпатент" зареєструвало вказане позначення та видало на його ім`я свідоцтво на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1" за № НОМЕР_1 . Цей знак зареєстровано за 35 класом Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП): демонстрування товарів; послуги з порівнювання цін; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); публікування рекламних текстів; рекламування; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, асортименту товарів (крім їх транспортування), яке дає змогу покупцям зручно оглядати та купувати ці товари в магазинах роздрібної торгівлі; сприяння продажам (посередництво).
15 грудня 2016 року ОСОБА_2 також звернулась до ДП "Укрпатент"
із заявкою про реєстрацію знака для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_2" та 25 липня 2017 року на її ім`я видане свідоцтво на знак для товарів
і послуг № НОМЕР_2 за 29, 43 класами МКТП.
Використання відповідачем торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка є настільки схожою з позначенням його торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1", що їх можна сплутати, вводить в оману споживачів, оскільки використовується відповідачами для торгівлі товарами того ж виду та надання ними послуг для 35 класу МКТП. Крім того, такі дії створюють у невизначеного кола осіб враження взаємопов`язаності конкурентів та призводить до ототожнення торгівельних об`єктів " ІНФОРМАЦІЯ_2" та " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Позивач просив заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам здійснювати використання торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрованої згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, стосовно надання послуг за класом 35 МКТП в магазинах торговельної мережі " ІНФОРМАЦІЯ_2" та розміщення реклами в інтернеті.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року, позов задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 здійснювати використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрованої згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, стосовно надання послуг за класом 35 МКТП
в магазинах торговельної мережі "ІНФОРМАЦІЯ_2" та розміщення реклами в мережі інтернет. Вирішено питання судових витрат.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що зважаючи на предметну юрисдикцію, характер правовідносин у справі, зміст та предмет позову, справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, з цього приводу відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Підставою касаційного оскарження рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначає, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 264/4263/18 та витребувано її з Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 07 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, оскільки заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлена ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для передачі справи на її розгляд згідно з частиною шостою статті 403 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах у справі № 552/561/17 (постанова від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-479цс18), за змістом якого "…право позивачки як власника промислового знаку на користування та розпорядження ним є виключним правом власника-позивача як фізичної особи. Саме на порушення свого права інтелектуальної власності і посилалася позивач як на підставу позову. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства".
Спірні правовідносини виникли за дії процесуального закону у редакції після 15 грудня 2017 року, проте за змістом частини другої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом - серпень 2018 року) Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: 1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; 2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси; 3) справи про визнання торговельної марки добре відомою; 4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами; 5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії; 6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов`язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.
Разом з тим, згідно із підпунктом 16 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З огляду на те, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності не розпочав свою роботу, підвідомчість справи має визначатися за процесуальним законом, який діяв до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до положень статті 1 ГПК України у редакції до 15 грудня 2017 року підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, фізичні особи згідно статті 1 ГПК України у редакції до 15 грудня 2017 року не належать до категорії осіб, які мають право звертатися до господарського суду за захистом порушених майнових прав інтелектуальної власності.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а тому заявником не дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Керуючись статтями 403 та 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду