ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/307/17
адміністративне провадження № К/9901/38551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Дар`я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Підприємства об`єднання громадян "Дар`я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району до Харківської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2017 року Підприємство об`єднання громадян "Дар`я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000873/2 від 02 листопада 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/00904 від 02 листопада 2016 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000939/2 від 12 грудня 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00100 від 12 грудня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядним (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методам суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару інших (другорядних) методів.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем правомірно скориговано останню за другорядними методами у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової, а також відсутністю на поданих до митного оформлення платіжних документах відміток банківської установи.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, що вже наводились в позовній заяві, але не були враховані апеляційним судом, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, судами встановлено, що 04 серпня 2016 року між Підприємством (як покупцем) та Компанією LAIWY WENYUAN FOOD-STUFF CO., Китай (як продавцем) укладено контракт №LWFS-01, за умовами якого Компанія зобов`язалась поставити, а позивач - оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), що є невід`ємною частиною цього контракту.
Відповідно до пункту 2.3 контракту ціна на товар включає в себе вартість морського експортного пакування, тари, маркування; митне очищення та інші платежі на території країни покупця оплачуються останнім.
За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.
На виконання умов укладеного контракту позивачем ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.
Так, згідно комерційного інвойсу №LWWY16018 від 02 вересня 2016 року до контракту №LWFS-01 від 04 серпня 2016 року на умовах FОВ Циндао, Китай на адресу позивача поставлено товар "імбир маринований для суші" 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 17 360,00 доларів США.
Виконання умов вказаного договору на загальну суму 17 360,00 доларів США підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №45 від 19 серпня 2016 року на суму 5 766,00 доларів США та №58 від 19 жовтня 2016 року на суму 11 594,00 долари США.
Позивачем 02 листопада 2016 року подано до митного посту "Харків - центральний" Митниці електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №80710000/2016/043558, в якій заявлено митну вартість товару за основним методом - ціною договору (контракту) відповідно до інвойсу №LWWY16018 від 02 вересня 2016 року в сумі 468467,16 грн., а саме: ціна товару - 444 151,64 грн. (що еквівалентно 17 360,00 доларів США); вартість перевезення - 24 315,52 грн.
Разом з вказаною митною декларацією декларант подав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №LWFS-01 від 04 серпня 2016 року; додаток до контракту/специфікацію №16018-3 від 05 серпня 2016 року; комерційний інвойс №LWWY16018 від 02 вересня 2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті №45 від 19 серпня 2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті №58 від 19 жовтня 2016 року; пакувальний лист від 02 вересня 2016 року; коносамент №D1116090009 від 11 вересня 2016 року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №1071/1 від 31 жовтня 2016 року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №1071/2 від 31 жовтня 2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідку про транспортні витрати) №26/10/16-11 від 26 жовтня 2016 року; договір (контракт) про перевезення №121014 від 10 грудня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера №121 від 08 січня 2014 року; сертифікат походження товару форми А №0163721000350025 від 02 вересня 2016 року; сертифікат якості від 07 вересня 2016 року; прайс-лист від 22 липня 2016 року; комерційну пропозицію від 22 липня 2016 року; декларацію виробника від 07 вересня 2016 року; розрахунок ціни (калькуляцію) від 21 травня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення №439020160000011350 від 09 вересня 2016 року; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №3996 від 28 жовтня 2016 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності від 31 жовтня 2016 року; лист про відсутність торгівельної марки від 07 вересня 2016 року.
Проте, перевіряючи подані документи, митний орган надіслав декларантові електронне повідомлення, в якому зазначив про необхідність подання протягом 10 календарних днів: рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, на перевезення товару, виписок з бухгалтерської документації, ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваного товару, перекладу митної декларації країни відправлення, у відповідь на яке позивач надіслав лист №0211/1 від 02 листопада 2016 року щодо неможливості їх подання.
02 листопада 2016 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000873/2, згідно з яким останню скориговано за другорядним методом - ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначено в розмірі 30 380,00 доларів США із розрахунку 0,7 долари США за 1 кг (проти заявленої декларантом - 17 360,00 доларів США, тобто 0,4 долари США за 1 кг), а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/00904.
Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив коригування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100000/2016/043661 від 02 листопада 2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно із частиною 7 статті 55 МК України.
В подальшому згідно комерційного інвойсу №LWWY16022 від 27 вересня 2016 року до контракту №LWFS-01 від 04 серпня 2016 року на умовах FОВ Циндао Китай на адресу позивача поставлено товар "імбир маринований для суші" 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 17 360,00 доларів США.
Зобов`язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №48 від 12 вересня 2016 року на суму 5 766,00 доларів США та №60 від 09 листопада 2016 року на суму 11 594,00 долари США.
З метою митного оформлення товару 12 грудня 2016 року позивачем до митного посту "Харків - центральний" Митниці подана електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №80710001/2016/005366, в якій заявлена митна вартість за основним методом - ціною договору (контракту) відповідно до інвойсу №LWWY16022 від 27 вересня 2016 року в сумі 477 436,60 грн., а саме: ціна товару - 449 265,60 грн. (що еквівалентно 17 360,00 доларів США); вартість перевезення - 28 171,00 грн.
Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №LWFS Р8-01 від 04 серпня 2016 року; додаток до контракту/специфікацію №16022-4 від 06 вересня 2016 року; комерційний інвойс №LWWY16022 від 27 вересня 2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті №48 від 12 вересня 2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті №60 від 09 листопада 2016 року; пакувальний лист від 27 вересня 2016 року; коносамент №WMS16092215 від 12 жовтня 2016 року; залізничну накладну внутрішнього сполучення №42805101 від 05 грудня 2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідку про транспортні витрати) №351 від 24 листопада 2016 року; договір (контракт) про перевезення №27-09-16 від 27 вересня 2016 року; договір про надання послуг митного брокера №121 від 08 січня 2014 року; сертифікат походження товару форми А №0163721000350031 від 27 вересня 2016 року; сертифікат якості від 28 вересня 2016 року; прайс-лист від 02 вересня 2016 року; комерційну пропозицію від 02 вересня 2016 року; розрахунок ціни (калькуляцію) від 28 вересня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення №439020160000011350 від 09 вересня 2016 року; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №4287 від 24 листопада 2016 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності від 31 жовтня 2016 року; лист про відсутність торгівельної марки від 07 вересня 2016 року.
Проте, перевіряючи подані документи, митний орган надіслав декларантові електронне повідомлення, в якому зазначив про необхідність подання протягом 10 календарних днів: договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного з договором про поставку товарів, рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб (якщо такі платежі здійснювались), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписок з бухгалтерської документації, ліцензійного чи авторського договорів покупця, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, у відповідь на яке позивач надіслав лист №1212/1 від 12 грудня 2016 року щодо неможливості їх подання.
12 грудня 2016 року Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00100 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000939/2, відповідно до якого останню скориговано за другорядним - резервним методом та визначено в розмірі 30 380,00 доларів США із розрахунку 0,7 долари США за 1 кг (проти заявленої декларантом - 17 360,00 доларів США, тобто 0,4 долари США за 1 кг).
З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) позивач здійснив коригування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100000/2016/005386 від 13 грудня 2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно із частиною 7 статті 55 МК України.
Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товару, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частинами 1 - 5, 7 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Втім в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим.
Разом з тим суд першої інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядних методів визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи в цілому та в сукупності кореспондуються між собою й містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Підприємством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення, а повинні оцінюватись митним органом в сукупності з іншими документами, наданими до митного оформлення.
Так, надаючи оцінку доводам митного органу, що висловлювались ним в письмових запереченнях та поясненнях, наданих до суду першої інстанції, про невизнання поданих Підприємством прайс-листів, Харківський окружний адміністративний суд зауважив, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару; обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено, а наведені в прайс-листах компанії-виробника товару дані можуть прийматися митними органами до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
З приводу тверджень відповідача про відсутність на платіжних дорученнях про оплату товару, які надавались Підприємством під час митного оформлення товару, відмітки банку, суд зазначив, що декларантом були надані документи, які підтверджували проведення оплати за отримані товари; доказів того, що митним органом під час проведення консультації з декларантом вимагались платіжні доручення саме з печаткою банківської організації, матеріали справи не містять; крім того, позивачем надано до суду ідентичні платіжні доручення з відміткою (печаткою) АТ "Таскомбанк".
Стосовно посилань відповідача на невідповідність документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд вказав, що поставка товару за контрактом здійснювалась на умовах FОВ Циндао, Китай й відповідно до правил Інкотермс термін FOB означає, що поставка є здiйсненою продавцем, коли товар перейшов через поручнi судна в названому порту завантаження, тобто з цього моменту усi витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Цей термiн зобов`язує продавця здiйснити митне очищення товару для експорту.
Також, як зазначив суд першої інстанції, Підприємством при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом разом з митними деклараціями були надані договори про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ "Юні-Оріент Шилінг Ейдженсі" №27-09-16 від 27 вересня 2016 року та ТОВ "КТЛ Україна" №121014 від 10 грудня 2014 року, а також довідки про транспортні витрати, в яких містились відомості про вартість транспортних витрат за доставку товару до кордону України та які залишив поза увагою апеляційний суд, як і не спростував можливості врахування наведеної в них інформації для підтвердження транспортної складової митної вартості.
Так, ТОВ "КТЛ Україна" в довідці №26/10/16-11 від 26 жовтня 2016 року про транспортні витрати зазначило, що вартість перевезення вантажу в контейнерах №ВМОU2930179, №CSLU32037193 за маршрутом: Qingdao (Сhina) - Одеса (Україна) складає 12 157,76 грн. за контейнер; загальна сума перевезення за два контейнери - 24 315,52 грн.; страхування вантажу не здійснювалось.
ТОВ "Юні-Оріент Шипінг Ейдженсі" довідкою №351 від 24 листопада 2016 року про транспортно-експедиційні витрати повідомило, що морське перевезення вантажу за межами державного кордону України за маршрутом: Qingdao (Сhina) - Оdessa (Ukraine) по коносаменту №WMS16092215 в контейнерах №МSKU2046449/20, №МSKU 3880604/20 склало 28 171,00 грн.; страхування вантажу отримувачем не здійснювалось.
При цьому, митний орган ані під час митного оформлення, ані під час проведення консультацій з декларантом не зазначав про невідповідність довідок про транспорті витрати, не висловлював незгоди із їх змістом та не просив надати інші додаткові документи на підтвердження вартості транспортування товарів; у повідомленні декларанту від митного органу та у рішеннях про коригування митної вартості жодних зауважень та вимог з цього приводу також наведено не було.
Разом з тим, суд відзначив, що конкретні зауваження митного органу, які викладені в запереченнях та поясненнях, наданих до суду, не були зафіксовані під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та не повідомлялись Підприємству під час митного оформлення, що, в свою чергу, позбавило останнє можливості надати необхідні пояснення та додаткові докази в підтвердження обраного методу визначення митної вартості.
Врахувавши наведене вище в сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішень Митниці про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000873/2 від 02 листопада 2016 року та №807000011/2016/000939/2 від 12 грудня 2016 року, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/00904 від 02 листопада 2016 року та №807100001/2016/00100 від 12 грудня 2016 року.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд