Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа 200/3009/18
провадження № 51-4224 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора
засудженої Пономарь З. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000301, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася у с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 366-1 КК та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, будучи суб`єктом декларування, умисно не подала повну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, передбачену Законом України (далі - ЗУ) "Про запобігання корупції", як особа, що припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме перед звільненням 31 липня 2018 року з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а також повторно наступного року, після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік.
Таким чином, вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої ЗУ "Про запобігання корупції" вчинивши злочин, передбачений ст. 366-1 КК.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2020 року вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2020 року щодо неї скасувати, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що у її діях відсутній склад злочину, за який її засуджено. Вважає, що за наявності підстав для закриття кримінального провадження апеляційним судом його не було закрито, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Крім того, вказує, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 366-1 КК, а тому відповідно до цього рішення кримінальне провадження щодо неї підлягає закриттю.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити частково, закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Мотиви Суду
За змістом ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 1 ст. 2 КК визначено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 11 КК злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
Згідно з положеннями ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Так, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності закриття кримінального провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК, є такими, що заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 було засуджено за ст. 366-1 КК та визнано винуватою у тому, що вона, будучи суб`єктом декларування, умисно не подала повну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, передбачену ЗУ "Про запобігання корупції", як особа, що припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме перед звільненням 31 липня 2018 року з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а також повторно наступного року, після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2020 року вказаний вирок суду у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000301, залишено без зміни.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 ст. 366-1 КК визнано неконституційною.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року (справа № 0306/7567/12) зазначила, що особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК, тоді як втрата чинності нормою Особливої частини КК означає, що передбачені нею дії або бездіяльність уже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. Отже, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене особою.
Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Згідно з висновками Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, викладених у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 266/3090/18, у разі втрати чинності в цілому статтею або частиною статті Особливої частини КК, яка встановлювала кримінальну відповідальність за певне діяння, внаслідок визнання її неконституційною Конституційним Судом України суд касаційної інстанції відповідно до положень ст. 440 та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Наявність такої безумовної підстави для закриття кримінального провадження унеможливлює розгляд інших доводів у касаційній скарзі та позбавляє Верховний Суд можливості прийняти рішення по суті скарги.
Таким чином, оскільки ст. 366-1 КК втратила чинність у зв`язку з визнанням її такою, що не відповідає Конституції України, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020, вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2020 року та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_1, засудженої за ст. 366-1 КК, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження за № 52019000000000301- закриттю з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 284, 433, 440, 441, 442 КПК, Суд