Постанова
Іменем України
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 361/1219/16
провадження № 61-13810св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі судді Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2008 року № 92604 Ф ИЖН 42192 К 1 у розмірі 55 800,35 дол. США та 28 718,20 грн.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору.
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання поруки припиненою.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2008 року № 92604 Ф ИЖН 42192 К 1 у розмірі 55 800,35 дол. США та 28 718,20 грн, з яких: 48 948,86 дол. США - заборгованість за кредитом, 6851,49 дол. США - заборгованість за відсотками, 4 753,66 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 23 964,53 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ "Укргазбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ АБ "Укргазбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу заявників залишено без руху та надано строк - 10 днів з дня вручення ухвали, для сплати судового збору у розмірі 33 145,35 грн та надання копій апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положення Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ) не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами, а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню. Оскільки заявники не сплатили судовий збір та не надали копій апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, то апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу заявників на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 02 червня 2020 року заявники отримали 10 червня 2020 року, проте впродовж встановлено строку не усунули зазначені в ухвалі недоліки, тому апеляційна скарга підлягає поверненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 22 Закону
№ 1023-ХІІ споживачі банківських послуг щодо надання кредиту звільняються від сплати судового збору за розгляд справ, пов`язаних з наданням споживчого кредиту у всіх інстанціях. Зазначені висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16 (провадження № 14-57цс18). Апеляційний суд не врахував, що у цій справі, предметом спору є стягнення заборгованості за договором кредиту, заявники звільнені від сплати судового збору.
У жовтні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ПАТ АБ "Укргазбанк" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстава, передбачена частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які
є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову).
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою, третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У травні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року. Апеляційна скарга містила доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні як первісного позову про стягнення заборгованості так і зустрічних позовів про визнання кредитного договору недійсним та про визнання поруки припиненою.
Звертаючись з апеляційною скаргою, заявники посилалась на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1023-ХІІ.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу заявників залишено без руху, зокрема, у зв`язку з несплатою судового збору та недодання копій скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, з наданням їм строку для усунення недоліків, а саме надання доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 33 145,35 грн та направлення на адресу суду копій скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Апеляційний суд вказав, що розмір судового збору за подання позову про стягнення заборгованості в цій справі становить 22 090,29 грн, а за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду - 33 145,35 грн (150 % від суми, що підлягала сплаті при поданні позову).
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положення
Закону № 1023-ХІІ не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами, а тому частина третя статті 22 Закону № 1023-ХІІ щодо звільнення заявників від сплати судового збору застосуванню не підлягають.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу заявників повернуто у зв`язку з несплатою заявниками судового збору та ненадання копій скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
З такими висновками погоджується Верховний Суд з огляду на таке.
Закон № 1023-ХІІ регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1023-ХІІ споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
Статтею 5 Закону № 3674-VI визначений перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз наведених норм дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 як за подання позову про визнання недійсним кредитного договору так і на наступних стадіях цивільного процесу на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-ХІІ звільнений від сплати судового збору як споживач послуг банку.
Проте заявники оскаржували рішення суду першої інстанції як в частині вирішення зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору так і в частині вирішення первісного позову про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору, здійснив розрахунок судового збору за оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення первісного позову про стягнення заборгованості.
Стаття 22 Закону № 1023-ХІІ встановлює пільги зі сплати судового збору споживачам, які звертаються із позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
За позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відповідачами, а тому встановлені статтею 22 Закону № 1023-ХІІ пільги зі сплати судового збору не поширюються на ці правовідносини.
За таких обставин вимога суду апеляційної інстанції про сплату судового збору в частині оскарження рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду позову банку є правомірною. Оскільки заявники, у встановлений судом строк, не виконали вимоги суду, зокрема, щодо сплати судового збору та подання копій скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 22 Закону № 1023-ХІІ та неврахуваннявисновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), оскільки заявники оскаржували в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у повному обсязі, а тому зобов`язані були сплатити судовий збір за оскарження рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог за первісним позовом.
Касаційна скарга також не містить доводів на спростування обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з підстави невиконання вимоги суду про подання копій скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.