1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 149/2610/19

провадження № 51-623км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,

прокурора Сингаївської А.О.,

захисника Зайця Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Зайця Богдана Васильовича на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Наумки Кяхтинського району Бурятської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, в силу статті 89 Кримінального Кодексу України (далі - КК),

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, пунктами 9, 13, частини 2 статті 115 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, пунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років; за пунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 14 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07 квітня 2019 року о 10 год, перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2, під час вживання алкогольних напоїв спільно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у ході раптово виниклого конфлікту з останнім, завдав йому декілька ударів руками по обличчю.

Після зауважень власниці домогосподарства ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 взяв потерпілого ОСОБА_7 та відвів до берега річки Південний Буг, де, будучи у стані алкогольного сп`яніння, спочатку наніс декілька ударів руками у обличчя, а потім - один удар ногою у ділянку спини, від якого потерпілий, перебуваючи на узрізі берега річки з різким схилом, впав у воду обличчям донизу та утопився.

Крім того, ОСОБА_1 13 квітня 2019 року о 22 год 30 хв, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, дізнавшись, що ОСОБА_4, яка була очевидцем подій 07 квітня 2019 року, розповідає мешканцям села Хмільника про його причетність до вчиненого злочину, у ході вживання спиртних напоїв спільно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у домоволодінні останньої АДРЕСА_2, на ґрунті конфлікту з потерпілою, під час якого вона почала погрожувати ОСОБА_1 повідомити про вчинений ним злочин, переслідуючи мету приховати вчиненні ним протиправні дії, умисно завдав ОСОБА_4 удар обухом сокири у голову. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на позбавлення життя потерпілої, завдав їй множинні удари у ділянку голови, від яких настала смерть. Тіло потерпілої ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поклавши у покривало, відніс до річки Південний Буг та викинув у воду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Заєць Б.В. не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно його підзахисного, просить їх скасувати з підстав неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_7, належно не врахував висновок експерта від 16 травня 2019 року № 37, який свідчить про те, що смерть потерпілого настала внаслідок утоплення. Такі обставини, на переконання сторони захисту, виключають наявність в діях засудженого прямого умислу, а відтак і можливості кваліфікувати його дії за цим епізодом як умисне вбивство.

Крім того, місцевий суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_4, оскільки, враховуючи викладені вище обставини, в його діях відсутня кваліфікуюча ознака, визначена пунктом 13 частини 2 статті 115 КК, а саме вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження за доводами, у тому числі сторони захисту, вище викладені доводи належно не перевірив та не спростував.

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник наполягав на задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у ній, стверджував про необґрунтованість судових рішень, постановлених стосовно його підзахисного у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 як за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_7, так і за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_4 .

Прокурор Сингаївська А.О. зазначала про відсутність підстав для скасування чи зміни судових рішень у кримінальному провадженні, вказувала на їх законність та обґрунтованість, а відтак і безпідставність доводів касаційної скарги захисника.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При перевірці матеріалів кримінального провадження установлено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, та в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою приховати інший злочин. Дії засудженого кваліфіковано за частиною 1 статті 115, пунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених судами у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

В основу прийнятого рішення за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_7 судами покладено показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні детально описав обставини вчиненого злочину, та зазначив, що після того як засуджений завдав потерпілому удар ногою у спину, від якого останній впав у воду, він намагався йому допомогти, однак ОСОБА_1, погрожуючи його життю, заборонив йому вживати будь-яких дій по врятуванню потерпілого.

Також вина засудженого підтверджується протоколами огляду місця події від 07 квітня 2019 року, слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16 та 17 квітня 2019 року відповідно, висновком експерта від 06 травня 2019 року № 37.

Належно перевірили суди позицію захисту, яка висловлюється і у поданій касаційній скарзі, про те, що умислу на вчинення злочину ОСОБА_1 не мав, а діяв за обставин викладених у обвинувальному акті з необережності, та визнав її такою, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Відмінність непрямого умислу від інших форм вини зводиться, зокрема, до відмінностей у розумінні його інтелектуального та вольового моментів. Інтелектуальний момент (усвідомлення і передбачення) непрямого умислу характеризується усвідомленням особи суспільного небезпечного характеру свого діяння, що за своєю правовою природою, повністю збігається з прямим умислом, при цьому особа передбачає настання наслідків як можливого результату.

Вольовим моментом непрямого умислу, який характеризує ставлення особи до наслідків, є свідоме припущення їх настання. Так, особа, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, все ж таки свідомо припускає його настання. Найчастіше таке свідоме припущення полягає у байдужому ставленні до наслідків. У такому випадку особа посідає не активну, а пасивну стосовно наслідків позицію, які являються побічним результатом злочинного діяння винного.

У окремих випадках свідоме припущення суспільно небезпечних наслідків може виявлятися у безпідставному розрахунку на їх ненастання. Воля особи нібито спрямована на недопущення наслідків свого діяння, проте її розрахунок і надії абстрактні, ні на чому конкретному не ґрунтуються. У подібних випадках говорять на розрахунок на "навмання".

Так, згідно з висновку експерта від 06 травня 2019 року № 37 на тілі трупа ОСОБА_7 було виявлено легкі тілесні ушкодження, які не перебувають у причинному наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого. Смерть ОСОБА_7 настала від механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді.

Допитаний під час судового розгляду у місцевому суді експерт ОСОБА_9 показав, що, враховуючи кількість алкоголю, яка була виявлена у потерпілого, він погано орієнтувався у оточуючій обстановці. Процес його утоплення тривав декілька десятків секунд, під час якого потерпілий вчиняв нескоординовані рефлекторні рухи, зокрема махав руками у воді та ковтав її.

Враховуючи викладене, суди дійшли вмотивованих висновків, що ОСОБА_1, привів потерпілого до річки Південний Буг та, розуміючи, що ОСОБА_7 перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що потерпілий не може в повній мірі керувати своїми діями і чинити опір, поставив його над схилом річки та завдав несподіваний різкий удар ногою у спину, від якого потерпілий, опинившись у воді обличчям до низу, погано орієнтуючись у просторі, втратив орієнтацію та захлинувся водою.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що, виходячи із викладених обставин, засуджений діяв цілеспрямовано, усвідомлював небезпеку своїх дій стосовно потерпілого, передбачав можливість настання наслідків у виді смерті ОСОБА_7 та припускав їх настання, що є непрямим умислом, який, попри посилання захисника у касаційній скарзі, охоплюється статтею 115 КК.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3, який детально описав поведінку засудженого під час вчиненого ним злочину, та зазначив, що ОСОБА_1 жодних дій по врятуванню потерпілого не вчиняв та шляхом погроз забороняв робити це йому.

Належно вмотивовано і висновки судів стосовно винуватості ОСОБА_1 за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та покладено в основу прийнятого рішення показання самого засудженого, який не заперечував факту спричинення їй смерті, потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3, який був очевидцем подій, та в судовому засіданні повідомив, що саме ОСОБА_1 під час розпивання спиртних напоїв у відповідь на погрози потерпілої розповісти всім про вчинений ним злочин, завдав декількох ударів обухом сокири по її голові.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні розповіла про обставини вбивства потерпілої та повідомила суд, що після смерті ОСОБА_7 у ході розмови з ОСОБА_4 засуджений погрожував останній заподіянням смерті, якщо та не буде мовчати.

Також висновки судів про винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколами огляду місця події від 14 квітня 2019 року, а саме прибережної ділянки річки Південний Буг, де було виявлено труп ОСОБА_4, та домоволодіння АДРЕСА_2, додаткового огляду вищезазначеного домоволодіння від 15 квітня 2019 року, а також слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 15 і 16 квітня 2019 року відповідно.

Згідно з висновків експерта від 21 травня 2019 року №71 та від 05 червня 2019 року № 73 у змивах з поверхонь предметів, отриманих у ході огляду місця події домоволодіння ОСОБА_2, а також у слідах на спортивних штанах, вилучених під час обшуку ОСОБА_1, виявлено кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_4 не виключається.

Враховуючи, що вина ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 повністю доведена у ході судових розглядів, доводи сторони захисту, наведені у касаційній скарзі про безпідставну кваліфікацію дій засудженого за пунктом 13 частини 2 статті 115 КК, а саме за кваліфікуючою ознакою "вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство", є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Ухвала апеляційного суду, постановлена за наслідками перевірки кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за апеляцією, у тому числі його захисника, відповідає вимогам статті 419 КПК, містить докладні підстави, з яких доводи, висловлені стороною захисту, визнані судом необґрунтованими та належні мотиви їх спростування, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень норм процесуального права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень під час перевірки провадження в порядку касаційної процедури, не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень за доводами касаційної скарги захисника Зайця Б.В.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд


................
Перейти до повного тексту