П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа №715/2588/19
провадження № 51-1286км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н.О.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Єременка М. В.,
захисника Мацьоцького О. І.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, який має середню освіту, одружений, не працює, раніше не судимий,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто із засудженого на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 63 122 грн, моральної шкоди - 100 000 грн, витрат на правову допомогу - 100 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат, арешту транспортних засобів та речових доказів.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову змінено. Стягнуто із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн та кошти, витрачені на одяг, труну і хрест для покійного у розмірі 20 250 грн.
Вирок місцевого суду скасовано в частині відмови у задоволенні щомісячного стягнення на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 7250 грн до досягнення ним повноліття, позов в цій частині залишено без розгляду.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 3 серпня 2019 року приблизно о 14:40, керуючи технічно справним автомобілем марки "Mersedes-Benz-E270", номерний знак " НОМЕР_1" та рухаючись в межах населеного пункту с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області зі швидкістю приблизно 111 км/год, не врахував дорожньої обстановки, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме автомобіль марки "Volkswagen-Sharan", номерний знак " НОМЕР_2" під керуванням водія ОСОБА_4, який рухаючись у попутному напрямку по правому узбіччю, без увімкнутого сигналу покажчика повороту змінив напрямок руху ліворуч, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, продовжив рух та, перебуваючи на смузі зустрічного руху, допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_4 – смерть.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та просить скасувати вирок апеляційного суду.
На обґрунтування касаційних вимог засуджений стверджує, що під час призначення йому покарання апеляційний суд не врахував порушення ПДР, допущені потерпілим ОСОБА_4, необережну форму вчинення злочину та пом?якшуючих покарання обставин (визнання вини, щирого каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, співпрацю з органом досудового розслідування), а також його загально-соціальну характеристику. Вказує, що потерпілі просили не позбавляти його волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням, що апеляційним судом залишено поза увагою.
Наголошує, що у вироку суду апеляційної інстанції не надано оцінку факту отримання ним тілесних ушкоджень.
Серед іншого скаржник зазначає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, зокрема, висновки експертиз дають підстави звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Зауважує, що колегія суддів апеляційного суду не дослідила черговості порушень кожного з водіїв, а тому призначила йому несправедливе покарання.
Представником потерпілої подано заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими потерпіла частково її підтримує та просить застосувати до засудженого положення ст. 75 КК, у решті вирок апеляційного суду просить залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор заперечив вимоги касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК та доведеність його вини у вчиненому злочині у касаційній скарзі не оскаржуються.
Касаційні доводи засудженого стосуються невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а також необхідності застосування до нього положень ст. 75 КК.
Суд звертає увагу, що визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Встановивши, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції пом?якшив призначене ОСОБА_1 місцевим судом основне покарання у виді позбавлення волі з 4 до 3 років, тобто обрав мінімальний розмір покарання, визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК.
Отже, доводи про неврахування апеляційним судом під час призначення покарання засудженому обставин, які пом?якшують покарання, обставин вчинення ДТП не знайшли свого підтвердження матеріалами касаційної перевірки, оскільки саме вони стали основою для зменшення розміру основного покарання, призначеного судом першої інстанції.
На думку засудженого, висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням є помилковим.
З таким твердженням касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
Тобто, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши та оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що приписи ст. 75 КК застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови та підстави.
Не погоджуючись з висновком місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 75 КК, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 вчинив хоча і необережний, проте тяжкий злочин, ним було спричинено непоправний наслідок у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4, а також трьом особам заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Серед іншого цей суд наголосив на тому, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення ПДР, оскільки більш, ніж у два рази перевищив максимально дозволену в населених пунктах швидкість (50 км/год), рухаючись зі швидкістю 111 км/год.
Із зазначеним висновком апеляційного суду погоджується й колегія суддів.
Матеріалами касаційної перевірки не встановлено таких даних щодо засудженого, які б дали підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, тобто прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК. Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про неможливість звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 з випробуванням.
Висновки експертиз слугують доказовою базою під час встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а їх результати не можуть слугувати підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням винної особи, тому Суд не погоджується з доводами засудженого у цій частині.
Аргументи щодо недослідження черговості порушень кожним із водіїв Суд відхиляє, оскільки з матеріалів справи, в тому числі висновків експертиз, видно, що судам було відомо про порушення ПДР, допущені обома водіями.
Окрім цього, Суд звертає увагу, що за згодою учасників судового процесу, в тому числі і засудженого, місцевим судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Думка потерпілих, які у цьому кримінальному провадженні просили суди не карати засудженого суворо, судами врахована, оскільки це безпосередньо видно з обраного засудженому розміру покарання.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у найнижчому розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, принципу справедливості та співмірності, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відтак Суд вважає, що вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам щодо нього та ухвалений відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 420 КПК.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд