ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 751/4012/20
провадження № 51-952км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, які постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010008292, за обвинуваченням
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2020 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Також вироком вирішено питання щодо цивільного позову. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 4 000 грн - процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин 26 грудня 2019 року приблизно о 01:00, перебуваючи на дитячому майданчику у дворі будинків 52 та 56 по проспекту Перемоги в м. Чернігові, шляхом підняття з ґрунтового покриття, відкрито викрав належний ОСОБА_1 мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A 40 Blue 64 Gb" вартістю 6074 грн. 10 коп., спричинивши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 03 грудня 2020 року, частково задовольнивши апеляційну скаргу потерпілого, вирок місцевого суду змінив, постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Суть доводів касаційної скарги потерпілого зводиться до його вказівок на те, що місцевим судом призначено ОСОБА_2 занадто м`яке покарання без належного урахування даних про особу засудженого, конкретних обставин справи, факту відсутності обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Також потерпілий зазначає, що в період з 05 жовтня по 25 грудня 2020 року він перебував у Чеській Республіці, про що повідомляв апеляційний суд і просив призначити справу до розгляду після 25 грудня 2020 року. Однак цей суд здійснив розгляд його апеляційної скарги 03 грудня 2020 року, при цьому жодної повістки про виклик у судове засідання на вказану дату потерпілий не отримував та не був ознайомлений із її змістом в інший спосіб.
Заперечень на касаційну скаргу потерпілого до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі потерпілого доводів, заперечив проти її задоволення, просив постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Доводи потерпілого, наведені в касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції допустив зазначені порушення під час розгляду його апеляційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими.
Так, згідно з ч. 3 ст. 56 КПК під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має певні права, зокрема бути завчасно поінформованим про час та місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні.
Виходячи з положень ч. 6 ст. 22 КПК саме на суд покладено обов`язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних прав.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 111 КПК повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою, і у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.
Указаною главою врегульовано порядок здійснення судового виклику у кримінальному провадженні. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Частиною 4 ст. 405 КПК передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Цих законодавчих вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд призначив апеляційний розгляд цього кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на 28 жовтня 2020 року, про що направив на адресу, зазначену в апеляційній скарзі потерпілого, відповідне повідомлення, але у зв`язку з перебуванням члена колегії суддів на лікарняному апеляційний розгляд кримінального провадження не відбувся. Надалі судове засідання було призначено на 03 грудня 2020 року, про що також апеляційним судом було надіслано повідомлення на ту саму адресу.
В указаний день апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 за відсутності останнього, пославшись на те, що його участь у судовому засіданні не обов`язкова і це не перешкоджає проведенню розгляду.
Проте матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про вручення потерпілому ОСОБА_1 повідомлення про призначення судових розглядів у суді апеляційної інстанції, у тому числі на 03 грудня 2020 року. Зокрема, у справі відсутні зворотні поштові повідомлення про отримання потерпілим цих листів, внаслідок чого не можна стверджувати про належне його повідомлення. При цьому апеляційний суд не вжив жодних заходів для перевірки інформації щодо належного повідомлення потерпілого про судові засідання.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що 23 жовтня 2020 року, тобто до дати призначення першого судового засідання в апеляційному суді, на адресу цього суду із Чеської Республіки надійшов конверт, на якому відправником було зазначено ОСОБА_1 та в якому містилось клопотання від його імені без підпису. У цьому клопотанні вказувалось про те, що потерпілий перебуває в Чеській Республіці і не може прибути в судове засідання 28 жовтня 2020 року, зокрема, через запровадження карантинних заходів, а тому ставилось питання про відкладення апеляційного розгляду на дату після 26 грудня 2020 року.
Попри те, що вказане клопотання не мало підпису потерпілого, в матеріалах кримінального провадження, зокрема на тому ж конверті, що надійшов із Чеської Республіки, містився номер мобільного телефону потерпілого. Однак суд апеляційної інстанції не вжив заходів для з`ясування місця перебування потерпілого та його повідомлення про дату судового розгляду у способи, визначені ч. 1 ст. 135 КПК.
Отже, апеляційний суд, не пересвідчившись, що потерпілий ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, за відсутності останнього розглянув його апеляційну скаргу, передчасно розцінивши неприбуття потерпілого як таке, що не перешкоджає проведенню розгляду.
Внаслідок цього не було забезпечено право потерпілого на доступ до правосуддя, не створено необхідних умов для використання прав, наданих йому як стороні процесу, чим порушено засади кримінального провадження, визначені у статтях 21, 22 КПК.
Такі порушення перешкодили апеляційному суду ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
З урахуванням зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону Верховний Суд вважає передчасним оцінювати доводи потерпілого щодо невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а тому вказані доводи мають бути предметом перевірки апеляційного суду з урахуванням позиції потерпілого, висловленої під час апеляційного перегляду.
З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду на підставах, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за результатами якого, врахувавши вищенаведене, апеляційному суду належить прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу потерпілого необхідно задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суд щодо ОСОБА_2 - скасувати.