Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 686/27095/19
провадження № 61-2826св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2020 року в складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року в складі колегії суддів:
Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 20 листопада 2011 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. За час перебування
у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 26 грудня
2016 року у справі № 687/1389/16-ц шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвано.
Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживають, не ведуть спільне господарство та не спілкуються між собою. ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 . Мати свідомо перешкоджає у спілкуванні батька зі своєю дитиною, повністю відмовляється від обов`язку спільного виховання дитини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визначити наступний порядок його участі у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом з матір`ю ОСОБА_2, встановивши наступний графік зустрічей ОСОБА_1 із сином: один раз на два тижні
у період з 15.00 год. п`ятниці до 20.00 год. неділі необмежено з правом ночівлі дитини у батька за місцем його проживання; необмежено у часі в день народження ОСОБА_3, близьких та рідних ОСОБА_1 ; під час святкових та неробочих днів у період з 09.00 год. до 20.00 год. необмежено (Новий рік, Різдво, Великдень, День незалежності, День захисника України, тощо); під час перебування ОСОБА_3 на зимових канікулах строком на 2 тижні необмежено з правом ночівлі дитини у батька за місцем його проживання; під час перебування ОСОБА_3 на літніх канікулах строком на 1 місяць необмежено з правом ночівлі дитини у батька за місцем його проживання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх прийняття
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 09 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Встановлено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- систематичні побачення з дитиною один раз на два тижні у період
з 11.00 год. суботи до 18.00 год. неділі з правом батька забирати сина на ночівлю з місця його проживання у квартирі
АДРЕСА_1 до місця свого проживання у квартирі
АДРЕСА_2, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини;
- друга половина зимових канікул, 1 місяць літніх канікул за попередньою домовленістю з матір`ю, з правом батька забирати дитину з місця її проживання до місця його проживання з 10.00 год. першого дня канікул до 18.00 год. останнього дня канікул та з правом виїзду до місця проживання батька у квартирі АДРЕСА_2, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини;
- у день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 щороку в розважальних закладах, необмежено у часі у присутності матері; під час святкових днів (Новий рік, Великдень, Різдво почергово через рік, День захисника України щороку)
у період з 11.00 год. до 18.00 год. у громадських місцях та розважальних закладах міста Хмельницького, прогулянки на вулиці, враховуючи стан здоров`я дитини та за бажанням дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після розірвання шлюбу між подружжям їхній син проживає разом з матір`ю, а сторони не можуть дійти згоди щодо порядку виховання ОСОБА_3 . Запропоновані способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина, наведені у висновку Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 13 березня 2020 року, відповідають інтересам неповнолітньої дитини та будуть ефективними. Відповідач та його представник не навели переконливих для суду аргументів та доказів, що ОСОБА_3 повинен бачитися з батьком тільки за умови виконання вимог матері.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що обраний спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так
і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення,
яким визначити спосіб участі батька у вихованні сина шляхом зустрічей
один раз на два тижні у період з 11.00 год. до 17.00 год. у вихідні дні
у місті Хмельницькому, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу оскарження судових рішень, а саме зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Вказувала, що апеляційний суд не врахував вимогу відповідача щодо відмови від частини вимог апеляційної скарги, яка була викладена
у заяві від 07 грудня 2020 року, що є порушенням прав заявника
та статті 364 ЦПК України. Крім того, відповідач повідомила апеляційний суд про те, що від її імені надходила апеляційна скарга, в якій скаржник просила відмовити у задоволенні позову, проте у подальшому вона просила цю скаргу не розглядати, а також не приймати до розгляду процесуальні документи, заяви, клопотання її представника, оскільки з ним розірвано договір про надання правової допомоги. Апеляційний суд залишив поза увагою такі доводи відповідача.
Позивач не надав належних і переконливих доказів, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та позбавляє його можливості брати участь у її вихованні. Позивач не надав доказів в обґрунтування визначення заявленого способу побачень з сином, який є обтяжливий для останнього, враховуючи його вік та стан здоров`я. Спілкування батька з сином за графіком, визначеним судами попередніх інстанцій перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, оскільки остання має хронічні важкі захворювання. Суди дійшли помилкового висновку про доцільність спілкування батька з сином у відсутності матері.
Позивачем не надано доказів піклування про сина, існування прагнення активно і стабільно проявляти бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, існування належних житлових умов тощо. Мати належним чином займається вихованням дитини, піклується про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Під час співбесіди з дитиною з`ясовано, що вона не часто, але бачиться зі своїм батьком, який по телефону вітає його з днем народження, подарунків не дарує, лише обіцяє, аліменти на утримання дитини батько сплачує, але лише періодично (частково), кошти на лікування та одяг не надає. Відповідач не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили, хоча
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_2 10 лютого
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 20 листопада 2011 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 уклали шлюб.
За час шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області
від 26 грудня 2016 року у справі № 687/1389/16-ц шлюб між ОСОБА_2
і ОСОБА_1 розірвано.
З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до характеристики Хмельницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 від 06 лютого 2020 року ОСОБА_3 навчається
у зазначеній школі з 2018 року, позитивно налаштований на спілкування
з батьком, є прагнення до нього. Між ними існує емоційний зв`язок, відчуває до батька теплі почуття та отримує від нього позитивні емоції.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Хмельницької міської ради
від 13 березня 2020 року ОСОБА_3 позитивно налаштований на спілкування з батьком, є прагнення до цього. Між ними існує емоційний зв`язок, відчуває до батька теплі почуття та отримує від нього позитивні емоції.
Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради у висновку
від 13 березня 2020 року запропонував способи участі ОСОБА_1
у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- систематичні побачення з дитиною один раз на два тижні
у період з 11.00 год. суботи до 18.00 год. неділі з правом батька забирати сина на ночівлю з місця його проживання у квартирі
АДРЕСА_1 до місця свого проживання у квартирі АДРЕСА_2, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини;
- друга половина зимових канікул, 1 місяць літніх канікул за попередньою домовленістю з матір`ю, з правом батька забирати дитину з місця її проживання до місця його проживання з 10.00 год. першого дня канікул до 18.00 год. останнього дня канікул та з правом виїзду до місця проживання батька у квартирі АДРЕСА_2, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини;
- у день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 щороку в розважальних закладах, необмежено у часі у присутності матері; під час святкових днів (Новий рік, Великдень, Різдво почергово через рік, День захисника України щороку)
у період з 11.00 год. до 18.00 год. у громадських місцях та розважальних закладах міста Хмельницького, прогулянці на вулиці, враховуючи стан здоров`я дитини та за бажанням дитини.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позовні вимог частково, суди виходили з того, що після розірвання шлюбу між подружжям їхній син проживає разом з матір`ю,
а сторони не можуть дійти згоди щодо порядку виховання ОСОБА_3 . Запропоновані способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина, наведені
у висновку Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради, відповідають інтересам неповнолітньої дитини та будуть ефективними у його вихованні. Відповідач та його представник не навели переконливих для суду доказів та аргументів, що ОСОБА_3 повинен бачитися з батьком тільки за умови виконання вимог матері.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти
з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини,
а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного
з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо,
у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи.
Отже, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши запропоновані рекомендації органу опіки і піклування щодо встановленого графіку спілкування батька з сином, наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини
і вимоги статей 157, 158 СК України, суди дійшли правильного висновку щодо встановлення способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував вимогу відповідача щодо відмови від частини вимог апеляційної скарги від 21 жовтня 2020 року, яка була викладена у заяві від 07 грудня
2020 року, що є порушенням прав заявника та норм процесуального права, оскільки як в апеляційній скарзі, так і в заяві по уточнення вимог апеляційної скарги відповідач просила скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове судове рішення, яким визначити відмінний від запропонованого позивачем та від визначеного місцевим судом спосіб участі батька у вихованні сина. Разом з тим, заява від 07 грудня 2020 року, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, подана до апеляційного суду з пропуском строку, визначеного статтею 364 ЦПК України, відповідно до частини першої якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом заяви відповідача про розірвання договору про надання правової допомоги, в якій вона також просила не приймати до розгляду процесуальні документи, заяви, клопотання її представника, оскільки у матеріалах справи відсутні докази участі вказаного представника у судовому процесу після подання вищевказаної заяви.
Доводи касаційної скарги, що відповідач не чинить перешкоди позивачу
в участі у вихованні сина, не заслуговують на увагу, а також спростовуються, зокрема змістом заперечень на позовну заяву, апеляційною та касаційною скаргою. Відповідач заперечує можливість спілкування сина з батьком за місцем проживання останнього без її участі, а також наполягає на їхніх зустрічах лише один раз на два тижні у період з 11.00 год. до 17.00 год.
у вихідні дні у місті Хмельницькому. Крім того, висновком Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 13 березня 2020 року підтверджено наявність неприязних стосунків між сторонами як колишнім подружжям, що ускладнює спілкування батька з дитиною та його участь у вихованні.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позивач не надав доказів в обґрунтування визначення заявленого способу побачень з сином, який є обтяжливий для останнього, враховуючи його вік та стан здоров`я, оскільки судами встановлено спосіб побачень, входячи з найкращих інтересів дитини, враховуючи запропоновані рекомендації органу опіки
і піклування щодо встановленого графіку спілкування батька з сином. Також суди виходили з усталеного розпорядку життя сторін та дитини. Під час періодичного перебування з позивачем за місцем його проживання, дитина матиме можливість спілкуватися з батьком у сімейній атмосфері, коли батько знаходиться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування
з родичами по лінії батька.
При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку
з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Крім того, у подальшому відповідач не позбавлена права поставити питання про зміну встановленого судом способу участі у вихованні свого сина, якщо це буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції ухвалив рішення та апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального
і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,
а судових рішень без змін.