1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду


УХВАЛА

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 1-12/2005

Провадження № 13-59зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лобойка Л. М.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Рівненської області від 01 квітня 2005 року та ухвали Верховного Суду України від 22 вересня 2005 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 01 квітня 2005 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 4 статті 187, пунктами 1, 6, 9, 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Верховний Суд України своєю ухвалою від 22 вересня 2005 року залишив вирок без зміни.

01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", в тому числі щодо ОСОБА_1 (заява 58897/16), яким констатував порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

ОСОБА_1, не погоджуючись з ухваленими щодо нього судовими рішеннями, на підставі пункту 2 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з заявою, яка надійшла 26 квітня 2021 року, про їх перегляд за виключними обставинами, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлено рішенням ЄСПЛ "Фарзієв та інші проти України".

Суддя Великої Палати ухвалою від 27 квітня 2021 року залишив без руху заяву ОСОБА_1 та встановив строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання цієї ухвали, 19 травня 2021 року до Великої Палати надійшли доповнення. Заявник зазначає, що констатоване порушення Конвенції є правовою підставою для скасування вироку Апеляційного суду Рівненської області від 01 квітня 2005 року та ухвали Верховного Суду України від 22 вересня 2005 року. Вказує, що у зв`язку з констатованими ЄСПЛ у цьому рішенні порушеннями Конвенції до нього не може бути застосовано покарання у виді довічного позбавлення волі, таке покарання повинно бути змінено на інший вид покарання, що відповідав би нормам Конвенції, Конституції України.

ОСОБА_1 вважає, що відновлення попереднього юридичного стану у вигляді повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, є додатковим заходом індивідуального характеру, який держава має забезпечити для кожної особи, на користь якої ухвалено рішення ЄСПЛ.

Перевіряючи наведені у заяві доводи та долучені до неї матеріали, Велика Палата виходить із такого.

Згідно з пунктом 2 частиною 3 статті 459, частиною 3 статті 463 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом, є виключною обставиною і заяви про перегляд судового рішення за такою обставиною розглядаються Великою Палатою.

Установлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні "Фарзієв та інші проти України", констатуючи порушення статті 3 Конвенції внаслідок відсутності перспективи звільнення ув`язненого, зазначив, що Конвенція не забороняє застосування довічного ув`язнення до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів. Однак у європейській пенітенціарній політиці робиться наголос на реабілітації ув`язнених; первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Тож для дотримання вимог статті 3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув`язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду вироку на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його тривалого ув`язнення, до яких належать: покарання, стримування, захист населення та реабілітація. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Таким чином, у рішенні міжнародної судової установи "Фарзієв та інші проти України", яке заявник зазначає як підставу для перегляду, ЄСПЛ указав на системну проблему в українському законодавстві, яку належить подолати заходами загального характеру - шляхом унесення до чинних законів змін, спрямованих на усунення її першопричини, а саме: запровадження в Україні процедур, які б на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, в тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV.

Застосовані у справі ОСОБА_1 принципи та характер констатованого порушення Конвенції свідчать про те, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції. У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.

Рішення ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" не містить вказівок на те, що в основі констатованих щодо ОСОБА_1 порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінальної справи.

Отже, правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 та пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду


................
Перейти до повного тексту