Постанова
Іменем України
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 199/7986/19
провадження № 61-926св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2020 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позову та заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"), ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В. (далі - приватний нотаріус Пономарьова Д. В.), Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання правочину недійсним.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на проведення будь-яких реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яка є предметом спору, на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2, який може безперешкодно відчужувати її, що може утруднити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено заборону на проведення будь-яких реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, загальною площею: 62,2 кв. м, житловою площею: 43,4 кв. м, опис: 3-х кімнатна, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер № 2356, виданого 25 жовтня 2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у разі задоволення її позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували заходи зустрічного забезпечення, оскільки, у даному випадку, на думку заявника, це було не правом суду, а обов`язком, так як майновий стан позивача є таким, який може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Вважає, що суди не врахували співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами ОСОБА_1 .
Крім того, не було враховано, що забезпечення позову не повинно завдавати шкоду ні відповідачу, ні іншим заінтересованим особам.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповіднихзаходів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на проведення будь-яких реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, у разі задоволення її позову.
Доводи касаційної скарги про те, що захід забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами, є безпідставним, оскільки судами було встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 жовтня 2018 року, який укладений між відповідачами: ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_2 .
Посилання заявника на порушення його прав накладенням заборони на проведення реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна, є безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами.
Доводи касаційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваних судових рішень суди не з`ясували можливість вжиття заходів зустрічного забезпечення позову є безпідставними, оскільки обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, судами не встановлено.
Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право, проте не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Вказуючи, що майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не довело вказаних обставин, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, а також належно не обґрунтувало своїх доводів, з посиланням на обставини, які можуть завдати йому збитків.
Крім того, положеннями частини шостої статті 154 ЦПК України передбачено право відповідача звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову ОСОБА_1, суди встановили реальність спірних правовідносин сторін, співмірність вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позовної заяви та дійшли обґрунтованого висновку про її задоволення, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення її позову.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду