Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 522/11029/19
провадження 61-5228св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради,
треті особи:Одеська міська рада, Військова частина А0800,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бугор Олександр Дмитрович, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2020 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - КЕВ міста Одеси), Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконавчий комітет ОМР), Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Житлової комісії Одеського гарнізону, про зобов`язання вчинити певні дії щодо забезпечення житлом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 04 серпня 1993 року перебуває на квартирному обліку відповідно до рішення житлової комісії Одеського інституту сухопутних військ (правонаступником якого є Військова академія Одеського гарнізону) від 18 лютого 1994 року, а з 16 листопада 2007 року на квартирному обліку, як особа, яка першочергово потребує поліпшення житлових умов, яка є інвалідом війни другої групи, та має право з 21 вересня 2015 року на позачергове забезпечення житлом протягом двох років, але по цей час проживає разом зі своєю сім`єю, що складається з дружини ОСОБА_3, сина ОСОБА_4, сина ОСОБА_5, які все життя проживають з ним в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказував, що майже 26 років знаходиться на квартирному обліку та 12 років на квартирному обліку, як особа, що потребує першочергового поліпшення житлових умов, але всі його звернення до КЕВ міста Одеси, Міністерства оборони України, житлової комісії Військової академії Одеського гарнізону залишились безрезультатними, що є порушенням його прав, зокрема, статті 31 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України), Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей".
Таким чином, ОСОБА_1 вказував, що 21 вересня 2015 року він набув право на позачергове отримання житла як інвалід другої групи, а тому має право на отримання житлового приміщення поза чергою протягом двох років з дати прийняття рішення про включення до списку на позачергове одержання жилого приміщення відповідно до вимог статті 46 ЖК України.
Посилаючись на вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити його житловим приміщенням, відповідно до встановлених санітарних та технічних норм в місті Одесі, для постійного проживання з родиною в складі п`яти осіб в тримісячний строк після набрання рішенням законної сили; зобов`язати КЕВ міста Одеси підготувати та подати до Виконавчого комітету ОМР відповідні документи, визначені законодавством України, для видачі йому ордеру на житлову площу, згідно встановлених санітарних та технічних норм в місті Одесі, для постійного проживання з родиною в складі п`яти осіб; зобов`язати Виконавчий комітет ОМР прийняти відповідне рішення щодо надання йому постійної житлової площі, відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї; зобов`язати Приморську районну адміністрацію ОМР видати ордер, відповідно встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї.
Короткий зміст судових рішень
Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Південне оперативне командування замість Житлової комісії Одеського гарнізону.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Військову частину А0800 (далі - ВЧ А0800) замість Південного оперативного командування.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів наявності переважного права на отримання житла відносно інших осіб, які знаходяться у зазначеній ним черзі, та доказів наявності вільного житла, яке могло бути йому виділено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Бугор О. Д., залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що недотримання черговості отримання житла та отримання позивачем житла раніше за осіб, взятих на квартирний облік як таких, що позачергово потребують поліпшення житлових умов буде порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бугор О. Д., просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наявність у позивача права на позачергове отримання житла як інваліда другої групи протягом двох років з дати прийняття рішення про включення до списку на позачергове одержання жилого приміщення.
Також ОСОБА_1 вказує, що посилання відповідача на відсутність житла для подальшого передання його позивачу та відсутність коштів в державному бюджеті для таких цілей не можуть бути підставою для порушення прав позивача та невиконання Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У травні 2021 року Виконавчий комітет ОМР надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
Також у відзиві зазначено, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Виконавчого комітету ОМР прийняти рішення щодо надання позивачу житлової площі не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки питання забезпечення військовослужбовців та їх сімей житлом здійснюється Міністерством оборони України, що передбачено Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що підполковник ОСОБА_1 звільнений в запас наказом начальника Генерального штабу № 500 від 16 листопада 2007 року, є інвалідом війни другої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
З 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримав право на позачергове забезпечення житлом як інвалід війни другої групи з терміном забезпечення житлом - 2 роки.
Згідно з інформацією від 10 вересня 2018 року, наданою тимчасово виконуючим обов`язки начальника КЕВ міста Одеси підполковником Конюховим Д. В., до теперішнього часу цільового надходження житла для забезпечення військовослужбовців ветеранів-інвалідів війни другої групи та осіб, прирівняних до них, не надходило.
Відповідно до довідки від 10 вересня 2020 року, виданої тимчасово виконуючим обов`язки начальника КЕВ міста Одеси, станом на 01 липня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку військовослужбовців Одеського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 04 серпня 1993 року під № 130 та в першочерговій черзі з 16 листопада 2007 року під № 550 при Військовій академії (м. Одеса), зі складом сім`ї 4 особи та проживає в житлі Міністерства оборони України на АДРЕСА_2 (дві кімнати площею 36 кв.м).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 31 ЖК Української РСР (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК Української PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Вказане право на отримання житла поза чергою особами з числа учасників бойових дій також закріплено у пункті 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.
Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.
Подібні висновки викладені у Постановах Верховного суду від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 03 квітня 2020 року у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61?40928св18), від 22 травня 2020 року у справі № 522/16805/17 (провадження № 61-37786св18), від 28 січня 2021 року у справі № 328/1568/19 (провадження № 61-9508св20).
Вирішуючи спір, на підставі належним чином оцінених доказів суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на позачергове отримання житла відповідно до вимог пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що позивачем не надано доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у списку стоять перед ним. Позивач має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла.
Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач має право на отримання житла протягом двох років з дати прийняття рішення про його включення до списку осіб, які мають право на отримання житлового приміщення поза чергою на підставі частини першої статті 46 ЖК УРСР є правильним, проте як зазначено у листі від 10 вересня 2020 року, виданому тимчасово виконуючим обов`язки начальника КЕВ міста Одеси, станом на 01 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку військовослужбовців Одеського гарнізону на отримання житлового приміщення поза чергою під № 550 (а.с. 186, т. 1), тобто перед ним у черзі перебувало ще 550 осіб з ідентичними пільгами на отримання житла.
Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, недотримання черговості становитиме порушення норм чинного законодавства та прав цих осіб.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц (провадження № 61-18145св18), враховуючи наступне.
Так, предмет спору, сторони у справі, фактичні обставини у справі, на яку посилається позивач суттєво відрізняються між собою, отже не є подібними. Посилання на обставини, що встановлені в конкретній справі (зобов`язання забезпечення житлом сім`ї інваліда, членами якої також є інваліди, які проживають в орендованому за власний рахунок житлі тривалий час), як на підставу для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову не заслуговують на увагу. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не є достатніми для скасування законних судових рішень та спростування їх висновків.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційні скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.