Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 756/8302/19
провадження № 51-6314 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Степанова О.Л.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Нагальнюка Р.В. на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019100050004396 від 12 червня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо неї закрито.
Згідно з ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона 12 червня 2019 року приблизно о 12:10, перебуваючи у приміщенні магазину "Tommy Hilfiger", що розташований у ТРЦ "Караван" на вул. Луговій, 12 у м. Києві, керуючись корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, взяла з торговельного стелажу одягу плаття вартістю 2617 грн 50 коп та поклала його до своєї сумки, після чого, не розрахувавшись за товар, вийшла за межі кас та намагалась покинути вищевказаний магазин, однак свій злочинний умисел до кінця не довела на підставах, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена співробітником охорони даного магазину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор Нагальнюк Р.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що місцевий суд необґрунтовано та незаконно застосував до обвинуваченої ОСОБА_1 положення ст. 48 КК України.
На обґрунтування своїх доводів прокурор стверджує, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, належним чином не встановив факту винуватості останньої у вчиненні інкримінованого їй проступку. Так, на думку прокурора, в ухвалі суду першої інстанції відсутній висновок про те, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України. При цьому прокурор також зазначає, що місцевим судом не було допитано обвинувачену, не встановлено, чи визнає вона вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, та не досліджено інших доказів.
За таких обставин прокурор вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 288 КПК України, закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України без встановлення умов та підстав для прийняття такого рішення.
Крім того, на переконання прокурора, апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, не врахував вищенаведених порушень. При цьому, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, суд належним чином своїх висновків не мотивував, а лише обмежився перерахуванням обставин, на які у своїй ухвалі послався місцевий суд.
На зазначену касаційну скаргу захисник Степанов О.Л. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги прокурора, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій щодо обвинуваченої - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Шевченко О.О., посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, не підтримала її та просила залишити без задоволення.
Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Степанов О.Л. також не підтримали касаційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність вищезазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 КПК України.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо неї закрито.
Не погоджуючись із таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив ухвалу місцевого суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів прокурор стверджує, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, належним чином не встановив факту винуватості останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що, на переконання сторони обвинувачення, є грубим порушенням норм КПК.
Дослідивши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звертається до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 48 КК України підстав закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. При цьому норми процесуального закону не зобов`язують суд до початку розгляду зазначеного клопотання встановлювати факт винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Відповідно до ухвали місцевого суду, обвинувачена під час судового засідання заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України, посилаючись на те, що кримінальне правопорушення вона вчинила вперше, свою вину у скоєному визнає, щиро кається, а вчинене нею діяння внаслідок зміни обстановки втратило суспільну небезпечність на час розгляду справи в суді, оскільки вона змінила умови своєї життєдіяльності, які позитивно і суттєво вплинули на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому.
Місцевий суд, дослідивши подане клопотання та заслухавши думку учасників судового процесу, зокрема і представника потерпілого, який не заперечував щодо застосування до обвинуваченої положень ст. 48 КК України, дійшов висновку, що внаслідок зміни обстановки ОСОБА_1 перестала бути суспільно небезпечною особою, а тому клопотання обвинуваченої про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження на цих підставах підлягає задоволенню.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою прокурора, погодився з висновками місцевого суду щодо можливості застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 положень ст. 48 КК України. При цьому судом було заслухано пояснення обвинуваченої, її захисника та представника потерпілого, які підтвердили встановлений місцевим судом факт позитивних змін у житті обвинуваченої, які свідчать про те, що ОСОБА_1 перестала бути суспільно небезпечною особою.
Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та не вбачає підстав, які б свідчили про допущення судами порушень норм матеріального чи процесуального права.
Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки процесуальний закон зобов`язує суд невідкладно розглянути клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та за наявності відповідних підстав, передбачених ст. 48 КК України, застосувати до неї положення зазначеної норми, то доводи касаційної скарги прокурора щодо неможливості звільнення особи від кримінальної відповідальності без дослідження доказів, що підтверджують її винуватість є необґрунтованими. При цьому Суд наголошує, що відповідно до ухвали місцевого суду обвинувачена ОСОБА_1 під час судового розгляду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнала повністю та щиро розкаялась, що у свою чергу підтверджує факт встановлення місцевим судом її вини. Зазначене також підтверджується технічним записом судового засідання від 06 листопада 2019 року.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
У ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі прокурора доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення.
На думку колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд