ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 805/31/17-а
касаційне провадження № К/9901/40843/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року (головуючий суддя - Бабіч С.І.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Л.А.; судді - Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.)
у справі № 805/31/17-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Горлівський м`ясокомбінат"
до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Горлівський м`ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Горлівський м`ясокомбінат"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Бахмутська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення платнику з відповідного бюджету надміру сплачених коштів з податку на прибуток у розмірі 300000,00 грн та подати такий висновок для його виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 02 лютого 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Бахмутська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що документальна перевірка, лише за наслідками якої можливо визначити достовірність суми переплати в інтегрованій картці позивача та здійснити повернення коштів, контролюючим органом не проведена.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Бахмутської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням показників уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік за позивачем обліковується надміру сплачена сума грошового зобов`язання з цього податку в загальному розмірі 507322,94 грн, що контролюючим органом фактично не заперечується.
В зв`язку з цим, 06 жовтня 2016 року платник звернувся до відповідача із заявою № 141 щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 300000,00 грн шляхом її перерахування на поточний рахунок ПрАТ "Горлівський м`ясокомбінат" у банку.
Листом від 20 жовтня 2016 року № 19073/10/0502 Бахмутська ОДПІ відмовила позивачу в наданні висновку про повернення вказаної суми коштів з відповідного бюджету, посилаючись на доцільність перерахування надміру сплачених коштів лише після встановлення достовірності задекларованих збитків за 2014 - 2015 роки.
24 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до контролюючого органу із заявою № 149 аналогічного змісту про повернення переплати з податку на прибуток у сумі 300000,00 грн.
Листом від 02 листопада 2016 року № 19863/10/05-02-20-13-3 відповідач повідомив, що згідно з наказом Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 жовтня 2016 року № 354 повернення надміру сплачених сум податкових зобов`язань забороняється без попереднього погодження з Головним управлінням ДФС у Донецькій області. На виконання вказаного наказу Бахмутською ОДПІ 25 жовтня 2016 року скеровано до Головного управління ДФС у Донецькій області лист № 19360/8/05-02-20-133 щодо погодження перерахування надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток на поточний рахунок платника в установі банку в сумі 300000,00 грн.
Судові інстанції цілком об`єктивно не погодилися з такими доводами контролюючого органу та дійшли правильного висновку про безпідставне невиконання ним передбачених статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) заходів та дій з повернення платнику надміру перерахованого податку на прибуток.
Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до пунктів 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Таким чином, оскільки відповідачем, незважаючи на дотримання ПрАТ "Горлівський м`ясокомбінат" наведених вимог щодо повернення з бюджету надміру сплаченого податку на прибуток, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку в розмірі 300000,00 грн, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.
Доводи касаційної скарги про необхідність проведення в розглядуваному випадку документальної перевірки з метою встановлення достовірності суми переплати в інтегрованій картці платника для подальшого її перерахування на поточний рахунок ПрАТ "Горлівський м`ясокомбінат" Суд відхиляє, оскільки проведення такої перевірки при наявності переплати, що контролюючим органом не заперечується, не передбачено нормами ПК України.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Бахмутської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -