У Х В А Л А
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/71/21
Провадження № 11-160заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/71/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні діїта
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача як такі, що містять: склад злочину, безправ`я і беззаконня, шахрайство і оману, повну бездіяльність і безвідповідальність викрадення права власності - страхової-ядерної пенсії з 04 березня 1991 року;
- зобов`язати державу Україну, її законодавчу та виконавчу владу відновити страхове-ядерне право щодо невиплати основної, страхової, ядерної, державної, гарантованої пенсії виключно з офіційного, базового, актом перевірки перевіреного, визначеного державами - Союзом Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР), Українською Радянською Соціалістичною Республікою, Україною середньомісячного заробітку в розмірі 3652 карбованці СРСР, що дорівнює 5189 доларам США, отриманого згідно з наказом від 26 квітня 1986 року виключно у відсотках від ступеню втрати працездатності з 04 березня 1991 року - дня встановлення інвалідності довічно, без будь-яких обмежень страхового-ядерного права;
- відповідно до Конституції України та рішень Конституційного Суду України 1997-2020 років відновити непорушну, особливу, соціальну, конституційну норму Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати державу Україну, її законодавчу та виконавчу владу забезпечити страхове-ядерне право на відшкодування-компенсацію ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні наказу держави від 26 квітня 1986 року;
- зобов`язати ВРУ здійснити контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України - центрального органу виконавчої влади;
- зобов`язати державу Україну відновити порушене право на виплату додаткової пенсії за ядерну шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, виключно в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону № 796-XII, Закону України від 08 лютого 1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", певних статей Конституції України з дня порушеного права - довічно;
- зобов`язати державу Україну на всю суму боргу нарахувати щорічно з 1991 року 3 відсотки річних від зобов`язань простроченого боргу, які є обов`язком незалежно від рішення суду відповідно до вимог Цивільного кодексу України;
- зобов`язати державу Україну відповідно до вимог Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на всю суму боргу нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України як конституційну гарантію протиправно порушеного страхового-ядерного права;
- рішення суду поставити на контроль виконання, та в разі невиконання рішення суду в строк не більше одного місяця з наступного дня зобов`язати державу Україну щоденно нараховувати пеню в розмірі 120 відсотків річних від найвищої облікової ставки Національного банку України та 3 відсотків річних за борговим зобов`язанням - як конституційну гарантію порушеного права відповідно до рішень Європейського суду з прав людини;
- звільнити позивача від сплати судового збору;
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків шляхом чіткого зазначення позовних вимог, зокрема тих, що стосуються дій ВРУ, наведення обґрунтування їх протиправності, а також зазначення, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача; у чому полягає порушення його особистих прав, свобод та інтересів з боку ВРУ в межах її повноважень із правовим обґрунтуванням позовних вимог у цій частині; обґрунтування кожної з позовних вимог та зазначення доказів, що підтверджують кожну з викладених обставин; зазначення, у чому саме полягає бездіяльність відповідача з посиланням на відповідне повноваження, визначене Конституцією України, та визначенням обсягу порушених прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав невиконання вимог ухвали цього суду від 18 березня 2021 року.
20 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Скаржника повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для їх усунення.
В ухвалі йшлося про те, що скаржнику необхідно подати до Великої Палати Верховного Суду доповнення до апеляційної скарги, у яких додатково вказати вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 315 КАС України, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104341303931 копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 07 травня 2021 року. Вказане повідомлення було повернуто на адресу Великої Палати Верховного Суду 11 травня 2021 року.
На виконання зазначеної ухвали 14 травня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення мотивувальної частини апеляційної скарги, у якій виклав тези, аналогічні наведеним у апеляційній скарзі, а саме - вважає повернення позовної заяви ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 14 квітня 2021 року протиправним, вказує на грубе порушення державою Україною приписів Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, недотримання яких вважає грубим порушенням його прав, гарантій і законних інтересів, та вимагає забезпечити йому право на гарантований суд невідкладно та незворотньо.
Однак у своїй заяві про уточнення мотивувальної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 не виклав свої вимоги до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 315 КАС України, обґрунтування таких вимог та не вказав, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
На підставі частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки ОСОБА_1 в установлений судом строк (як і до дати постановлення цієї ухвали) не усунув недолікиапеляційної скарги, на які вказано в ухвалі судді Великої Палати Верховного Суду від 26 квітня 2021 року, то апеляційна скарга відповідно до частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169КАС України підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись статтями 169 і 298 КАС України, Велика Палата Верховного Суду