ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 734/1007/20
провадження № 51 - 1657 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Гуца А.М. на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Києва, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 222 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 222 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
- ч. 2 ст. 222 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 10 червня 2019 року, точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, користуючись мобільним телефоном з доступом до мережі Інтернет, надав ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" анкетні відомості, дані паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду позичальника ОСОБА_2, який не уповноважував його на вчинення даних дій, вказавши реквізити особистої банківської карти "Приватбанк" № НОМЕР_1, що стало підставою для отримання кредиту у сумі 5 000 грн.
Крім того, ОСОБА_1 28 червня 2019 року, точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, користуючись мобільним телефоном з доступом до мережі Інтернет, діючи повторно, надав ТОВ "Авентус Україна" анкетні відомості, дані паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду позичальника ОСОБА_2, який не уповноважував його на вчинення даних дій, вказавши реквізити особистої банківської карти "Приватбанк" № НОМЕР_1, що стало підставою для отримання кредиту у сумі 3 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гуц А.М., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Свої вимоги захисник мотивує тим, що в діях його підзахисного відсутній склад інкримінованих злочинів, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 . Також зазначає про те, що судом не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_2, із записів відеокамер неможливо встановити схожість зображеної особи з ОСОБА_1 . Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не спростував доводів апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України.
Позиція учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі сторона захисту порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 222 КК України.
Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Так, статтею 222 КК України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за надання завідомо неправдивої інформації банкам або іншим кредиторам з метою одержання кредитів, вчинене шляхом здійснення активних дій.
Інформація, що надається особою, яка вчиняє шахрайство з фінансовими ресурсами, повинна бути неправдивою, тобто має не відповідати дійсності. Надання завідомо неправдивої інформації - це обман кредиторів, який супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. У сфері кредитування знаряддям злочину виступають документи, які надаються позичальниками фінансовим установам і в яких можуть міститись неправдиві дані, зокрема, й щодо даних самого позичальника.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 222 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_1, маючи умисел на отримання позики, будучи обізнаним з обов`язковими умовами для її отримання, заповнив заявку на отримання кредитів на сайтах ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Авентус Україна", надав їм в онлайн-режимі неправдиву інформацію щодо особи позичальника - анкетні відомості та документи ОСОБА_2, після чого, погодившись з пропозицією кредитора, підтвердив укладення кредитного договору на ім`я ОСОБА_2, в результаті чого йому були перераховані кошти.
Крім того, той факт, що ОСОБА_1 вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, а саме, двічі надав завідомо неправдиву інформацію кредиторам з метою одержання кредитів, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2, даними, що містяться у протоколах тимчасового доступу до речей і документів, огляду електронного носія інформації з фототаблицями та роздруківкою виписки по рахунку.
Зокрема, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 запропонував отримати кредит з метою погашення кредиту з іншим банком, заповнив анкету та відправив заяву на отримання кредиту, однак повідомив, що йому було відмовлено в отриманні кредиту. Згодом він (свідок) отримав лист від кредитної установи про заборгованість та звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину.
Таким чином, засуджений ОСОБА_1, умисно надаючи кредиторам неправдиві дані стосовно особи позичальника з метою отримання позики, вчинив повторно шахрайство з фінансовими ресурсами.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених саме ч.ч. 1, 2 ст. 222 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Підстав уважати, що свідок ОСОБА_2 обмовив засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, немає, оскільки його показання узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи захисника щодо неможливості ідентифікації особи засудженого особі, зображеній на записі відеокамери, не заслуговують на увагу, оскільки цей доказ був досліджений судом першої інстанції та йому надана належна оцінка. Ознак недопустимості цього доказу судом касаційної інстанції не встановлено.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому злочині доведена поза розумним сумнівом.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статті 337 КПК України та діям ОСОБА_1 дано правильну юридичну оцінку.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обтяжуючих і пом`якшуючих покарання обставин, висновок органу пробації, а також дані про особу винного, зокрема те, що він за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не працює, а також висновок органу пробації, тобто суд дотримався вимог статей 50, 65-67, 70 КК України.
Крім того, доводи захисника Гуца А.М., аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд