Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 750/910/18
провадження № 51-5487км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В.,Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Нескородяного А. М.,
захисника Поліщука П. Я.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Поліщука П. Я. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 грудня 2019 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року, а також касаційну скаргу прокурора на згадану ухвалу суду апеляційної інстанції в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015270000000054, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання:
- за ч. 3 ст. 212 КК - у виді штрафу в розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;
- за ч. 1 ст. 366 КК - у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Чернігівській області 4 329 418 грн у рахунок відшкодування завданих збитків.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим в умисному ухиленні від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а також у внесенні в офіційні документи неправдивих відомостей, за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив Суд, ОСОБА_1, обіймаючи з 17 лютого 2015 року по 8 квітня 2016 року посаду директора Tовариства з обмеженою відповідальністю "ЛП Паливно-енергетична компанія" (далі -TOB "ЛП ПЕК", код ЄДРПОУ 39351131, зареєстрованого Чернігівським міським управлінням юстиції за юридичною адресою: просп. Перемоги, 129, м. Чернігів (№ 10641020000011469 від 14 серпня 2014 року), будучи службовою особою та достовірно знаючи, що відповідно до норм податкового законодавства України зобов`язаний забезпечити достовірність даних, вказаних у документах фінансово-господарської діяльності, і відповідно, достовірно й вчасно визначати суми податків, а також у повному обсязі та у встановлений законом термін сплачувати їх до бюджету, застосував схему ухилення від сплати податків шляхом відображення в податковому обліку безтоварних операцій із суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності.
На виконання злочинного наміру у 2015 році (більш точного часу слідством не встановлено) ОСОБА_1 у не встановленому слідством місці отримав від не встановлених слідством осіб, первинні бухгалтерські документи, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, в яких зафіксовані дані про придбання службовими особами TOB "ЛП ПЕК" насіння соняшнику у службових осіб ПСП "Огульчанське" (код ЄДРПОУ 30486854) та ФГ "Крокос" (код ЄДРПОУ 34174040), а також олії соняшникової та транспортних послуг у TOB "Ла-Пас" (код ЄДРПОУ 39715504), які мають ознаки фіктивності.
Надалі ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати податків передав бухгалтеру підприємства ОСОБА_2 первинні бухгалтерські документи, які начебто стосуються взаємовідносин з ПСП "Огульчанське", ФГ "Крокос" і TOB "Ла-Пас", для використання в бухгалтерському та податковому обліках, яка, не будучи обізнаною про справжні результати фінансово-господарської діяльності підприємства, відобразила в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень (18 травня 2015 року), травень (21 червня 2015 року) та червень 2015 року (17 липня 2015 року) дані податкових накладних, які містять недостовірні відомості щодо придбання насіння соняшнику у ПСП "Огульчанське" і ФГ "Крокос", олії соняшникової та транспортних послуг у ТОВ "Ла-Пас", і віднесла до складу податкового кредиту підприємства суму ПДВ у розмірі 6 619 173, 17 грн, а саме:за квітень 2015 року ПДВ у сумі 1 011 379 грн (ПСП "Огульчанське"); за травень 2015 року ПДВ у сумі 5 323 313 грн (ПСП "Огульчанське" і ТОВ "Ла-Пас"); за червень 2015 року ПДВ у сумі 284 481, 17 грн (ФГ "Крокос").
При цьому ОСОБА_1 було достовірно відомо, що за нормами чинного законодавства віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємством можливе лише у разі фактичного отримання товарів та послуг від ПСП "Огульчанське", ФГ "Крокос" та TOB "Ла-Пас".
Далі ОСОБА_1, достовірно знаючи, що у складеній у період за квітень -червень 2015 року податковій звітності, а саме в податкових деклараціях TOB "ПЕК" за квітень (18 травня 2015 року), травень (21 червня 2015 року) та червень (17 липня 2015 року), наявні неправдиві відомості щодо сум податкового кредиту та проведення господарських операцій з ПСП "Огульчанське", ФГ "Крокос" і TOB "Ла-Пас", перебуваючи у не встановленому слідством місці, підписав указані податкові декларації, які як офіційні документи були подані за кожний звітний період до ДПІ в м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області.
Таким чином, ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 44.1 ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті відображення в податковому обліку ТОВ "ЛП ПЕК" безтоварних операцій з придбання товарів та послуг у ПСП "Огульчанське", ФГ "Крокос" та TOB "Ла-Пас", а також безпідставного завищення податкового кредиту в сумі 6 619 173,17 грн занизив податкові зобов`язання з ПДВ TOB "ЛП ПЕК", тобто умисно ухилився від сплати цього податку за період квітень - червень 2015 року в сумі 4 329 418 грн, яка більш ніж у 5000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2020 року вирок місцевого суду змінив, виключив з обвинувачення кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 366 КК, дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч. 3 ст. 212 КК та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн із позбавленням права обіймати посади, по`вязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, на строк 2 роки з конфіскацією всього майна засудженого, за виключенням житла. У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У зміненій касаційній скарзі захисник Поліщук П. Я., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свої вимоги захисник зазначає, що суди обох інстанцій порушили положення закону щодо безпосередності дослідження доказів (ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), побудувавши свої висновки на показаннях свідків ОСОБА_3 (голови сільської ради с. Огульці), ОСОБА_4 (колишнього директора ПСП "Огульчанське"), ОСОБА_5 (головного бухгалтера ТОВ "Огульчанське"), ОСОБА_6 (директора ТОВ "ЛА-ПАС"), ОСОБА_7 (директора ФГ "Крокос"), яких у судах не було допитано, але саме на їх показаннях базуються акти податкових перевірок від 19 серпня 2017 року № 458/14/39351131 та 9 серпня 2016 року № 5/22/39351131, а також висновок судово-економічної експертизи від 20 грудня 2017 року № 4533/17-24/5598/17-24. На думку сторони захисту, суд не надав належної оцінки відповідно до вимог статей 94, 95, 97 КПК показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 . При цьому захист вважає, що висновки судів про винуватіть ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК ґрунтуються на припущенні, оскільки судами не встановлено, що саме засуджений вносив в отримані від підприємств-продавців документи первинного бухгалтерського обліку відповідні записи та підписував їх. За твердженням скаржника, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт обізнаності ОСОБА_1 про фіктивність його контрагентів, що виключає, на думку захисту, наявність в останнього умислу на ухилення від сплати податків і, як наслідок, складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК. Також захисник посилається на те, що рішення судів обох інстанцій містять суперечливі висновки в частині встановлення об`єктивної сторони інкримінованого злочину, зокрема, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним. Так суди вказали, що ОСОБА_1 насіння соняшникк, олію соняшникову та транспортні послуги придбав у невстановлених осіб, натомість надалі дійшов протилежного висновку про безтоварність господарських операцій із ПСП "Огульчанське", ФГ "Крокос" та ТОВ "Ла-Пас". Крім того, скаржник звертає увагу на те, що суди нижчих інстанцій допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 212 КК, оскільки дії ОСОБА_1 охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 222 КК.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Суть доводів сторони обвинувачення зводиться до того, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 2, 23, 370 КПК безпосередньо під час апеляційного розгляду, не дослідивши доказів, що могли підтвердити (або спростувати) вчинення з метою ухилення від сплати податків службового підроблення податкових накладних засудженим, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Тому, на переконання прокурора, висновок суду про зайву пред`явлену норму, передбачену ст. 366 КК, є передчасним та суперечить Постанові Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів". Крім того, вказує на те, що апеляційний суд у ході перегляду вироку, змінюючи вирок, не виклав установлених цим судом фактичних обставин провадження та нового формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, без урахування кваліфікацій дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК, чим порушив ст. 370, частини 1, 3 ст. 419 КПК. Зазначає, що згаданий суд, допустив істотні суперечності в ухвалі, оскільки вийшов за межі апеляційної скарги захисника, який порушував перед судом питання про скасування судового рішення та закриття кримінального провадження, і за наслідками розгляду прийняв рішення про зміну вироку.