УХВАЛА
18 травня 2021 року
м. Київ
Справа №904/3177/20
Провадження №12-26гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Катеринчук Л.Й., Крет Г.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №904/3177/20
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-ЛОГІСТИК"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-ЛОГІСТИК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод"
про стягнення 1 240 104,99 грн,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-ЛОГІСТИК" (далі - ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" (далі - ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод") про стягнення заборгованості у розмірі 1 240 104,99 грн, з яких: 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/3177/20 позов задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість у розмірі 1 240 104,99 грн, з яких: 20% річних складає 507 144,53 грн, 634 876,40 грн пені, 98 084,06 грн інфляційних втрат та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання. Клопотання про зменшення розміру заявлених санкцій суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності шляхом стягнення з нього штрафних санкцій. Суд не вважав надмірною заявлену до стягнення у цій справі суму, яка не досягає 50% від суми боргу. Також суд врахував, що відповідач погасив основний борг за короткий термін лише після відкриття виконавчого провадження.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/3177/20. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 669 094,52 грн, з яких: 253 572,26 грн - 20% річних, 317 438,20 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
Зменшивши розмір пені й річних на 50%, суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (про можливість зменшення за певних умов як розміру неустойки та штрафу, так і відсотків річних як відповідальності за час затримки розрахунку).
Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості; фінансово-господарська діяльність відповідача за 2019 рік є збитковою; в укладеному сторонами договорі суттєво збільшений розмір процентів річних; позивач не надав суду доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором; відповідачем за рішенням суду у справі №904/4248/19 вже було сплачено 20% річних та пеню; у контрагентів відповідача наявна перед ним заборгованість. Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про можливість зменшення пені та річних на 50%.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК"звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2021 справу разом із вказаною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку (зокрема, уточнити його) щодо застосування статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 відносно критеріїв застосування та (або) тих виключних обставин, за яких може бути застосоване право суду на зменшення відсотків річних.
Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що обставини, встановлені у справі №902/417/18, є винятковими (виключними), й зменшення розміру відсотків річних у цій справі здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України.
Так, Великою Палатою Верховного Суду за результатами розгляду справи №902/417/18 у постанові від 18.03.2020 висловлено правову позицію щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних (як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання), нарахованих відповідно до приписів статті 625 ЦК України.
У справі, що розглядається, за порушення термінів оплати сторони у договорі (пункт 8.6 договору) визначили сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 20% річних з простроченої суми.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскільки відсотки річних не є штрафними санкціями, то право суду на зменшення розміру відсотків річних, нарахованих згідно з приписами статті 625 ЦК України, не може превалювати над принципом свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) та погодженням сторонами іншого розміру відсотків річних при укладанні договору.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на існування виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності сталої судової практики стосовно застосування приписів статті 625 ЦК України після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду покликається на рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі №903/137/20, в яких це питання вирішено по-різному.
Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/137/20 позов задоволено частково. Зокрема, судом першої інстанції у цій справі зменшено нарахований позивачем до стягнення розмір відсотків річних та інфляційних втрат на 50%, враховуючи, що сума нарахувань (пені, річних та інфляційних втрат) є значною та становить майже 50% суми боргу; відповідачем здійснюються заходи щодо погашення боргу; на момент розгляду справи перераховано 320 000,00 грн; фінансовий стан підприємства, господарська діяльність якого включає безперебійне водопостачання населенню міста. При цьому суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
В свою чергу постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у зазначеній справі скасовано рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру відсотків річних та втрат від інфляції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини у справі №903/137/20, зокрема, розмір нарахувань, не дозволяють дійти висновку про подібність обставин, як і про явно нерозумні чи несправедливі наслідки для боржника у цій справі внаслідок застосування відповідальності за статтею 625 ЦК України.
З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарськогосуду вважає, що після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суди, неоднаково розуміючи її зміст, застосовують викладену у ній правову позицію щодо права суду здійснювати зменшення відсотків річних, водночас не враховуючи винятковості встановлених обставин у наведеній справі, та ухвалюють судові рішення, зменшуючи в інших справах за інших фактичних обставин розмір відсотків річних, що може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Проаналізувавши зміст ухвалених у справі судових рішень, доводи касаційної скарги та визначені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною четвертою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Для відступу від висловлених раніше правових висновків Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави, її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку у певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
У пункті 8.38постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду послався на положення статей 6, 625, 627 ЦК України, однак не навів достатніх мотивів, необхідних для відступу від указаних вище висновків Великої Палати Верховного Суду відповідно до характеру спірних правовідносин, не вказав на їх неоднозначність чи суперечливість, непослідовність чи неможливість застосування.
Таким чином, визначена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду правова підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною 4 статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, мотивуючи ухвалу від 22.04.2021, послався на спір у одній справі №903/137/20, яка розглянута судами першої та апеляційної інстанцій із застосуванням по-різному позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18.
В ухвалі відсутні посилання суду касаційної інстанції на інші справи, у яких виникає проблема правозастосування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №902/417/18, які б свідчили про їх непоодинокий характер.
З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати про наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними питаннями.
В свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не обґрунтував в чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 ЦК України та позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних, зважаючи на те, що сама ж колегія вказує на той факт, що така позиція не може бути застосована судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України.
Ані кількісний, ані якісний критерії існування виключної правової проблеми в окресленому колегією питанні не обґрунтовані. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у ситуації, що склалася, вправі самостійно визначитися з вирішенням питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення розміру процентів річних з урахуванням обставин цієї справи.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи через відсутність у ній виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси - й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
За викладених вище обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи №904/3177/20 до розгляду та повертає справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду