ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
cправа № 927/432/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
Офісу Генерального прокурора: Бінковська А.В.,
Кабінету Міністрів України: Субота О.В.,
Державної служби геології та надр України: не з`явились,
НАК "Надра України: Єленіна С.М.,
ТОВ "Мульті-Мобіл": не з`явились,
ПП "Гральні системи України": Малий А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Гральні системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021
у справі № 927/432/19
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України;
2) Державної служби геології та надр України;
до:
1) Національної акціонерної компанії "Надра України";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл";
3) Приватного підприємства "Гральні системи України",
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Гральні системи України"
до:
1) Кабінету Міністрів України;
2) Державної служби геології та надр України;
про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл", Приватного підприємства "Гральні системи України" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.11.2007 нерухомого майна, яким є: 1/14 частина об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка,15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м, укладений між НАК "Надра України" та ТОВ "Мульті-Мобіл"; витребування у ПП "Гральні системи України" на користь Кабінету Міністрів України нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка,15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м.
Приватним підприємством "Гральні системи України" 14.08.2019 подано зустрічний позов до Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України про визнання права власності на об`єкт нерухомості: 1/14 частина об`єкту нерухомості, загальною площею 499,9 кв.м, позначений на плані літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка,15.
Оскільки відповідачами за зустрічним позовом є державні органи виконавчої влади, Господарський суд Чернігівської області дійшов висновку про направлення справи № 927/432/19 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 927/432/19 до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 (суддя Ващенко Т.М.) залишено без розгляду первісний позов на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України. Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що про звернення до суду прокурор повідомив позивачів 23.05.2019 та направив до суду позовну заяву 24.05.2019. Отже, після повідомлення позивачів прокуратурою про звернення до суду, у позивачів не було жодного дня для, зокрема, звернення до суду з відповідним позовом. Крім того, суд зазначив, що в запитах, на які посилається прокурор в обґрунтування належного повідомлення позивачів відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не викладено та не конкретизовано самих порушень та їх суті, не вказано чітко об`єктів державної власності, приватних структур на користь яких, за твердженням прокуратури, такі об`єкти були незаконно відчужені, тобто не надано жодної інформації відповідно до якої позивачі мали б змогу дійти висновків про те, які конкретно інтереси держави, ким і щодо якого об`єкту та суб`єкту були порушені, що дало б змогу уповноваженим особам призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 скасовано, а матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. За висновком апеляційного господарського суду, у даному випадку протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентного органу і, оскільки повноважний орган був повідомлений прокурором та знав, з моменту, коли дізнався про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права не вчинив, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому порушення інтересів держави відповідачем не усунуто. Надані прокурором докази в сукупності достеменно свідчать, що позивачі не бажали здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду. Крім того, дотримуючись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру України" 23.05.2019 Генеральна прокуратура України повідомила позивачів, що прокурором подається до суду позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Держгеонадр України до НАК "Надра України", ТОВ "Мульті-Мобіл", ПП "Гральні системи України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Гральні системи України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Заступником Генерального прокурора не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в частині надання Кабінету Міністрів України чи Державній службі геології та надр України розумного строку після отримання повідомлення самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Процедуру, передбачену ст. 23 зазначеного Закону, не дотримано, у зв`язку з чим апеляційний суд фактично переглянув позицію щодо застосування положень вказаної статті, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.05.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.05.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Заступника Генерального прокурора України та від Кабінету Міністрів України надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких вони просять останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на правильність зроблених в ній висновків.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи та прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Так апеляційний судом встановлено, 17.11.2017 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004200 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 КК України, про що внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.10.2018 Генеральна прокуратура України звернулась до Кабінету Міністрів України та до т.в.о. голови Державної служби геології та надр України з листами, в яких прокуратура просила надати інформацію, підтверджену копіями відповідних документів, щодо прав держави на майно НАК "Надра України", переданого до статутного фонду компанії під час її утворення, планів розміщення акцій компанії, затверджених засновником - Кабінетом Міністрів України, рішень засновника про оплату акцій НАК "Надра України". А також, прокуратура просила надати копії актів з оцінки вартості майна цілісних майнових комплексів, в тому числі ДГП "Чернігівнафтогазгеологія".
Секретаріат Кабінету Міністрів України у відповідь на лист Генеральної прокуратури повідомив про відсутність у Секретаріаті Кабінету Міністрів зазначеної інформації.
Державна служба геології та надр України відповіла на лист Генеральної прокуратури України та надала запитувану інформацію.
Проте, ні Кабінет Міністрів України, ні Державна служба геології та надр України не вжили жодних заходів щодо перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Колегія суддів апеляційного суду не погодилась з твердженням місцевого господарського суду, що в зазначених запитах від 23.10.2018 не надано жодної інформації відповідно до якої позивачі мали б змогу дійти висновків про те, які конкретно інтереси держави, ким і щодо якого об`єкту та суб`єкту були порушені, що дало б змогу уповноваженим особам призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, оскільки зазначене спростовується самими запитами, в яких витребовувалась інформація щодо прав держави на майно НАК "Надра України", переданого до статутного фонду компанії під час її утворення та зазначалось про кримінальне провадження.
Тим більше, виходячи зі змісту ст. 2 та ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", п. 4 Положення про Державну службу геології та надр України та в силу вимог ст ст. 55, 220 Кримінального процесуального кодексу України позивачі мали можливість та час для проведення відповідних перевірок, вжиття відповідних заходів та звернення з клопотанням про залучення їх у якості потерпілих у кримінальному провадженні №№42017000000004200 від 17.11.2017, а також для звернення з відповідним позовом до суду.
В свою чергу, 23.05.2019 Генеральна прокуратура України повідомила позивачів, що прокурором подається до суду позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Держгеонадр України до НАК "Надра України", ТОВ "Мульті-Мобіл", ПП "Гральні системи України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, витребування майна з чужого незаконного володіння.
При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, відповідно до якого проміжок часу, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до органу, уповноваженого на виконання функцій держави, та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком останнього, що наявні матеріали справи свідчать, що у даному випадку протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентного органу і, оскільки повноважний орган був повідомлений прокурором та знав, з моменту, коли дізнався про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права не вчинив, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому порушення інтересів держави відповідачем не усунуто. Надані прокурором докази в сукупності достеменно свідчать, що позивачі не бажали здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду.
Посилання скаржника на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про дотримання прокурором розумного строку щодо можливого реагування позивачами на виявлені порушенні інтересів держави, Верховним Судом не приймаються в якості підстави для скасування оскаржуваної постанови, оскільки застосований скаржником підхід розуміння "розумного строку" є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору. Критерій "розумності", який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначається з урахуванням великого кола чинників. В свою чергу, у даному випадку протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентного органу і повноважний орган був повідомлений прокурором та знав, з моменту, коли дізнався про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права не вчинив.
Інші доводи скаржника правильного висновку апеляційного суду не спростовують.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного суду винесена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -