Постанова
Іменем України
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 359/3160/20
провадження № 51-773км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Навроцького С.В.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої Набугорнова Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої
ОСОБА_2 на вирок Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110000000114, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 30 000 грн на відшкодування моральної та 24679, 46 грн матеріальної шкоди; в дохід держави 8478, 54 грн процесуальних витрат.
Вироком установлено, що 29 лютого 2020 року близько 15:10
ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Audi A6", д.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Т1016 Київ - Гнідин Бориспільського району, поблизу ресторану "Fire bull" у напрямку с. Гнідин порушив вимоги п.п. 2.3 б), д), 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху, змінив напрямок руху транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, де допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Pajero Sport", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався у смузі руху в напрямку м. Києва.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 був смертельно травмований, а пасажир автомобіля "Audi A6", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Київський апеляційний суд 18 листопада 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На думку потерпілої, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, не врахував даних про його особу, конкретних обставин справи та думки потерпілих, які не заперечували проти призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Потерпіла ОСОБА_2 підтримала доводи касаційної скарги.
Потерпіла ОСОБА_3 та її представник - адвокат
Набугорнов Д.В.у письмових поясненнях, а також представник у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та просили її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Навроцький С.В. підтримали касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2, просили її задовольнити.
Прокурор вважає, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 має бути залишений без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину ікваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК потерпіла у касаційній скарзі не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК є правильною.
Що стосується призначеного апеляційним судом покарання засудженому ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання, зокрема, враховано, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, а також щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, що визнано пом`якшуючими покарання обставинами, та призначено засудженому покарання, близьке до мінімальної межі санкції за вчинений злочин.
Водночас апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, яке належить відбувати реально, врахував, що він вчинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_1, котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння (що визнано обтяжуючою покарання обставиною), одна особа загинула, а інша була тяжко травмована.
За таких обставин апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалюючи новий, дійшов правильного висновку про те, що призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не буде відповідати загальній меті покарання, визначеній ст. 50 КК.
Що стосується думки потерпілих з приводу призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, то її враховано апеляційним судом. Проте така думка не може бути вирішальною при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки останнє має відповідати визначеним законом як загальним засадам призначення покарання, так і визначеній ним меті.
Таким чином, погоджуючись із висновками апеляційного суду та підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення.
Отже, касаційна скарга потерпілої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд