Постанова суду № 634/129/17 від 20.05.2021 про визнання недійсною відмови від спадщини, частково недійсним свідоцтва на спадщину, про надання додаткового строку на подання...

Постанова

Іменем України

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 634/129/17

провадження № 61-6495св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Сахновщинська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Сахновщинської державної нотаріальної контори, про визнання недійсною відмови від спадщини, частково недійсним свідоцтва на спадщину, про надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 та після її смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями якої є сторони у справі.

Позивач мала намір прийняти спадщину після смерті матері, але брат займався оформленням спадщини після смерті матері, в тому числі в інтересах позивача, і зобов`язався повідомляти необхідну інформацію щодо оформлення спадщини.

У серпні 2013 року на прохання відповідача вона оформила нотаріальну заяву про те, що вона не заперечує проти отримання братом продукції (орендної плати) за користування земельними ділянками за 2013 рік від Приватному сільськогосподарському підприємству "ім. Щорса" (далі - ПСП "ім. Щорса") Кегичівського району Харківської області, а у листопаді 2013 року написала у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Милиця М. Л. заяву про відмову від земельних ділянок та спадщини, які передала брату.

Протягом 2014 року брат у телефонній розмові запевняв позивача, що займається оформленням земельних ділянок, виготовленням технічної документації на них, та зазначав, що їхати до нотаріуса ще не треба, нотаріус обов`язково направить листа про виклик на її адресу.

У травні 2015 року позивач звернулася до Сахновщинської державної нотаріальної контори з документами, однак документи не прийняли, оскільки в свідоцтві про народження була помилка в прізвищі.

Після виправлення помилок в документах, позивач у грудні 2015 року знову звернулася до Сахновщинської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на спадщину у зв`язку з пропуску строку і рекомендувала звернутися до суду.

Позивач зазначала, що не мала намірів на відмову від прийняття спадщини, а всі дії вчинені нею, навпаки, були спрямовані на прийняття спадщини та обумовлені були виключно порадами брата, якому вона повністю довіряла, та вважала, що він діє в їх спільних інтересах.

Позивач, посилаючись на статті 203, 215, 230, 1272, 1274 ЦК України, уточнивши позовні вимоги просила суд:

визнати недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 від 08 листопада 2013 року та надати додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3,

визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3 : свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 78 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 81 на земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, що розташована в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 84 на земельну ділянку площею 0,3338 гектарів, що розташована в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для ведення особистого підсобного господарства; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 87 на земельну ділянку площею 2,2936 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 90 на земельну ділянку площею 4,4196 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 93 на земельну ділянку площею 5,6870 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 96 на земельну ділянку площею 6,2830 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 28 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною заяву ОСОБА_1 від 08 листопада 2013 року про відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 та надано додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані Сахновщинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 :

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року, реєстраційний № 78 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 81 на земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, що розташована в с. Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 84 на земельну ділянку площею 0,3338 гектарів, що розташована в с. Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для ведення особистого підсобного господарства;

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 87 на земельну ділянку площею 2,2936 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний№ 90 на земельну ділянку площею 4,4196 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний№ 93 на земельну ділянку площею 5,6870 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстраційний № 96 на земельну ділянку площею 6,2830 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачкою з поважних причин, оскільки дії відповідача ОСОБА_2 були спрямовані на відсторонення його рідної сестри від можливості подати до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини. Матеріали спадкової справи № 180/2013 не містять заяви ОСОБА_1 про відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_3, а тому остання від неї не відмовлялась.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки не свідчать про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки чи обставин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Необізнаність із законодавством про порядок прийняття спадщини не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій, тому підстав для надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини судом не встановлено.

Покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є достатніми доказами для підтвердження того факту, що на час підписання в нотаріальній конторі заяви про відмову від прийняття спадщини позивач не мала відповідного наміру та це не відповідало її внутрішній волі, вона помилялась щодо дійсних обставин.

Належні, допустимі, достовірні та достатні докази для підтвердження введення ОСОБА_4 в оману під час написання заяви про відмову від прийняття спадщини або прийняття спадщини в установлений законом строк, матеріали справи не містять та позивачем не надано в обґрунтування своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не мала наміру на відмову від спадщини, позивач пропустила строк звернення до нотаріуса з поважних причин, оскільки відповідач навмисно не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців першої черги, тобто вчинив дії спрямовані на усунення її від спадкування; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що нотаріус не повідомив спадкоємців про відкриття спадщини через оголошення у пресі, що не узгоджується з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17; судом не було дотримано принципу пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Сахновщинська державна нотаріальна контора у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду у травні 2019 року, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області померла їх мати ОСОБА_3, про що вчинено актовий запис від 17 червня 2013 року № 10 та зареєстровано Виконавчим комітетом Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

ОСОБА_3 на праві власності належали: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,2500 гектарів, що розташованав селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка площею 0,3338 гектарів, що розташована в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення особистого підсобного господарства; земельна ділянку площею 2,2936 гектарів у межах згідно з планом, розташована на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка площею 4,4196 гектарів у межах згідно з планом, розташована на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, площею 5,6870 гектарів у межах згідно з планом, розташована на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка площею 6,2830 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 серпня 2013 року ОСОБА_1 склала нотаріально посвідчену заяву, в якій не заперечувала проти отримання її братом ОСОБА_2 продукції за користування земельними паями переданими в оренду ПСП "ім. Щорса" згідно з договорами оренди № № 0123, 0059, 0090, 0089, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милиця М. Л., реєстровий номер 905.

У листі від 10 червня 2017 року № 44 ПСП "ім. Щорса" повідомило, що нараховано і виплачено орендну плату за 2014 рік - 10 996,96 грн, за 2015 рік - 14 636,00 грн, за 2017 рік - 30 000,00 грн (а. с. 99).

Після смерті ОСОБА_3 06 листопада 2013 року до Сахновщинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся відповідач ОСОБА_2 . За заявою відповідача ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 180/213 (а. с. 32).

Постановою Сахновщинської державної нотаріальної контори від 09 грудня 2015 року № 1043/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3, оскільки нею пропущено передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини (а. с. 38).

19 січня 2017 року Сахновщинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 за його заявою видані свідоцтва на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 : свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 78 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 81 на земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, що розташована в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 84 на земельну ділянку площею 0,3338 гектарів, що розташована в селі Новомихайлівка Сахновщинського району Харківської області наданої для ведення особистого підсобного господарства; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 87 на земельну ділянку площею 2,2936 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 90 на земельну ділянку площею 4,4196 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 93 на земельну ділянку площею 5,6870 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2017 року реєстровий № 96 на земельну ділянку площею 6,2830 гектарів у межах згідно з планом, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 08 листопада 2013 року звернулась до нотаріальної контори із заявою, зі змісту якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 та після її смерті залишилося спадкове майно, та доводить до відома, що від спадщини вона відмовляється на користь її брата ОСОБА_2 - сина спадкодавиці. Зміст статей 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України ОСОБА_1 роз`яснено (а. с. 190).

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 26 січня 2917 року № 30/01-16 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Милиця М. Л. повідомлено, що 08 листопада 2013 року нотаріусом було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві за реєстровим № 1228 про відмову від спадщини на користь її брата ОСОБА_2 - сина спадкодавця (а. с. 15).

Листом від 22 листопада 2018 року № 221/01-16 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милиця М. Л. надано суду інформацію про те, що 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милиця М. Л. було засвідчено справжність підпису на заяві за реєстровим № 1228 про відмову від спадщини на користь її брата ОСОБА_2 - сина спадкодавця. ОСОБА_1 роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, а також її право відкликати заяву про відмову від спадщини протягом строку встановленого для її прийняття. Зміст статей 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України ОСОБА_1 роз`яснено (а. с. 165).

Сторони у справі не заперечували, що безпосередньо до Сахновщинської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини ОСОБА_1 не зверталась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно зі статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець зобов`язаний з`явитися до нотаріуса особисто. Він повинен пред`явити документ, що підтверджує його особу, а також свідоцтво про смерть спадкодавця, щоб нотаріус зміг встановити час відкриття спадщини. Також спадкоємець повинен повідомити нотаріуса про місце відкриття спадщини та про наявність інших спадкоємців (якщо йому про це відомо) незалежно від того, прийняли вони спадщину фактично або зобов`язані для її прийняття подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип "пропорційності" тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип "пропорційності", натомість принцип "пропорційності" є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип "пропорційності" як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. У житі державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктом 1.2. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Пунктом 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз статті 1301 ЦК України дозволяє стверджувати, що до інших випадків, які встановлені законом, відноситься, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Тлумачення статті 1273 ЦК України свідчить, що відмова від прийняття спадщини може бути здійснена протягом строку, встановленого законом для прийняття спадщини. Право на відмову від прийняття спадщини існує у спадкоємця лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, після спливу якого відмова не допускається і продовження (поновлення) якого законом не передбачено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що причина пропуску строку для прийняття спадщини, на які посилається ОСОБА_1 не може бути визнані поважною, оскільки саме по собі незнання законодавства про необхідність звернутися в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2018 року у справі № 683/2852/17 (провадження № 61-36074св18).

З повідомлення завідувача Сахновщинської нотаріальної контори на адресу ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року, тобто через рік після відмови державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, вбачається, що в нотаріальній конторі є заява ОСОБА_1, про що станом на 09 грудня 2015 року остання спадщини не прийняла і бажає звернутись до суду за продовженням строку на її прийняття, але до цього часу від ОСОБА_1 не надійшло таких відомостей. Запропоновано та роз`яснено їй про те, що у разі продовження строку, необхідно надати до нотаріальної контори такі відомості, а якщо протягом 10 днів від ОСОБА_1 не надійде така заява, вона буде вважатися такою, що не прийняла спадщину і не надала необхідних для цього документів і свідоцтва про право на спадщину за законом будуть видані спадкоємцю, що прийняв спадщину та надав всі необхідні документи. Лист ОСОБА_1 отримала 31 грудня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 44).

З позовом до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась 20 лютого 2017 року.

Не знання закону не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки не свідчить про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини та не пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

Інших належних та допустимих доказів неможливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк з 17 червня 2013 року до 09 грудня 2015 року (дата відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за пропуском строку прийняття) ОСОБА_1 не надала.

Разом із цим, ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, від спадщини, в розумінні положень статті 1273 ЦК України, не відмовлявся, правомірно відповідно до вимог чинного законодавства отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, підстави для визнання недійсною відмови від спадщини, частково недійсними свідоцтв про право на спадщину відсутні.

Вирішуючи спір, врахувавши положення частини третьої статті 1272 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки не свідчать про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки чи обставин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Необізнаність із законодавством про порядок прийняття спадщини не пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій, тому підстав для надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини судом не встановлено.

Крім того, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини, їй було роз`яснено юридичні наслідки такої відмови, зокрема, статті 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України, що свідчить про обізнаність позивача зі своїми спадковими правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відсутність реєстрації заяви про відмову від спадщини в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ не є підставою для визнання її недійсною, оскільки ОСОБА_1 не заперечує факт складання в нотаріальній конторі заяви про відмову від прийняття спадщини.

При цьому необхідно приймати до уваги, що подання до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини передбачає певні активні дії особи, пов`язані із настанням для неї відповідних наслідків, що зазвичай впливають на її майнові права. Крім того, підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматись як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків, а тому особа повинна належним чином цікавитися про зміст таких документів у поєднанні із можливими юридичними наслідками (такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 727/7658/15-ц, провадження № 61-10888св18).

Доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що нотаріус не повідомив спадкоємців про відкриття спадщини через оголошення у пресі, що не узгоджується з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 є помилковими, оскільки висновок Верховного Суду України у зазначеній справі про необхідність повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини через оголошення у пресі висловлений за інших фактичних обставин у справі.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що судом не було дотримано принципу пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, оскільки враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність і розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не мала наміру на відмову від спадщини та пропустила строк звернення до нотаріуса з поважних причин, оскільки відповідач навмисно не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців першої черги, тобто вчинив дії спрямовані на усунення її від спадкування, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

З урахуванням викладеного, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва на спадщину, про надання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після подання нею заяви про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновки суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

................

Перейти до повного тексту