Постанова
Іменем України
24 травня 2021 року
м. Київ
справа № 759/13483/16-ц
провадження № 61-4185св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Чумак Віталій Вікторович, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у складі судді Коваль О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В. В.
Вимоги заяви мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у справі № 759/13483/16, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк": заборгованість за договором кредиту від 22 серпня 2008 року
№ 026/710419-KR у розмірі 3 072 045,70 грн; заборгованість за договором кредиту № 026/710505-KR у розмірі 2 678 223,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 43 127,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 43 127,02 грн.
Станом на момент відкриття виконавчого провадження № 59324701 щодо боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 фактично виконано в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом у виконавчому провадженні № 57254675, оскільки 20 березня 2019 року приватним виконавцем Шмідт К. В. винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
26 березня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М. А. прийняв рішення про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на нежитлове приміщення № 337, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, об`єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 38613780000.
08 липня 2019 року представник боржника, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", подав приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Кісельовій В. В. заяву про закінчення виконавчого провадження, до якої були додані докази фактичного виконання судового рішення солідарним боржником ОСОБА_2
25 липня 2019 року на електронну адресу представника боржника надійшов лист приватного виконавця, згідно зі змістом якого приватний виконавець не вбачає підстав для закінчення виконавчого провадження.
ОСОБА_1 вважав, що така бездіяльність приватного виконавця є протиправною.
У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати приватного виконавця Кісельову В. В. закінчити виконавче провадження № 59324701 за виконавчим листом № 759/13483/16 від 18 липня 2018 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані безпідставністю вимог ОСОБА_1, оскільки рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року суду в повному обсязі не виконано, а тому підстави для закриття відповідного виконавчого провадження відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Чумак В. В., на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності представника ОСОБА_1 адвоката Чумака В. В., який надав суду першої інстанції письмове клопотання про відкладення розгляду.
Суди попередніх інстанцій не врахували заставну вартість майна, визначену умовами договорів іпотеки, яка перевищує кредитну заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На переконання заявника, на момент відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 фактично виконала в повному обсязі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року.
Апеляційний суд необґрунтовано надав перевагу відповіді приватного виконавця Шмідт К. В. щодо суми залишкової заборгованості перед звітами про оцінку об`єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки.
Суди також не врахували, що розгляд справи № 759/8760/19 за позовом ОСОБА_2 (солідарного боржника) до АТ "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. про визнання протиправним та скасування постанови приватного виконавця Шмідт К. В. від 20 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 57254675 (про передачу стягувачу майна про у рахунок погашення боргу) не завершено.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 759/13483/16-ц із суду першої інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова В. В. не подавала.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у справі № 759/13483/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту від 22 серпня 2008 року № 026/710419-KR у розмірі 3 072 045,70 грн. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 026/710505-KR у розмірі 2 678 223,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 43 127,02 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 43 127,02 грн.
На виконання указаного судового рішення 18 липня 2018 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконав виконавчий лист № 759/13483/16-ц.
11 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В. В. розпочато виконавче провадження № 59324701 за виконавчим листом від 18 липня 2018 року № 759/13483/16-ц щодо боржника ОСОБА_1 .
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. перебуває виконавче провадження № 57254675 з виконання виконавчого листа від 18 липня 2018 року № 759/13483/16-ц щодо боржника ОСОБА_2 .
У заяві від 08 липня 2019 року, адресованій приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Кісельовій В. В., представник ОСОБА_1 адвокат Чумак В. В. порушував питання про закінчення виконавчого провадження № 59324701 з огляду на фактичне виконання судового рішення.
У відповіді на заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чумака В. В. приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова В. В. вказала, що підстави, передбачені положеннями статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", для закінчення виконавчого провадження № 59324701 відсутні.
З відповіді приватного виконавця Шмідт К. В., отриманої на запит суду, відомо, що загальна сума боргу згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року складає 5 750 268,98 грн, тоді як за результатами третіх електронних торгів в рахунок погашення боргу було реалізовано нерухоме майно боржника ОСОБА_2 (квартиру АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки) за ціною у 2 637 554,33 грн. Таким чином, на думку приватного виконавця, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року після реалізації вказаної квартири в повному обсязі не виконано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У пункті 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обґрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_1 посилався на те, що бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В. В. полягає у відмові закінчити виконавче провадження 59324701, оскільки солідарним боржником ОСОБА_2 рішення суду фактично виконано в повному обсязі 20 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 57254675 шляхом передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності вимог ОСОБА_1, оскільки не встановили підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
За змістом частин першої та другої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками за виконавчим листом від 18 липня 2018 року № 759/13483/16-ц.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. перебуває виконавче провадження № 57254675 з виконання виконавчого листа від 18 липня 2018 року № 759/13483/16-ц щодо боржника ОСОБА_2 .
Згідно з наданої суду відповіді приватного виконавця Шмідт К. В. вбачається, що виконавче провадження № 57254675 не закінчено.
Підстави для закінчення виконавчого провадження № 57254675 відсутні, оскільки загальна сума боргу згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року складає 5 750 268,98 грн, тоді як трикімнатна квартира АДРЕСА_2 за результатами третіх електронних торгів, на яку вказує скаржник, як реалізоване в рахунок погашення боргу майно, оцінена у 2 637 554,33 грн, що не є повним виконанням указаного судового рішення.
На підтвердження викладеного, приватний виконавець Шмідт К. В. надала суду відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження № 57254675.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази як окремо, так і у сукупності, суди встановили, що вони не підтверджують факт виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у повному обсязі.
Доказів на підтвердження погашення боржниками наявної у них заборгованості перед ПАТ "Укрсоцбанк" матеріали справи не містять.
В контексті зазначеного та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Аргументи заявника про те, що апеляційний суд необґрунтовано надав перевагу відповіді приватного виконавця Шмідт К. В. щодо суми залишкової заборгованості перед звітами про оцінку об`єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки, висновків судів не спростовують, оскільки зазначені обставини не є предметом дослідження у цій справі та мають самостійний спосіб оскарження.
Розгляд справи № 759/8760/19 за позовом ОСОБА_2 (солідарного боржника) до АТ "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. про визнання протиправним та скасування постанови приватного виконавця Шмідт К. В. від 20 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 57254675 (про передачу стягувачу майна про у рахунок погашення боргу) сам по собі не підтверджує наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В. В. у виконавчому провадженні № 59324701 порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" станом на момент звернення до суду із скаргою у справі, що переглядається. У випадку задоволення вимог указаного позову статус ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як боржників за виконавчим листом 18 липня 2018 року № 759/13483/16-ц не зміниться.
В протилежному випадку, за наявності встановлених в подальшому судовим рішенням обставин щодо виконання зобов`язань за рахунок іпотечного майна у повному обсязі ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо відмови у закінченні виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Інші аргументи ОСОБА_1 не вказують про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які б вплинули на висновки судів у цій справі.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду